Архів
Передплата
Ви можете передплатити часопис "Народознавчі зошити" на сайті передплатного агенства "Укрінформнаука".

« 2019. № 1 (145)

Народознавчі зошити. 2019. № 1 (145). С. 253—258

УДК 793.31(477.41/.42)(477.81)
DOI https://doi.org/10.15407/nz2019.01.253

ЛЕКСИКА НАРОДНИХ ТАНЦІВ РІВНЕНСЬКОГО ПОЛІССЯ У КОНТЕКСТІ НАРОДНОЇ ХОРЕОГРАФІЧНОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

ГОРДЄЄВ Володимир

ORCID ID: http://orcid.org/0000-0002-5843-3621

старший викладач,

Рівненський державний гуманітарний університет

вул. Степана Бандери 12, 33028,

м. Рівне, Україна

Анотація. Етнографічна карта кожної країни є дуже умовним, але важливим «інструментом» розвитку культури та мистецтва народу. Сьогодні потребує уважного вивчення питання становлення та лексики народних танців України на регіональному рівні. Рівненське Полісся для аналізу в статті обрано не випадково. Адже межі формування та розповсюдження мистецької спадщини цієї етнографічної групи населення в реальності відрізняються лексикою хореографії народних танців від інших груп населення, навіть тих, яких відділяють від Рівненського Полісся декілька десятків кілометрів. У дослідженні, безпосередньо аналізуючи лексику народних танців Рівненського Полісся, встановлено, що хоча в доісторичні часи танець був ритуальним засобом спілкування з природою та божественними силами, однак вже тоді він набував своїх, притаманних конкретній групі людей, рис і колориту. Дефініція «народний танець» у науковому обігу з’явилася в середині ХХ століття. У цей час ця та інші мистецтвознавчі категорії танців критикувалися радянською ідеологією, що й викликало фахові дискусії навколо відмінностей у визначеннях.

Ключові слова: Рівненське Полісся, народний танець, хореографія, етнічна культура, мистецька спадщина, художні колективи, Заслужений ансамбль танцю України «Полісянка».

Надійшла 27.01.2019

Список використаних джерел

  1. Василенко К.Лексика українського народно-сце­ніч­ного танцю. Київ: ІПКПК, 1997. 282с.
  2. Верховинець В. Теорія українського народного танцю. Київ: Музична Україна, 2008. 150 с.
  3. Воропай О. Звичаї нашого народу. Київ: Оберіг, 1993. 592 с.
  4. Годовський В.М. Танці Полісся. Рівне, 2002. 114 с.
  5. Гордєєв В. Формування регіональних танців українського Полісся та взаємовплив національних культур сусідніх держав. Вісник Львів. ун-ту. Серія мист-во. Львів, 2012. Вип. 11. С. 244—248.
  6. Гуменюк А. Народне хореографічне мистецтво України. Київ, 1968. 85 с.
  7. Давидюк В. Вибрані лекції з українського фольклору. Луцьк: Твердиня, 2010. 446 с.
  8. ЗабутаТ.В. Народна мелодія у музичному полотні сучасних хореографічних постановок (з творчого до­робку ансамблю народної музики «Наспів» МБК). Актуальні питання культурології: у 2-х т. Рівне: РДГУ, 2008. Т. 2. Вип. 6. С. 40.
  9. Ошуркевич О. До джерел. Луцьк: Волинська обл. друкарня, 2008. 351 с.
  10. Степанюк В.І. Хореографічна культура Волині в контексті танцювального мистецтва України. Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. 2012. Вип. 18 (1). С. 78—82.
  11. Українські народні танці. Режим доступу: http://spadok.org.ua/folklor/ukrayinski-narodni-tantsi (дата звернення: 17.06.2018).
  12. Хромлива-Щур Л. Українські народні звичаї в сучасному побуті. Львів: Фенікс, 1990. 35 с.

читати публікацію»

Наші автори
Демоніум бойків: категорії «нечистих» покійників
Особливості традиційних демонологічних уявлень бойків про так званих нечистих («безпірних») мерців; на основі польових матеріалів та етнологічної літератури виділяється низка їх категорій; аналізуються особливі прикмети, риси поведінки та функції цих персонажів народної демонології.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »