Народознавчі зошити. 2019. № 5 (149). С. 1331—1341
УДК 398.83:392.5](477.83-2)
DOI https://doi.org/10.15407/nz2019.05.1331
ВЕСІЛЬНІ ЛАДКАНКИ З ВЕРХНЬОЇ РОЖАНКИ
СОКІЛ Ганна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-8352-2124
доктор філологічних наук, професор,
Львівський національний університет ім. Івана Франка,
кафедра української фольклористики,
вул. Університетська, 1, 79000, м. Львів, Україна
e-mail: gan.sokil@gmail.com
Анотація. Аналізуються весільні пісні с. Верхня Рожанка Сколівського району Львівської області. За етнографічним районуванням це село належить до Бойківщини, весільні пісні тут називають ладканками. Ладканковий тип (термін Ф. Колесси) — один із найдавніших ритмомелодійних типів. Предмет дослідження — польові матеріали, записані на початку ХХІ століття. Як відомо, традиційні весільні пісні на сучасному етапі, як і самі обряди, доволі трансформувались, здебільшого перейшли у пасивний фонд. Повертаючись до своїх витоків, маємо осягнути минуле за народними звичаями та обрядами, в чому і проявляється актуальність досліджуваної проблеми, адже ладканки відтворюють специфіку бойківського весілля, передають атмосферу його побутування, представляють багатий змістово-мотивний фонд, образну систему, віддзеркалюють морально-етичні, естетичні, правові та інші норми й стосунки між членами родини, роду, громади тощо. Усе це представляє потужний фольклорний фонд українців з його загальнонаціональною основою і своєрідним регіональним різномаїттям.
Весільні ладканки супроводжували різні етапи обрядодій — вінкоплетини («як в’ют вінці»), розчісування коси, похід («поїзд») сватів від молодого до молодої, «як посадили молоду чи молодого на посад», «як ідут придани», «як староста «стинає» голову молоді», «як завивают чипиць, хустку», «як чіпкают молоду», завершення весілля, подяка господарям. Пісні подані з музичним супроводом. Мелодії транскрибувала Христина Попович.
Ключові слова: бойківське весілля, весільні ладканки, вінкоплетини, молодий, молода, свахи, староста.
Надійшла 28.09.2019
