« 2024. № 2 (176)

Народознавчі зошити.  2024. № 2 (176).  С. 274—282

УДК 930(100)”19/20″:341.485-047.275

DOI https://doi.org/10.15407/nz2024.02.274

З ДОСВІДУ НАУКОВИХ СТУДІЙ ЗАПЕРЕЧЕННЯ ЯВИЩ ГЕНОЦИДУ У ЗАХІДНІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ КІНЦЯ ХХ — ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

КОЗИЦЬКИЙ Андрій

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-4535-8279
  • кандидат історичних наук, доцент,
  • Львівський національний університет імені Івана Франка,
  • кафедра світової історії модерного часу,
  • вул. Університетська, 1, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: kozyckyj@yahoo.com

Анотація. Свідоме та цілеспрямоване заперечення геноциду у другій половині ХХ ст. стало помітним явищем політичного життя багатьох країн світу. Відмова визнавати історично встановлені факти масового винищення людей найчастіше проявлялася через заперечення Голокосту європейських євреїв, геноциду вірмен в Османській імперії в роки Першої світової війни, Голодомору 1932—1933 рр. в Україні. Зважаючи на це, наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст. у науковому середовищі країн Заходу сформувався консенсус щодо того, що заперечення геноциду слід розглядати як окремий жанр політичної публіцистики та псевдонаукової літератури, а отже, — й окремий предмет дослідження.

Актуальність теми визначається можливістю використання напрацювань західної історіографії у галузі вивчення заперечення геноциду для протидії інформаційній війні, що її російська федерація веде проти України. Метою пропонованої розвідки є аналіз сучасного стану теоретичного вивчення заперечення геноциду у західній історіографії. Об’єктом дослідження є теоретичні студії заперечення геноциду, а предметом — наукові публікації провідних дослідників заперечення геноциду в країнах Заходу. Методологічною основою дослідження є принцип контекстуалізації у поєднанні із елементами структурно-функціонального аналізу.

Головний результат пропонованої статті полягає у тому, що теоретичні студії західної історіографії над вивченням заперечення геноциду можуть знайти застосування при осмисленні політики заперечення Голодомору, яку в минулому провадив СРСР, а сьогодні використовує у своїй інформаційні війні проти України росія.

Ключові слова: геноцид, пропаганда, заперечення геноциду, історіографія, заперечення Голодомору.

Надійшла 15.03.2024

Список використаних джерел

  • 1. Dadrian V.N. The Key Elements in the Turkish Denial of the Armenian Genocide: A Case Study of Distortion and Falsification. Cambridge; Toronto: The Zoryan Ins­ti­tute, 1999. 84 p.
  • 2. Denial: The Final Stage of Genocide. Ed. by J. Cox, A. Khoury, S. Minslow. London; New York: Routledge, 2022. 238 p.
  • 3. Garibian S. Taking Denial Seriously: Genocide Denial and Freedom of Speech in the French Law. Cardozo Journal of Conflict Resolution. 2007/2008. Vol. 9. Pp. 479—488.
  • 4. Lasson K. Defending Truth: Legal and Psychological Aspects of Holocaust Denial. Current Psychology. 2007. Vol. 26. Iss. 3—4. Pp. 223—266.
  • 5. Hovannisian R. Denial of the Armenian Genocide in Comparison with Holocaust Denial. In: Remembrance and Denial: The Case of the Armenian Genocide. Ed. by R. Hovannisian. Detroit: Wayne State University Press, 1999. Pp. 201—236.
  • 6. Theriault H. An Analytical Typology of Arguments Denying Genocides and Related Mass Human Rights Violations. Comparative Genocide Studies. 2004. Vol. 1. Pp. 78—101.
  • 7. Cohen S. Human Rights and Crimes of the State: The Cul­ture of Denial. The Australian and New Zealand Journal of Criminology. 1993. Vol. 26. Iss. 2. Pp. 97—115.
  • 8. Cohen S. States of Denial. Knowing about Atrocities and Suffering. Cambridge: Polity Press, 2013. 344 p.
  • 9. Charny I. The Psychology of Denial of Known Genocides. In Genocide: A Critical Bibliographic Review. Ed. by I.W. Charny. Vol. 2. London; New York: Mansell Publishing — Facts on File, 1991. Pp. 3—37.
  • 10. Charny I. Commonality in Denial: Classifying the Final Stage of the Genocide Process. International Network on the Holocaust and Genocide. 1997. Vol. 11. Iss. 5. Pp. 5—7.
  • 11. Charny I. Innocent Denials of Known Genocides: A Fur­ther Contribution to a Psychology of Denial of Genocide. Human Rights Review. 2000. Vol. 1. Iss. 3. (April-June). Pp. 15—39.
  • 12. Charny I. A Classification of Denials of the Holocaust and Other Genocide. Journal of Genocide Research. 2003. Vol. 5. Iss. 1. Pp. 11—34.
  • 13. Charny I. Classification of denials of the Holocaust and other genocides. The Genocide Studies Reader. Ed. by Samuel Totten and Paul R. Bartrop. New York: Routledge, 2009. Pp. 519—529.
  • 14. Charny I. Innocent Denials of Known Genocides. A Further Contribution to a Psychology of Denial of Geno­cide (Revisionism). Human Rights Review. 2000. Vol. 1. Iss. 3. Pp. 15—39.
  • 15. Parent G. Genocide Denial. Perpetuating Victimization and the Cycle of Violence in Bosnia and Herzegovina. Genocide Studies and Prevention: An International Journal. 2016. Vol. 10. Iss. 2. Pp. 38—58.
  • 16. Hirsch H. Genocide and the Politics of Memory. London: The University of North Carolina Press, 1995. 240 p.
  • 17. Shafir M. Between Denial and «Comparative Trivialization». Holocaust Negationism in Post-Communist East Central Europe. Jerusalem: Vidal Sassoon International Center for the Study of Antisemitism, 2002. 84 p.
  • 18. Taylor T. Denial: History Betrayed. Carlton: Melbourne University Press, 2008. 323 p.
  • 19. Ankersmit F. The Sublime Dissociation of the Past: or How to Be(come) What on Is No Longer. History and Theory. 2001. Vol. 40. Iss. 3. Pp. 295—323.
  • 20. Новак А. Як поставала «імперія зла»? Досвід Цен­трально-Східної Європи. Пер. з пол. М. Яковини. Київ: Дух і Літера, 2021. 352 с.
  • 21. Connerton P. Seven types of Forgetting. Memory Studies. 2008. Vol. 1. Iss. 1. Pp. 59—71.
  • 22. Nijakowski L. Kiedy krwawa plama staje się białą. In: Pamięć zbiorowa jako czynnik integracji i źródło konfliktów. Red. A. Szpociński. Warszawa: Scholar, 2009. S. 167—191.
  • 23. Nijakowski L. Czy ludobójstwo się opłaca? Społeczno-ekonomiczne efekty ludobójstw i ich reprezentacje w dyskursie publicznym. In: Krwawy cień genocydu. Część druga. Ludobójstwa — pamięć, dyskurs, edukacja. Red. B. Machul-Telus, U. Markowska-Manista, L. Nijakowski. Warszawa: Instytut Wydawniczy Książka i Prasa, 2017. S. 92—95.
  • 24. Hovannisian R.G. The Armenian Genocide and Patterns of Denial. In: The Armenian Genocide in Perspective. Ed. by R.G. Hovannisian. New Brunswick & Oxford: Transaction Books, 1987. Pp. 111—133.
  • 25. Shermer M., Grobman A. Denying History: Who Says the Holocaust Never Happened and Why Do They Say It? Los Angeles: University of California Press, 2000. 330 p.
  • 26. Karlsson M. A Hoax and a Sham. An Argumentative Analysis Investigating Western Denial of the Armenian Genocide. Lund: History Department at Lund University, 2009. 35 p.
  • 27. Massey S. The Bosnian genocide and the «Continuum of denial». In Denial: The Final Stage of Genocide. Ed. by J. Cox, A. Khoury, S. Minslow. London; New York: Routledge Taylor & Francis Group, 2022. Pp. 113—130.

читати публікацію»

Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Особистісно-духовний розвиток засобами образотворчого мистецтва
У статті розглядається проблема втілення образу матері у творах образотворчого мистецтва з точки зору впливу на різні напрями особистісно-духовного розвитку людини. Зокрема, образ матері представлено у міфологічному, сакральному, мистецькому аспектах через репрезентацію відповідних творів образотворчого мистецтва (іконопис, живопис, скульптура). Зміст статті може успішно використовуватися студентами і викладачами різноманітних навчальних закладів у підготовці та проведенні занять з образотворчого мистецтва, а також у факультативній та позаурочній роботі.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »