« 2019. № 6 (150)

Народознавчі зошити. 2019. № 6 (150). С. 1557—1562

УДК 392.51:78.03(477.82)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2019.06.1557

САКРАЛЬНЕ ТА ПРОФАННЕ У ТРАДИЦІЙНІЙ ВЕСІЛЬНІЙ ОБРЯДОВОСТІ ЗАХІДНОЇ ВОЛИНІ: ФОРМИ ТА ФУНКЦІЇ

ШВОРАК Інна 

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-3803-1289

здобувач Національної академії керівних

кадрів культури і мистецтв

вул. Лаврська, 9, 02000, Київ, Україна

Контакти: e-mail: Inna.folk@gmail.com

Анотація. Розглянуто функціонування опозиційної структури «са­кральне — профанне» у весільному обряді одного із західноволинських субрегіонів — Потур’я. Cакральна та профанна сфери в традиційній культурі українців мають міцне коріння. Проблема функціонування цих сфер ще не була висвітлена у контексті традиційного весільного обряду, а тим більше у контексті Потур’я, що визначає актуальність досліження. Метою статті є вивчення сакрально-профанної сфери у весільному обряді Потур’я — одного із субареалів історико-етнографічної Західної Волині.

Основними в процесі вивчення проблеми стали міждисциплінарний та інтегративний підходи, системно-структурний метод дослідження. Опозиційна структура «сакральне — профанне» вперше представлена як складова міфологічного простору весільного обряду західноволинського регіону, що формує наукову новизну публікації.

Як висновок зазначено, що сакральний вимір простору і часу весільного ритуалу майже не залишає місця для прояву профанного світу, який, однак, інколи стає частиною весільного дійства. Профанне загалом пов’язане із моментами спростування, переривання сакральної реальності та, головним чином, із святково-розважальними формами карнавалізації дійсності.

Ключові слова: опозиція «сакральне — профанне», весільний обряд, Потур’я, сакральний простір, сакральний час, сакралізація, профанація.

Надійшла 5.11.2019

Список використаних джерел

  1. Афоніна О.С. Культурний код і «подвійне кодування»: дис. …докт. мистецтвознавства: 26.00.01. НАКККіМ. Київ, 2018. 445 с.
  2. Борщ О. Опозиція «сакральне — профанне» як фактор динаміки культурного простору. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2012. №4. С.59—63.
  3. Воеводина Л. Сакральное и профанное в традиционной культуре. Вестник МНУКИ. Философия куль­туры. 2016. № 6 (74). С. 39—44.
  4. Гаврилюк Т.В. Сакральний простір і час як посередник природного та надприродного світу. Матеріали міжнародної наукової конференції «Міфологічний простір і час у сучасній культурі». Київ: Новий Ак­ро­поль, 2003. С.31—33.
  5. Герчанівська П. Культура в парадигмах XX—XXIст.: монографія. Київ: НАКККіМ, 2017. 378с.
  6. Дюркгайм Е. Первісні форми релігійного житя: тотемна система в Австралії (пер. з франц. Борисюк З., Філіпчук Г.; наук. ред. Т. Метельова). Київ: Юніверс, 2002. 424 с.
  7. Элиаде М. Священное и мирское. Москва: Издательство МГУ, 1994. 144 с.
  8. Каюа Роже. Людина та сакральне. Київ: Ваклер, 2003. 256 с.
  9. Куракин Д. Ускользающее сакральное: проблема амбивалентности сакрального и её значение для «сильной программы» культурсоциологии. Социологическое обо­зрение. 2011. Т.10. №3. С. 41—70.
  10. Лещенко А. Сакральний простір християнського мистецтва. Гілея: науковий вісник. 2016. Вип. 106. С. 261—264.
  11. Михайло Ю. Сакральне як феномен культури. Релігія та соціум. 2015. №3(19). С. 149—156.
  12. Несен І. Весільний ритуал Центального Полісся: традиційна структура та реліктові форми (середина XIX—XX ст.). Київ, 2005. 258c.
  13. Отто Р. Священное: об иррациональном в идее божественного и его соотношении с рациональным. Санкт-Петербург: Издательство СПбГУ, 2008. 272с.
  14. Павлова О. Культурологічна реконструкція ґенези повсякденності: від первісного синкретизму міфу до свята. Культура і сучасність. 2010. №2. С.5—9.
  15. Сумченко І. Особливості сприйняття простору і часу в традиційній культурі. Докса: збірник наукових праць з філософії та філології. Універсальні виміри культури. Одеса, 2010. Вип.15. С.303—312.
  16. Федоровских А. Трансформация сакрального и профанного в обществе: миф — религия — иделогия: автореф. дисс. …канд. филос. наук: 09.00.11. Уральський государственный университет им. А.М. Горького. Екатеринбург, 2000. 20 с.
  17. Чекан О. Художній простір музичного твору: генеза та функціонування: дис. …канд. мистецтвознавства: 17.00.01. Ніжинський держ. пед. унів-т. ім. М. Гоголя. Ніжин, 1999. 187 с.
  18. Шелюто В. Проблема сакрального як світоглядна про­блема. Наука. Релігія. Суспільство. 2010. №4. С. 94—101.
  19. Leeuw G. Phдnomenologie der religion. Tьbingen: Paul Siebeck, 1933. 634 p.

читати публікацію»

Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Особистісно-духовний розвиток засобами образотворчого мистецтва
У статті розглядається проблема втілення образу матері у творах образотворчого мистецтва з точки зору впливу на різні напрями особистісно-духовного розвитку людини. Зокрема, образ матері представлено у міфологічному, сакральному, мистецькому аспектах через репрезентацію відповідних творів образотворчого мистецтва (іконопис, живопис, скульптура). Зміст статті може успішно використовуватися студентами і викладачами різноманітних навчальних закладів у підготовці та проведенні занять з образотворчого мистецтва, а також у факультативній та позаурочній роботі.
Читати »