Архів
Передплата
Ви можете передплатити часопис "Народознавчі зошити" на сайті передплатного агенства "Укрінформнаука".

« 2019. № 6 (150)

Народознавчі зошити. 2019. № 6 (150). С. 1420—1431

УДК 7.011:7.033.21(4)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2019.06.1420

ЗОБРАЖЕННЯ ЄВАНГЕЛИСТІВ НА ПАНДАТИВАХ КУПОЛЬНИХ ЦЕРКОВ: ПРОСТОРОВІ АСПЕКТИ СИМВОЛІКИ ХРАМУ

ГЕРІЙ Оксана

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-8383-227X

кандидат мистецтвознавства,

старший науковий співробітник,

Інститут народознавства НАН України,

відділ мистецтвознавства,

проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна

Контакти: e-mail: oheriy@ukr.net

Анотація. З часу побудови Святої Софії в Константинополі купол став центральним композиційним та смисловим елементом візантійської церковної архітектури, а його підтримуючими елементами у більшості церков стали вигнуті трикутні пандативи. У храмі, як іконі космосу, функція та розташування пандативів між ярусом землі та верхнім ярусом склепінь (між землею та небом) осмислювались символічно, тому й стали полем для розміщення зображень чотирьох євангелистів. Метою цієї статті є дослідження існуючих в монументальному мистецтві України варіантів послідовності розташування євангелистів у підкупольному просторі. Метод зіставлення функції і розташування архітектурних елементів із семантикою образів євангелистів допомагає глибше розкрити смислову характеристику системи монументального розпису церкви. У результаті вивчення особливих аспектів семантики, пов’язаних із символічним об’єднанням євангелистів з образами живих істот з Одкровення (лева, теляти, людини та орла), виокремлено дві основні ідеї, які вносили зображення на пандативах у систему розпису храму: «астрономічну» або «благовісну». Висновки акцентують важливе значення послідовності розташування зображень євангелистів у просторі храму.

Ключові слова: чотири символи євангелистів, апокаліптичні істоти, видіння Єзекиїла, зодіакальне коло, мозаїки Равени, система розпису храму.

Надійшла 19.11.2019

Список використаних джерел

  1. Millet G. LArt byzantin chez les Slaves. Paris: Librairie orientaliste Paul Geuthner, 1932. 535p.
  2. Grabar A. L’iconoclasme byzantin. Dossier archйologique. Paris: Collиge de France, 1957. 277p.
  3. DemusO. Byzantine Mosaic Decoration: Aspects of Monumental Art in Byzantium. Boston, 1964. 178р.
  4. Лазарев В.Н. История византийской живописи. Т.1. Москва: Искусство, 1986. 332с.
  5. Логвин Г.Н. По Україні: Стародавні мистецькі пам’ятки. Київ: Мистецтво, 1968. 463с.
  6. Мэтьюз Т. Преображающий символизм византийской архитектуры и образ Пантократора в куполе. Восточнохристианский храм: Литургия и искусство. Санкт-Петербург: Центр восточнохристианской культуры, 1994. С. 7—14.
  7. Мамолат Є.С. Монументальний живопис. Історія українського мистецтва: в 6 т. Т. 1: Мистецтво найдавніших часів та епохи Київської Русі. С. 246—321. Київ: АН УРСР, 1966.
  8. NelsonR.S. The Iconography of Preface and Miniature in the Byzantine Gospel Book. New York: University Press, 1980. 162p.
  9. Hellemo G. Adventus Domini: Eschatological thought in 4th-century apses and catecheses. Leiden; New York; Kobenhavn; Kцln: E.J. Brill, 1989. 305 p.
  10. Подосинов А.В. Символы четырех евангелистов: Их происхождение и значение. Москва: Языки русской культуры, 2000. 176с.
  11. Шафф Ф. История христианской церкви: в 8 т. Т. 1: Апостольское христианство 1—100 г. по Р.Х. Санкт-Петербург: Библия для всех, 2010. 584 с.
  12. Гукова С. Богоматерь с символами евангелистов. Византийский временник. 2005. Т.64. С.256—270.
  13. Ириней Лионский. Против ересей: Доказательство апостольской проповеди. Москва: Издательство Оле­га Абышко, 2010. 640 с.
  14. NilgenU. Evangelisten symbole. Reallexikon zur deuts­chen Kunstgeschichte. Mьnchen, 1973. Bd. 6. S. 517—572.
  15. WernerM. On the Origin of Zoanthropomorphic Evangelist Symbols: The Early Medieval and Later Coptic, Nubian, Ethiopian and Latin Evidence. Studies in Iconography. Arizona, 1989/1990. № 13. P. 1—47.
  16. Григорий Двоеслов. Беседы на пророка Іезикіиля: в 2кн. Кн. 1. Казань: Типографія М. Шогина и К., 1863. 712 с.
  17. GroothМ. de, MoorselP. van. The lion, the calf, the man and the eagle in early Christian and Coptic art. BABesch (Bulletin Antieke Beschaving). [Leiden], 1977/78. № 52/53. Р. 233—245.
  18. ПокровскийН. Очерки памятниковъ христіанской иконографіи и искусства. Санкт‑Петербург: Тип. А. Ло­пухина, 1900. 680 с.
  19. Peers G. Subtle Bodies: Representing Angels in Byzantium. Los Angeles: University of California Press, 2001. 253 p.
  20. Kinney D. The Apocalypse in Early Christian Monumental Decoration. The Apocalypse in the Middle Ages. Ed. by R.K. Emmerson & B. McGinn. Ithaca & London: Cornell University Press, 1992. P. 200—216.
  21. HenningR. Les grandes йnigmes de l’univers. Paris: R.Laffont, 1973. 268 p.
  22. Борхес Х.Л. Бестиарий: Книга вымышленных существ. Москва: ЭКСМО-Пресс, 2000. 368с.
  23. Астрономічний енциклопедичний словник. За заг. ред. І.А. Климишина та А.О. Корсунь. Львів, 2003. 547с.
  24. Rцck F. Die kulturhistorische Bedeutung von Ortungsreihen und Ortungsbildern: Ein Beitrag zur vergleichenden Chronologie. Anthropos: Internationale Zeitschrift fьr Vцlker- und Sprachenkunde. Wien, 1930. № 25. S. 255—302.
  25. Сидор О. Світ астрономії в образах українського мистецтва. Українське небо: Студії над історією астрономії в Україні. Львів: НАНУ; Ін-т прикл. проблем механіки і математики ім. Я. Підстригача, 2014. С. 226—317.

читати публікацію»

Наші автори
Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »