« 2025. № 6 (186)

Народознавчі зошити. 2025. № 6 (186). С. 1486—1498

УДК 75.036.7(477)”19″(092)

DOI https://doi.org/10.15407/

КОЛОРИСТИЧНА ЕКСПРЕСІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ: ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ХУДОЖНЬОЇ МОВИ МИХАЙЛА МОРОЗА

МАКОЙДА Орест

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-6915-2481
  • кандидат мистецтвознавства,
  • старший науковий співробітник,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • відділ мистецтвознавства,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: orestmakoyda@gmail.com

Анотація. Упродовж ХХ ст. українське мистецтво формувалося в умовах складних історичних і культурних трансформацій, що зумовлювало пошук митцями нових виражальних засобів та індивідуальних художніх мов. Особливе місце у цьому процесі посідає постать Михайла Мороза (1904—1992) — одного з найяскравіших представників українського живопису. Його творча еволюція відображає взаємодію національної традиції з європейськими та американськими модерністичними тенденціями, зокрема постімпресіонізмом, фовізмом та експресіонізмом. Актуальність дослідження зумовлена потребою ґрунтовного осмислення ролі М. Мороза у мистецькому процесі ХХ ст., а також необхідністю окреслити специфіку його художньої мови, побудованої на поєднанні колористичної експресії та національної ідентичності. У цьому контексті важливим видається аналіз впливу вчителя митця — Олекси Новаківського — та роль культурних середовищ Парижа, Мюнхена і Нью-Йорка у формуванні творчої індивідуальності художника. Метою статті є комплексне дослідження стильових трансформацій у творчості Михайла Мороза з акцентом на постеміграційний період його діяльності у США, коли відбулася кристалізація його індивідуальної художньої мови. Об’єктом дослідження виступає творчість художника-емігранта Михайла Мороза, з особливою увагою до тих творів, що найповніше відображають експресіоністичні риси його стилю. Методологія дослідження ґрунтується на використанні компаративного підходу, що дає змогу зіставляти творчість Мороза з європейськими та американськими мистецькими практиками.

Ключові слова: Михайло Мороз, український живопис, колористична експресія, національна ідентичність, художня мова, експресіонізм.

Надійшла 15.10.2025

Список використаних джерел

  • 1. Овсійчук В. Олекса Новаківський. Львів: Ін-т народознавства НАН України, 1998. 332 с.
  • 2. Гординський С. Про Олексу Новаківського та мистецьке життя Львова в його часи. Терем. Проблеми української культури. Детройт, 1990. № 10. С. 10—11.
  • 3. Овсійчук В. Мелодія барв у малярстві Михайла Мороза. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2018. 208 с.
  • 4. Драґан М. Серед молодих артистів. Виставка учнів О. Новаківського. Діло. 1929. 30 листопада. С. 3—4.
  • 5. Українське мистецтво. Ukrainian art. Ukrainische kunst: альманах. Ч. ІІ. Ред. С. Гординський, М. Дмитренко, Е. Козак, С. Луцик. Мюнхен: Українська спілка образотворчих мистців, 1947. С. 21—22.
  • 6. Herskovic M. American abstract expressionism of the 1950s: an illustrated survey: with artists’ statements, artwork and biographies. New York: New York School Press, 2003. 372 p.: ill.
  • 7. Михайло Мороз. З Космача в Нью-Йорк, від гуцуль-ських етюдів до пейзажів Атлантики. ZAXID.NET. Архів оригіналу за 4 червня 2016 р. URL: https://zaxid.net/mihaylo_moroz_z_kosma-cha_-v_ny-uyork_vid_gutsulskih_etyudiv_do_peyzazhiv_atlantiki_n1334719 (дата звернення: 29.09.2025).
Наші автори
Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »