« 2024. № 2 (176)

Народознавчі зошити.  2024. № 2 (176).  С. 456—461

УДК 94(477-25)”10″:7.046.3:27-312.47

DOI https://doi.org/10.15407/nz2024.02.456

ФОРМУВАННЯ СОФІЙНОЇ І БОГОРОДИЧНОЇ СВІДОМОСТІ У КИЇВСЬКІЙ ЦЕНТРАЛІЗОВАНІЙ ДЕРЖАВІ ЗА ПЕРШИХ ХРИСТИЯНСЬКИХ КНЯЗІВ ХІ СТОЛІТТЯ

КОМАРНИЦЬКИЙ Андрій

  • кандидат мистецтвознавства,
  • співголова іконописної майстерні «Аліпій», член НТШ
  • Майдан св. Папи Івана Павла ІІ, 1, 79070, м. Львів, Україна,
  • e-mail: eny_andriy@ukr.net 

Анотація. Утвердження християнства у Княжій Русі-Україні відбувалося на тлі піднесення державного та історичного самоусвідомлення українського народу у ранній період централізованої держави. У час правління Володимира Великого княжа верхівка, виходячи з суспільно-політичної доцільності, зробила вибір на користь загальнодержавного затвердження християнства як офіційної релігії. Християнство як монотеїстична релігія було сприйняте як важливий консолідуючий момент для розвитку держави. І, найбільш домінуючим у духовній та сакральній традиції ХІ ст. став образ Богородиці у поєднанні з ідеями Софії Премудрості Божої. Тобто маріологічний і софійний світогляд Київської держави як явище набув значного розвитку в історичний період після прийняття християнства з кінця Х — упродовж ХІ століття. У цей історичний період Київська держава сприймалася як дім Божої Матері й водночас як дім Премудрості. Поєднання маріологічного і софійного світогляду свідчило про власний християнський шлях Княжої Русі-України, а отже й було запорукою появи «оновленого» розуміння Богородиці у духовній та сакральній традиції.
Мета статті — з’ясувати специфіку маріологічного самоусвідомлення централізованої держави Київська Русь у контексті зв’язку з ідеями софійності у Київській державі в ХІ ст. — періоду її розквіту і піднесення. Методологічною основою дослідження є принцип історизму у поєднанні з структурно-типологічним методом та методом мистецтвознавчого аналізу.

Ключові слова: Софія Премудрість Божа, Діва Марія, Оранта, Софійність, християнство, Хрещення, Київська держава.

Список використаних джерел:

  • 1.  Літопис Руський за Іпатським списком. Пер. з давньорус. Л.Є. Махновця. Київ: Наукова думка, 1989. 591 с.
  • 2.  Котляр М.Ф., Ричка В.М. Княжий двір південної Русі Х—ХІІІ ст. Київ: Наукова думка, 2008. 357 с.
  • 3.  Демчук Р. Храм Софії у символічному просторі Русі-України. Київ: Києво-Могилянська академія, 2008. 164 с.
  • 4.  Чубатий М. Історія Християнства на Русі-Україні: у 2 т. Рим; Нью-Йорк, 1965. Т. 1: (до р. 1353). 767 с.
  • 5.  Нікітенко Н.М. Мозаїки Софії Київської. Київ: Го­ро­бець, 2016. 192 с.
  • 6.  Комарницький А.С. Образ Богородиці і художня культура Київської Русі (Становлення національних особливостей): дис. … канд. мистецтвознав.: 26.00.01. Івано-Франківськ, 2014. 174 с.
  • 7.  Салько Н.Б. Живопись Древней Руси ХІ — нач. ХІІІ века. Мозаики. Фрески. Иконы. Ленинград: Художник РСФСР, 1982. 308с.
  • 8.  Гордієнко Д.С. Присвята Десятинної Церкви в Києві в контексті культури середньовічної України. Софійські читання. Вип. 7. Київ, 2015. С. 215—225.
  • 9.  Овсійчук В.А. Українське малярство Х—ХVIII ст. Проблеми кольору. Львів: Ін-т народознавства НАН України, 1996. 470 с.
  • 10.  Никитенко Н.Н., Корниенко В.В. Собор святых Софии Киевской. Київ, 2014. 336с.+140 илл.
  • 11.  Демчук Р. Софія-Богородиця у візуальному просторі православного храму. Нестерівські студії: образ Богородиці в культурі давньої Русі. Київ: НКПІКЗ, 2012. С. 21—29.
  • 12.  Аверинцев С.С. Софія-Логос: Словник. 3-є вид. Київ: Дух і літера, 2007. 650с.
  • 13.  Логвин Г.Н. Київська Русь: монументальне мистецтво, іконопис, книжкова мініатюра. Історія української культури: в 5 т. Київ: Наукова думка, 2001. Т. 1. С. 884—920.

читати публікацію»

Наші автори
Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Особистісно-духовний розвиток засобами образотворчого мистецтва
У статті розглядається проблема втілення образу матері у творах образотворчого мистецтва з точки зору впливу на різні напрями особистісно-духовного розвитку людини. Зокрема, образ матері представлено у міфологічному, сакральному, мистецькому аспектах через репрезентацію відповідних творів образотворчого мистецтва (іконопис, живопис, скульптура). Зміст статті може успішно використовуватися студентами і викладачами різноманітних навчальних закладів у підготовці та проведенні занять з образотворчого мистецтва, а також у факультативній та позаурочній роботі.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »