« 2020. № 4 (154)

Народознавчі зошити. 2020. № 4 (154). С. 759—769

УДК 7:2.7.01(477)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2020.04.759

ВІДДЗЕРКАЛЕННЯ ДВОХ ШЛЯХІВ РОЗВИТКУ НЕОВІЗАНТІЙСЬКОГО СТИЛЮ В АРХІТЕКТУРІ УКРАЇНСЬКИХ ЦЕРКОВ ГАЛИЧИНИ КІНЦЯ ХІХ СТОЛІТТЯ

ГЕРІЙ Оксана

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-8383-227X
  • кандидат мистецтвознавства,
  • старший науковий співробітник,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • відділ мистецтвознавства,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: oheriy@ukr.net

Анотація. В останній чверті ХІХ ст. у мистецькому середовищі Галичини щораз активніше лунали заклики до дослідження архітектури рідного народу, до пошуків характерних рис архітектурної виразності греко-католицьких храмів. В рамках романтичного напрямку історизму привабливим і промовистим для українців був неовізантійський стиль, адже він скеровував глядача до роздумів про витоки християнської культури в Україні-Русі. Метою нашої статті є прослідкувати генезу конкретних об’ємно-просторових композицій і декоративних елементів неовізантійських церков Галичини (територіальні межі дослідження) останнього двадцятиліття ХІХ ст. — перших років ХХ ст. (часові рамки). Основним методом цього дослідження є компаративний, тобто зіставлення і порівняння конструктивних і декоративних форм церков Галичини з архітектурними творами неовізантійського стилю Західної Європи та Російської імперії. У результаті застосування загальноєвропейського масштабу і контексту розгляду сакральних пам’яток Галичини кінця ХІХ ст. зростає можливість об’єктивної їх оцінки. Відтак висновки статті підкреслюють важливе значення у розвитку мистецтва українців вже ХХ ст. етапу будівництва неовізантійських церков і обґрунтовують необхідність збереження цих пам’яток.

Ключові слова: сакральна архітектура, неовізантійський стиль, купол, тетраконх, церковна споруда

Надійшла 26.05.2020

Список використаних джерел

  • 1. Бобош Г. Формування архітектури мурованих церков Галичини кінця ХVIII — початку ХХ століть (на прикладі Львівської єпархії). Автореф. дис. … канд. арх. Львів: Львівська політехніка, 2005. 18 c.
  • 2. Filip Pokutyсski — wspomnienie poњmiertne. Czasopismo Techniczne. № 1. Krakуw, 1880. S. 2—3.
  • 3. Wdowiszewski J. Malarstwo dekoratywne ze szczegуlnem uwzglкdnieniem miejscowych stosunkуw. Czasopismo Techniczne. № 7. Krakуw, 1881. S. 80—82.
  • 4. Czasopismo Techniczne. № 1. Krakуw, 1880.
  • 5. Бобош Г. Архітектурно-стилістичні особливості мурованих церков Галичини кінця XVIII — початку XX ст. Народознавчі зошити. № 1—2. Львів, 2002. С. 88—99.
  • 6. Лінда С. Архітектура історизму. Архітектура Львова. Час і стилі. Львів: Центр Європи, 2008. С. 240—310.
  • 7. Гнідець Р. Національна ідентичність архітектури ук­раїнських церков у традиції та новаторстві їх вира­ження. Вісник НУ «Львівська Політехніка»: Архі­тек­тура. № 836. Львів, 2015. С. 168—175.
  • 8. Ракочий Я., Борис А. Онтологія творення українських національних атрибутів у сакральній архітектурі Галичини. Вісник НУ «Львівська Політехніка»: Архітектура. № 816. Львів, 2015. С. 247—254.
  • 9. Лев Х., Слободян В., Філевич Н. 100 церков На­гірних. Частина перша. Церкви Василя Нагірного. Львів: Центр Європи, 2013. 140 с.
  • 10. Willard A.R. History of Modern Italian Art. London: Longmans, Green and Co, 1902. 811 р.
  • 11. Кислых Т. Византийский стиль в архитектуре стран Европы конца XIX — начала XX века. Проблемы сти­левой эволюции и типологии архитектуры. Санкт-Петербург: ИЖСА им. И.Е. Репина, 2013. С. 71—79.
  • 12. Bullen J.B. Byzantium Rediscovered. London: Phaidon Press Ltd., 2003. 240 р.
  • 13. Krasny Р. Kaplica Domu Inwalidуw Wojskowych. Koscioly i klasztory rzymskokatolickie dawnego wojewodstwa Ruskiego. № 12. Krakуw, 2004. S. 67—76.
  • 14. Герій О. Церкви Галичини кінця ХІХ ст. з декора­тивними наріжними пілонами: генеза форми. Народо­знавчі Зошити. №6. Львів, 2018. С. 1596—1602.
  • 15. Бобош Г. Стежками життя та творчості Василя Нагірного (1848—1921). Народознавчі зошити. №2. Львів, 2000. С. 347—355.
  • 16. Нагірний В. Кілька слів в справі будівель церковних. Діло. № 225. Львів, 1905. С. 1, 5.
  • 17. Нагірний В. З моїх споминів. Львів: накл. Ревізійного Союза Українських кооператив, 1935. 54 с.
  • 18. Александровскій И. Соборъ Св.Владиміра въ Кіевѣ. Кіевъ, 1897. 44 с.
  • 19. Борисова Е. Русская архитектура второй половины XIX века. Москва: Наука, 1979. 320 с.
  • 20. Стасов В. 25 лет русского искусства: Наша архитектура. Стасов В. Избранные сочинения: в 3 т. Москва, 1952. Т. 2. С. 510—524.
  • 21. Савельев Ю. Византийский стиль в архитектуре России: вторая половина ХІХ — начало ХХ века. СПб.: Проект 2003, 2005. 271 с.
  • 22. Архитектурный вестник. № 4. Санкт-Петербург, 1860.
  • 23. Симонова О. Юрий Ростиславович Савельев. Византийский стиль в архитектуре России. Критика на книгу. Вестник Русской христианской гуманитарной академии, № 11, 4. 2010. С. 261—272.
  • 24. Устиянович К. Церкви Нагірного. Діло. 1902. Ч. 262
  • 25. Нагірний В. Дещо про будову церков. Батьківщина. № 28. Львів, 1890.
  • 26. Грушевський М. Гріхи наші. Літературно-науковий Вісник. № 38, 5. Львів: 1907. С. 324—330.
  • 27. Голубець М. Шукачі нових доріг. Історія української культури. Київ: Либідь, 1999. С. 562—586.
  • 28. Paszkiewicz Р. Pod berіem Romanowуw: sztuka rosyjska w Warszawie, 1815—1915. Warszawa: Instytut Sztuki PAN, 1991. 228 s.
  • 29. Вуйцик В., Івасейко С., Слободян В. Українські цер­кви Бродівського району. Львів: Місіонер, 2001. Кн. 1. 192 с.
  • 30. Krasny Р. O kilku prуbach modernizacji architektury cerkiewnej w Galicji okoіo roku 1900. Ars graeca — ars latina. Studia dedykowane Annie Rуїyckiej Bryzek. Krakуw, 2001. S. 245—272.

читати публікацію»

Наші автори
Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »