« 2026. № 1 (187)

Народознавчі зошити. 2026. № 1 (187). С. 3—17

УДК 069:7.072.2](477.83-25)”19/20″(092)

DOI https://doi.org/10.15407/

Дата першого надходження статті до видання 20.12.2025

Дата прийняття статті до друку після рецензування 7.01.2026

Дата публікації (оприлюднення)

НА ПЕРЕЛОМІ: БОРИС ВОЗНИЦЬКИЙ У ПРОСТОРІ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА ХХ — ПОЧАТКУ ХХІ ст.

ШМАГАЛО Ростислав

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-9853-8989
  • доктор мистецтвознавства, професор,
  • заслужений діяч мистецтв України,
  • Львівська національна академія мистецтв,
  • кафедра історії та теорії мистецтв,
  • вул. Кубійовича, 38, 79011, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: shmahalo@hotmail.com

Анотація. Стаття є науковим внеском по вшануванню пам’яті «зіркового мистецтвознавця-музейника» України Бориса Возницького, якого 16 квітня 2026 р. Україна відзначатиме 100-ліття від Дня народження, чим і значиться актуальність обраної теми.

Мета статті — панорамне визначення його діяльності у контексті особливостей розвитку і соціальних засад мистецтвознавства в Україні. Стверджується, що діяльність Бориса Возницького на повоєнному переломі епох та від часу здобуття незалежності України засвідчує якісно новий етап розвитку і самоусвідомлення мистецтвознавства в українській культурі. Предмет дослідження — персоналії та етапи становлення школи українського мистецтвознавства Львова довкола діяльності Бориса Возницького, зв'язок мистецтвознавства з музейними збірками Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького, музейною критикою та музеологією. Територіальні межі матеріалу логічно обумовлені відправними точками становлення, що скеровують читача до акцентів на місті Львові. При цьому слід наголосити на історичній тяглості комплексу проблем соціального характеру, з якими доводилося зіштовхуватися Борису Возницькому, та пов’язаному з ними особистісному потенціалі, що гартував численні професійні грані діяльності цієї особистості як універсала: музеолога, мистецтвознавця, артменеджера, краєзнавця та ін. Адже в повоєнній Україні «часів Возницького» не було жодних фахівців з перелічених спеціальностей.

Ключові слова: мистецтвознавство, музеологія, образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація, персоналії мистецтвознавців, мистецька освіта.

Список використаних джерел

  • 1. Шмагало Р. Шлях львівської школи мистецтвознавства у ХХІ столітті. Вісник ЛНАМ. Львів, 2007. Спецвип. 4. С. 5—24.
  • 2. Шмагало Р.Т. Мистецька освіта і мистецтвознавство в Україні середини XIX — середини XX ст.: структурування, методологія, художні позиції. Львів: ЛНАМ, 2022. 548 с.; 743 іл. URL: https://manusbook.com/9096_Shmagalo_Art_Education/10/index.html.
  • 3. Шмагало Р. Мистецтвознавчі параметри української культури (вступна стаття-рецензія на монографію). Матоліч І.Я. З історії українського мистецтвознавства: становлення, провідні особистості, наукові установи, навчальні заклади, сучасні проблеми: монографія. Івано-Франківськ: Симфонія форте. 2023. С. 10—13.
  • 4. Шмагало Р. Володислав Федорович і культурний розвиток Галичини в кінці ХІХ — на початку ХХ століття. Наукові читання пам’яті Святослава Гординського: зб. 1. Львів, 1994. С. 47—53.
  • 5. Шмагало Р. Словник митців-педагогів України та з України у світі (1850—1950-ті рр.). Львів: Українські технології, 2002. 144 с.
  • 6. Шмагало Р. Роль музеїв у становленні художньо-промислової освіти України наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. Мистецтвознавство-99. Львів: СКІМ, 1999. С. 79—92.
  • 7. Шмагало Р. Критика художньої культури: сучасний стан і перспективи. Мистецтвознавство’09. Львів: СКІМ, 2009. С. 11—12, 51—54.
  • 8. Шмагало Р. Теорія мистецтва як процес і як академічна дисципліна. Мистецтвознавство’12. Львів, 2012. С. 21—26.
  • 9. Собор Бориса Возницького: спогади, роздуми. Упоряд. Лариса Возницька-Разінкова. Дрогобич: Коло, 2019. 280 с.: іл.
  • 10. Стефанишин Т. Мистецтвознавча діяльність і науково-теоретична спадщина Миколи Голубця (до 115-ліття від дня народження). Народознавчі зошити. 2005. Зош. 1—2. С. 167—178.
  • 11. Лупій С. Кафедра ІТМ. Ретроспектива. Факультет історії та теорії мистецтва Львівської академії мистецтв: навчально-методичний посібник. За ред. Р. Шмагала. Львів: Українські технології, 2001. 88 с.
  • 12. Факультет Історії та теорії мистецтва Львівської академії мистецтв: навчально-методичний посібник. За ред. Р. Шмагала. Львів: Українські технології, 2001. 88 с.
  • 13. Матоліч І. З історії українського мистецтвознавства: становлення, провідні особистості, наукові установи, навчальні заклади, сучасні проблеми: монографія. Івано-Франківськ: Симфонія форте, 2023. 480 с.
  • 14. Іконописна школа при монастирі студитського уставу у Львові, її організація і діяльність. Лавра. Львів 1998. № 1. С. 51—56.
  • 15. Мазурик З. Історія в музеї: ілюстрація чи інтерпретація. URL: https://uamoderna.com/videoteka/lecturemazurykmuseums/.
  • 16. Мазурик З. Тенденції розвитку музейної політики. URL: https://lnam.edu.ua/uk/260/kruglij-stil-kulturna-politika-v-xxst.html.
  • 17. Мазурик З. Місто і його музей. URL: https://zbruc.eu/node/47883. 18.       Вечір, присвячений 50-річчю відкриття музею-за-по–відника «Олеський замок». URL: https://www.facebook.com/events/851322420820481?locale=uk_UA.
Наші автори
Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »