Архів
Передплата
Ви можете передплатити часопис "Народознавчі зошити" на сайті передплатного агенства "Укрінформнаука".

« 2019. № 6 (150)

Народознавчі зошити. 2019. № 6 (150). С. 1557—1562

УДК 392.51:78.03(477.82)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2019.06.1557

САКРАЛЬНЕ ТА ПРОФАННЕ У ТРАДИЦІЙНІЙ ВЕСІЛЬНІЙ ОБРЯДОВОСТІ ЗАХІДНОЇ ВОЛИНІ: ФОРМИ ТА ФУНКЦІЇ

ШВОРАК Інна 

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-3803-1289

здобувач Національної академії керівних

кадрів культури і мистецтв

вул. Лаврська, 9, 02000, Київ, Україна

Контакти: e-mail: Inna.folk@gmail.com

Анотація. Розглянуто функціонування опозиційної структури «са­кральне — профанне» у весільному обряді одного із західноволинських субрегіонів — Потур’я. Cакральна та профанна сфери в традиційній культурі українців мають міцне коріння. Проблема функціонування цих сфер ще не була висвітлена у контексті традиційного весільного обряду, а тим більше у контексті Потур’я, що визначає актуальність досліження. Метою статті є вивчення сакрально-профанної сфери у весільному обряді Потур’я — одного із субареалів історико-етнографічної Західної Волині.

Основними в процесі вивчення проблеми стали міждисциплінарний та інтегративний підходи, системно-структурний метод дослідження. Опозиційна структура «сакральне — профанне» вперше представлена як складова міфологічного простору весільного обряду західноволинського регіону, що формує наукову новизну публікації.

Як висновок зазначено, що сакральний вимір простору і часу весільного ритуалу майже не залишає місця для прояву профанного світу, який, однак, інколи стає частиною весільного дійства. Профанне загалом пов’язане із моментами спростування, переривання сакральної реальності та, головним чином, із святково-розважальними формами карнавалізації дійсності.

Ключові слова: опозиція «сакральне — профанне», весільний обряд, Потур’я, сакральний простір, сакральний час, сакралізація, профанація.

Надійшла 5.11.2019

Список використаних джерел

  1. Афоніна О.С. Культурний код і «подвійне кодування»: дис. …докт. мистецтвознавства: 26.00.01. НАКККіМ. Київ, 2018. 445 с.
  2. Борщ О. Опозиція «сакральне — профанне» як фактор динаміки культурного простору. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2012. №4. С.59—63.
  3. Воеводина Л. Сакральное и профанное в традиционной культуре. Вестник МНУКИ. Философия куль­туры. 2016. № 6 (74). С. 39—44.
  4. Гаврилюк Т.В. Сакральний простір і час як посередник природного та надприродного світу. Матеріали міжнародної наукової конференції «Міфологічний простір і час у сучасній культурі». Київ: Новий Ак­ро­поль, 2003. С.31—33.
  5. Герчанівська П. Культура в парадигмах XX—XXIст.: монографія. Київ: НАКККіМ, 2017. 378с.
  6. Дюркгайм Е. Первісні форми релігійного житя: тотемна система в Австралії (пер. з франц. Борисюк З., Філіпчук Г.; наук. ред. Т. Метельова). Київ: Юніверс, 2002. 424 с.
  7. Элиаде М. Священное и мирское. Москва: Издательство МГУ, 1994. 144 с.
  8. Каюа Роже. Людина та сакральне. Київ: Ваклер, 2003. 256 с.
  9. Куракин Д. Ускользающее сакральное: проблема амбивалентности сакрального и её значение для «сильной программы» культурсоциологии. Социологическое обо­зрение. 2011. Т.10. №3. С. 41—70.
  10. Лещенко А. Сакральний простір християнського мистецтва. Гілея: науковий вісник. 2016. Вип. 106. С. 261—264.
  11. Михайло Ю. Сакральне як феномен культури. Релігія та соціум. 2015. №3(19). С. 149—156.
  12. Несен І. Весільний ритуал Центального Полісся: традиційна структура та реліктові форми (середина XIX—XX ст.). Київ, 2005. 258c.
  13. Отто Р. Священное: об иррациональном в идее божественного и его соотношении с рациональным. Санкт-Петербург: Издательство СПбГУ, 2008. 272с.
  14. Павлова О. Культурологічна реконструкція ґенези повсякденності: від первісного синкретизму міфу до свята. Культура і сучасність. 2010. №2. С.5—9.
  15. Сумченко І. Особливості сприйняття простору і часу в традиційній культурі. Докса: збірник наукових праць з філософії та філології. Універсальні виміри культури. Одеса, 2010. Вип.15. С.303—312.
  16. Федоровских А. Трансформация сакрального и профанного в обществе: миф — религия — иделогия: автореф. дисс. …канд. филос. наук: 09.00.11. Уральський государственный университет им. А.М. Горького. Екатеринбург, 2000. 20 с.
  17. Чекан О. Художній простір музичного твору: генеза та функціонування: дис. …канд. мистецтвознавства: 17.00.01. Ніжинський держ. пед. унів-т. ім. М. Гоголя. Ніжин, 1999. 187 с.
  18. Шелюто В. Проблема сакрального як світоглядна про­блема. Наука. Релігія. Суспільство. 2010. №4. С. 94—101.
  19. Leeuw G. Phдnomenologie der religion. Tьbingen: Paul Siebeck, 1933. 634 p.

читати публікацію»

Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »