« 2019. № 4 (148)

Народознавчі зошити. 2019. № 4 (148). С. 944—950

УДК 398.8(=161.1):[271.4(477)-725:355]”18/19″(092)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2019.04.944

СЕМЕН ШПІЦЕР: ДУШПАСТИРСЬКА СТЕЗЯ ТА ФОЛЬКЛОРИСТИЧНІ ЗАЦІКАВЛЕННЯ

КРАВЦОВА Галина

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-3774-1481

кандидат філологічних наук,

молодша наукова співробітниця,

відділ фольклористики,

Інститут народознавства НАН України,

проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів.

Контакти: е-mail: galynamagas@gmail.com

Анотація. С. Шпіцер — духівник української греко-католицької церкви, капелан Українських Січових Стрільців. Після закінчення служби був парохом, спричинився до поширення національно-патріотичних ідей серед селянства. Належав до когорти української інтелігенції, високо цінував усну народну творчість. Збереглася рукописна збірка пісень, які він зафіксував на початку XX ст. на теренах своєї малої Батьківщини. При цьому використовував такі наукові приписи, як: паспортизація, точність тесту, збереження мовних особливостей.

Мета статті: розглянути священичу діяльність Семена Шпіцера крізь призму національно-патріотичного гарту й проаналізувати його фольклористичний здобуток. Об’єктом дослідження є результат фольклористичних зацікавлень С. Шпіцера — збірник народнопісенних творів, а предметом — їх поетичний вимір. Досліджено жанрову приналежність записаних пісень та їх поетику, продемонстровано місцеву специфіку та зв’язок із загальнонаціональною традицією. Таке вивчення зібрань з локальних осередків є актуальним, адже демонструє особливості регіональних фондів, що є необхідним для збагачення площини порівняльних фольклористичних студій. Джерельною базою пропонованої статті стали розвідки про життєвий шлях С. Шпіцера та його рукописна збірка.

Ключові слова: священик, капелан, народні пісні, поетика, мотив.

Надійшла 4.06.2019

Список використаних джерел

  1. МарчукВ. Церква. Духовність. Нація. Івано-Фран­ківськ, 2004. 460с.
  2. Шанковський Л. Українська Галицька Армія: Воєнно-історична студія. Львів, 1999. 396с.
  3. Співанки (без мелодій). Історичні, побутові, колискові, жовнірські та інші. Зібр. С. Шпіцер. Наукові архівні фонди рукописів та фонозаписів ІМФЕ імМРильського НАНУ. Ф. 28-3. Од. зб. 319. 49 арк.
  4. ШпіцерВ. Душпастирські стежки. Дзвін. 2006. №1. С. 98—103.
  5. Гринчишин С. Родина Семена Шпіцера служила і служить Україні. URL:
    http://www.voxpopuli.com.ua/storinkaavtora/spicervasil/ rodinasemenaspicerasluzilaisluzitukraieni.
  6. КравцоваГ. Шпіцер Семен Степанович. Українська фольклористична енциклопедія. Упоряд. В. Сокіл. Львів, 2018. С.773.
  7. Крайник М. З історії читальні «Просвіти» в селі Солукові Долинського району. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 2010. Вип. 19. С. 326—328.
  8. Грушевський М. Історія української літератури: в 6 т., 9 кн. Київ: Либідь, 1993. Т. 1. 392 с.
  9. Жайворонок В. Міфологія і мовний світ народу. Київ, 2007. 262 с.
  10. УсачеваВ. Груша. Славянские древности: этнолингв. cлов.: в 5 т. Под ред. Н.И. Толстого. Москва: Международные отношения, 1995. Т.1. 567 с.
  11. Кравцова Г. Народні пісні у записах Ганни Білинської: жанрова палітра, поетична орнаментика. Народознавчі зошити: двомісячник. Гол. ред. Степан Павлюк. Львів, 2015. № 3. С. 725—732.
  12. Пісні календарно-обрядові, історичні, лірницькі, ро­дин­но-побутові, соціально-побутові, коломийки. Зібр. О. Роздольський Наукові архівні фонди рукописів та фонозаписів ІМФЕ імМРильського НАН України. Ф.40-1. Од.зб. 26. 174 арк.
  13. МартинівІ. Традиційні народні пісні села Ходовичі в записах Євстахія Дюдюка: Дипломна робота. Львів, 2005. 136с.
  14. Відлуння лісу. Упорядник І.О. Голубенко. Київ: Ін­ститут громадянського суспільства, 2000. 197 с.
  15. Фольклорні матеріали з отчого краю. Зібр.Василь Сокіл та Ганна Сокіл; у ноти завела Л. Лукашенко. Львів: Інститут народознавства НАН України, 1998. 614с.
  16. Українка Леся. Зібрання творів: у 12 т. Леся Українка. Київ: Наукова думка, 1977. Т.9. 431с.
  17. Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. Київ: Музична Україна, 1968. 222с.
  18. Балади: Родино-побутові стосунки. Упоряд. О.І. Дей, А.Ю. Ясенчук (тексти), А.І. Іваницький (мелодії); вступ. ст. О.І. Дея. Київ: Наукова думка, 1988. 528с.
  19. Пісні Явдохи Зуїхи. Записав Гнат Танцюра. Київ: Наукова Думка, 1965. 812 с.
  20. Українці Кубані та їхні пісні. Упор. Н. Супрун-Яремко. Київ, 2005. 784 с.
  21. Агапкина Г. Инцест. Славянские древности: этно­лингв. cлов.: в 5 т. Под ред. Н.И. Толстого. Москва: Международные отношения, 1995. Т.2. С.418.
  22. Потебня А.А. Объяснение малорусских и сродных народных песен. Варшава, 1883. Т.1. 268с.
  23. ТолстаяМ. Соха. Славянские древности: этнолингв. cлов.: в 5 т. Под ред. Н.И. Толстого. Москва: Меж­ду­народные отношения, 2012. Т.5. С. 142.
  24. Малороссийские народные песни, собранные проф. Д.И. Эварницким в 1878—1905 гг. Екатеринослав, 1906. 772с.

читати публікацію»

Наші автори
Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »