« 2020. № 6 (156)

Народознавчі зошити. 2020. № 6 (156). С. 1287—1296

УДК 72/75:910.4

DOI https://doi.org/10.15407/nz2020.06.1287

БЮНАД — НАЦІОНАЛЬНИЙ КОСТЮМ НОРВЕГІЇ:  ТРАДИЦІЯ І СУЧАСНІСТЬ

Олена СОМ-СЕРДЮКОВА

  • ORCID ID: http://orcid.org/0000-0001-5196-545X
  • кандидат мистецтвознавства, доцент, докторант,
  • Київський національний університет
  • культури і мистецтв,
  • вул. Є. Коновальця, 36, 01133, м. Київ, Україна,
  • email: olenasom@gmail.com

Бюнад, національний костюм Норвегії, є важливим атрибутом, своєрідним символом та елементом ідентифікації. Ця тема ніколи не висвітлювалась у вітчизняному мистецтвознавстві, в чому полягає новизна дослідження. Тому комплексний аналіз цього явища у культурі Норвегії є досить актуальним в українському контексті. Мета статті — розглянути сутність феномену бюнада, який є яскравим прикладом діалогу традиції з сучасність у контексті норвезького соціумі. Тематикою статті є дослідження питання відродження інтересу до народного одягу серед місцевої інтелігенції у ХІХ ст. та аналіз чинників поширення традиції бюнадів у ХХ та ХХІ ст. Об’єктом нашої розвідки є бюнад, а предметом — еволюція ставлення до бюнаду протягом останніх 200 років.

Методологія дослідження базується на теоретичному аналізі, систематизації і узагальненні, історичному огляді та спостереженнях автора. Розглянута особливість бюнадів сучасної форми, що є дизайнерським рішенням та, водночас, зберігає незмінність рукотворної традиції.

У висновках означено, що феномен бюнадів дає можливість здійснювати захоплюючі подорожі норвезькою культурою у часі та просторі. Це дає підстави розглядати бюнади як важливий елемент культурного надбання Норвегії.

Ключові слова: бюнад, національний костюм, народний одяг, дизайн, рукотворне, традиція, культурний ландшафт, Норвегія.

  • 1. Garborg H. Norsk Klædebunad. Oslo: Viderforlaget, 2016. 158 s.
  • 2. Skavhaug K. Våre vakre bunader. Oslo: Hjemennes forlags A/S, 1978. 237 s.
  • 3. Pedersen K-A. Folkedrakt blir bunad. Oslo: Cappelen Damm Faktum, 2013. 264 s.
  • 4. Durån L. Populære bunader. Oslo: Duranpublishing, 2014. 66 s.
  • 5. Andersen T. Sy en bunad. Oslo: Ornforlag, 2013. 110 s.
  • 6. Fossnes H. Lua. En viktig del av bunaden. (Magasinet Bunad). Skien: Smøyg Forlag, 2019. 160 s.
  • 7. Scheel E.W. Norsk drakter. Strakker og bunader: levende tradisjoner. Oslo: N.W. Damm & Søn, 2001. 132 s.
  • 8. Scheel E.W., Ødegården I.H. Bunad-brodering. Oslo: Boksenteret forlag, 1997. 80 s.
  • 9. Skårdal Tobiasson T. Folkedrakt i vår tid. Oslo: Orfeus, 2019. 152 s.
  • 10. Noss A. Kvinneklede i Sogn. Døme på ein vestnorsk tradisjonell klesskikk. Oslo: Novus forlag, 2012. 128 s.
  • 11. Hovland B. Folkedrakter og bunader fra Sogn. Ei reise i tid og landskap. Bergen: Skald, 2014. 235 s.
  • 12. Hol Haugen B.S. Norsk bunad leksikon. Bind I. Oslo: N.W. Damm & Søn, 2006. 345 s.
  • 13. Hol Haugen B.S. Norsk bunad leksikon. Bind II. Oslo: N.W. Damm & Søn, 2006. 359 s.
  • 14. Hol Haugen B.S. Norsk bunad leksikon. Bind III. Oslo: N.W. Damm & Søn, 2006. 399 s.
  • 15. Bunad og folke dress. URL: https://bunadogfolkedrakt.no/ (дата звернення 02.11.2020).
  • 16. Digitaltmuseum URL: https://digitaltmuseum.no/ (дата звернення 02.11.2020).
  • 17. Bryne A. They painted Norway. Oslo: Andresen & Butenschøs AS, 2004. 72 p.
  • 18. Mohr V. Vår husflid. Oslo: C. Huitfeldt forlag A.S, 2003. 96 c.
  • 19. Cold B. Her er det godt å være. Om estetikk i omgivelsene. Trondheim: NTNU, 2010. 104 s.
  • 20. Eriksen A. Museum en kulturhistorie. Oslo: Pax forlag A/S, 2009. 252 s.
  • 21. Dahl E., Larsen E. & Johansen R. Akantus. Oslo: Samlaget, 2000. 328 s.

читати публікацію»

Наші автори
Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »