« 2020. № 6 (156)

Народознавчі зошити. 2020. № 6 (156). С. 1287—1296

УДК 72/75:910.4

DOI https://doi.org/10.15407/nz2020.06.1287

БЮНАД — НАЦІОНАЛЬНИЙ КОСТЮМ НОРВЕГІЇ:  ТРАДИЦІЯ І СУЧАСНІСТЬ

Олена СОМ-СЕРДЮКОВА

  • ORCID ID: http://orcid.org/0000-0001-5196-545X
  • кандидат мистецтвознавства, доцент, докторант,
  • Київський національний університет
  • культури і мистецтв,
  • вул. Є. Коновальця, 36, 01133, м. Київ, Україна,
  • email: olenasom@gmail.com

Бюнад, національний костюм Норвегії, є важливим атрибутом, своєрідним символом та елементом ідентифікації. Ця тема ніколи не висвітлювалась у вітчизняному мистецтвознавстві, в чому полягає новизна дослідження. Тому комплексний аналіз цього явища у культурі Норвегії є досить актуальним в українському контексті. Мета статті — розглянути сутність феномену бюнада, який є яскравим прикладом діалогу традиції з сучасність у контексті норвезького соціумі. Тематикою статті є дослідження питання відродження інтересу до народного одягу серед місцевої інтелігенції у ХІХ ст. та аналіз чинників поширення традиції бюнадів у ХХ та ХХІ ст. Об’єктом нашої розвідки є бюнад, а предметом — еволюція ставлення до бюнаду протягом останніх 200 років.

Методологія дослідження базується на теоретичному аналізі, систематизації і узагальненні, історичному огляді та спостереженнях автора. Розглянута особливість бюнадів сучасної форми, що є дизайнерським рішенням та, водночас, зберігає незмінність рукотворної традиції.

У висновках означено, що феномен бюнадів дає можливість здійснювати захоплюючі подорожі норвезькою культурою у часі та просторі. Це дає підстави розглядати бюнади як важливий елемент культурного надбання Норвегії.

Ключові слова: бюнад, національний костюм, народний одяг, дизайн, рукотворне, традиція, культурний ландшафт, Норвегія.

  • 1. Garborg H. Norsk Klædebunad. Oslo: Viderforlaget, 2016. 158 s.
  • 2. Skavhaug K. Våre vakre bunader. Oslo: Hjemennes forlags A/S, 1978. 237 s.
  • 3. Pedersen K-A. Folkedrakt blir bunad. Oslo: Cappelen Damm Faktum, 2013. 264 s.
  • 4. Durån L. Populære bunader. Oslo: Duranpublishing, 2014. 66 s.
  • 5. Andersen T. Sy en bunad. Oslo: Ornforlag, 2013. 110 s.
  • 6. Fossnes H. Lua. En viktig del av bunaden. (Magasinet Bunad). Skien: Smøyg Forlag, 2019. 160 s.
  • 7. Scheel E.W. Norsk drakter. Strakker og bunader: levende tradisjoner. Oslo: N.W. Damm & Søn, 2001. 132 s.
  • 8. Scheel E.W., Ødegården I.H. Bunad-brodering. Oslo: Boksenteret forlag, 1997. 80 s.
  • 9. Skårdal Tobiasson T. Folkedrakt i vår tid. Oslo: Orfeus, 2019. 152 s.
  • 10. Noss A. Kvinneklede i Sogn. Døme på ein vestnorsk tradisjonell klesskikk. Oslo: Novus forlag, 2012. 128 s.
  • 11. Hovland B. Folkedrakter og bunader fra Sogn. Ei reise i tid og landskap. Bergen: Skald, 2014. 235 s.
  • 12. Hol Haugen B.S. Norsk bunad leksikon. Bind I. Oslo: N.W. Damm & Søn, 2006. 345 s.
  • 13. Hol Haugen B.S. Norsk bunad leksikon. Bind II. Oslo: N.W. Damm & Søn, 2006. 359 s.
  • 14. Hol Haugen B.S. Norsk bunad leksikon. Bind III. Oslo: N.W. Damm & Søn, 2006. 399 s.
  • 15. Bunad og folke dress. URL: https://bunadogfolkedrakt.no/ (дата звернення 02.11.2020).
  • 16. Digitaltmuseum URL: https://digitaltmuseum.no/ (дата звернення 02.11.2020).
  • 17. Bryne A. They painted Norway. Oslo: Andresen & Butenschøs AS, 2004. 72 p.
  • 18. Mohr V. Vår husflid. Oslo: C. Huitfeldt forlag A.S, 2003. 96 c.
  • 19. Cold B. Her er det godt å være. Om estetikk i omgivelsene. Trondheim: NTNU, 2010. 104 s.
  • 20. Eriksen A. Museum en kulturhistorie. Oslo: Pax forlag A/S, 2009. 252 s.
  • 21. Dahl E., Larsen E. & Johansen R. Akantus. Oslo: Samlaget, 2000. 328 s.

читати публікацію»

Наші автори
Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »