« 2020. № 4 (154)

Народознавчі зошити. 2020. № 4 (154). С. 759—769

УДК 7:2.7.01(477)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2020.04.759

ВІДДЗЕРКАЛЕННЯ ДВОХ ШЛЯХІВ РОЗВИТКУ НЕОВІЗАНТІЙСЬКОГО СТИЛЮ В АРХІТЕКТУРІ УКРАЇНСЬКИХ ЦЕРКОВ ГАЛИЧИНИ КІНЦЯ ХІХ СТОЛІТТЯ

ГЕРІЙ Оксана

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-8383-227X
  • кандидат мистецтвознавства,
  • старший науковий співробітник,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • відділ мистецтвознавства,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: oheriy@ukr.net

Анотація. В останній чверті ХІХ ст. у мистецькому середовищі Галичини щораз активніше лунали заклики до дослідження архітектури рідного народу, до пошуків характерних рис архітектурної виразності греко-католицьких храмів. В рамках романтичного напрямку історизму привабливим і промовистим для українців був неовізантійський стиль, адже він скеровував глядача до роздумів про витоки християнської культури в Україні-Русі. Метою нашої статті є прослідкувати генезу конкретних об’ємно-просторових композицій і декоративних елементів неовізантійських церков Галичини (територіальні межі дослідження) останнього двадцятиліття ХІХ ст. — перших років ХХ ст. (часові рамки). Основним методом цього дослідження є компаративний, тобто зіставлення і порівняння конструктивних і декоративних форм церков Галичини з архітектурними творами неовізантійського стилю Західної Європи та Російської імперії. У результаті застосування загальноєвропейського масштабу і контексту розгляду сакральних пам’яток Галичини кінця ХІХ ст. зростає можливість об’єктивної їх оцінки. Відтак висновки статті підкреслюють важливе значення у розвитку мистецтва українців вже ХХ ст. етапу будівництва неовізантійських церков і обґрунтовують необхідність збереження цих пам’яток.

Ключові слова: сакральна архітектура, неовізантійський стиль, купол, тетраконх, церковна споруда

Надійшла 26.05.2020

Список використаних джерел

  • 1. Бобош Г. Формування архітектури мурованих церков Галичини кінця ХVIII — початку ХХ століть (на прикладі Львівської єпархії). Автореф. дис. … канд. арх. Львів: Львівська політехніка, 2005. 18 c.
  • 2. Filip Pokutyсski — wspomnienie poњmiertne. Czasopismo Techniczne. № 1. Krakуw, 1880. S. 2—3.
  • 3. Wdowiszewski J. Malarstwo dekoratywne ze szczegуlnem uwzglкdnieniem miejscowych stosunkуw. Czasopismo Techniczne. № 7. Krakуw, 1881. S. 80—82.
  • 4. Czasopismo Techniczne. № 1. Krakуw, 1880.
  • 5. Бобош Г. Архітектурно-стилістичні особливості мурованих церков Галичини кінця XVIII — початку XX ст. Народознавчі зошити. № 1—2. Львів, 2002. С. 88—99.
  • 6. Лінда С. Архітектура історизму. Архітектура Львова. Час і стилі. Львів: Центр Європи, 2008. С. 240—310.
  • 7. Гнідець Р. Національна ідентичність архітектури ук­раїнських церков у традиції та новаторстві їх вира­ження. Вісник НУ «Львівська Політехніка»: Архі­тек­тура. № 836. Львів, 2015. С. 168—175.
  • 8. Ракочий Я., Борис А. Онтологія творення українських національних атрибутів у сакральній архітектурі Галичини. Вісник НУ «Львівська Політехніка»: Архітектура. № 816. Львів, 2015. С. 247—254.
  • 9. Лев Х., Слободян В., Філевич Н. 100 церков На­гірних. Частина перша. Церкви Василя Нагірного. Львів: Центр Європи, 2013. 140 с.
  • 10. Willard A.R. History of Modern Italian Art. London: Longmans, Green and Co, 1902. 811 р.
  • 11. Кислых Т. Византийский стиль в архитектуре стран Европы конца XIX — начала XX века. Проблемы сти­левой эволюции и типологии архитектуры. Санкт-Петербург: ИЖСА им. И.Е. Репина, 2013. С. 71—79.
  • 12. Bullen J.B. Byzantium Rediscovered. London: Phaidon Press Ltd., 2003. 240 р.
  • 13. Krasny Р. Kaplica Domu Inwalidуw Wojskowych. Koscioly i klasztory rzymskokatolickie dawnego wojewodstwa Ruskiego. № 12. Krakуw, 2004. S. 67—76.
  • 14. Герій О. Церкви Галичини кінця ХІХ ст. з декора­тивними наріжними пілонами: генеза форми. Народо­знавчі Зошити. №6. Львів, 2018. С. 1596—1602.
  • 15. Бобош Г. Стежками життя та творчості Василя Нагірного (1848—1921). Народознавчі зошити. №2. Львів, 2000. С. 347—355.
  • 16. Нагірний В. Кілька слів в справі будівель церковних. Діло. № 225. Львів, 1905. С. 1, 5.
  • 17. Нагірний В. З моїх споминів. Львів: накл. Ревізійного Союза Українських кооператив, 1935. 54 с.
  • 18. Александровскій И. Соборъ Св.Владиміра въ Кіевѣ. Кіевъ, 1897. 44 с.
  • 19. Борисова Е. Русская архитектура второй половины XIX века. Москва: Наука, 1979. 320 с.
  • 20. Стасов В. 25 лет русского искусства: Наша архитектура. Стасов В. Избранные сочинения: в 3 т. Москва, 1952. Т. 2. С. 510—524.
  • 21. Савельев Ю. Византийский стиль в архитектуре России: вторая половина ХІХ — начало ХХ века. СПб.: Проект 2003, 2005. 271 с.
  • 22. Архитектурный вестник. № 4. Санкт-Петербург, 1860.
  • 23. Симонова О. Юрий Ростиславович Савельев. Византийский стиль в архитектуре России. Критика на книгу. Вестник Русской христианской гуманитарной академии, № 11, 4. 2010. С. 261—272.
  • 24. Устиянович К. Церкви Нагірного. Діло. 1902. Ч. 262
  • 25. Нагірний В. Дещо про будову церков. Батьківщина. № 28. Львів, 1890.
  • 26. Грушевський М. Гріхи наші. Літературно-науковий Вісник. № 38, 5. Львів: 1907. С. 324—330.
  • 27. Голубець М. Шукачі нових доріг. Історія української культури. Київ: Либідь, 1999. С. 562—586.
  • 28. Paszkiewicz Р. Pod berіem Romanowуw: sztuka rosyjska w Warszawie, 1815—1915. Warszawa: Instytut Sztuki PAN, 1991. 228 s.
  • 29. Вуйцик В., Івасейко С., Слободян В. Українські цер­кви Бродівського району. Львів: Місіонер, 2001. Кн. 1. 192 с.
  • 30. Krasny Р. O kilku prуbach modernizacji architektury cerkiewnej w Galicji okoіo roku 1900. Ars graeca — ars latina. Studia dedykowane Annie Rуїyckiej Bryzek. Krakуw, 2001. S. 245—272.

читати публікацію»

Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »