« 2026. № 1 (187)

Народознавчі зошити. 2026. № 1 (187). С. 18—23

УДК 7.022.2(477.83)”19/20″(092)

DOI https://doi.org/10.15407/

Дата першого надходження статті до видання 10.01.2026

Дата прийняття статті до друку після рецензування 23.01.2026

Дата публікації (оприлюднення)

БОРИС ГРИГОРОВИЧ ВОЗНИЦЬКИЙ І ВІДДІЛ РЕСТАВРАЦІЇ ЛФКДУМ ІМЕНІ ІВАНА ТРУША

ІВАНІВ Борис

  • заввідділенням реставрації творів станкового живопису,
  • Львівський фаховий коледж декоративного
  • і ужиткового мистецтва імені Івана Труша,
  • вул. Снопківська, 47, 79000, Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: ivaniv_borys@ukr.net

Анотація. Мета статті — на основі спогадів автора, на той час викладача коледжу, а теперішнього заввідділенням реставрації творів станкового живопису, пролити світло на участь Бориса Григоровича Возницького в житті нині Львівського фахового коледжу декоративного і ужиткового мистецтва ім. Івана Труша. Висвітлення задіяності Бориса Возницького у житті коледжу становить невід’ємну частину досліджень народної культури українців. Актуальність теми обумовлена 100-річчям від дня народження Бориса Возницького.

Спогади про Бориса Возницького автор подає за епізодами з життя коледжу, відзначаючи постійну його доброзичливість, привітність і щирість, незважаючи на його постійні клопоти. Автор відзначає велику невтомність, наполегливість, працьовитість Возницького, його особливу харизму та вміння переконувати чиновників, характеризує його як людину з достатньо внутрішньою впевненістю у своїх переконаннях і мудрістю спокійно та виважено донести їх до адресатів і долати бюрократичні перепони, що й зробили його легендою музейної справи. Людиною, яка залишалась світоглядно молодою і дивилась далеко наперед. Хронологічні межі дослідження охоплюють 1950—2012 рр., від часу вступу Бориса Возницького до Львівського художнього училища і до часу його відходу у вічність. Це перше таке дослідження в Україні, і в цьому полягає новизна статті. Методологія дослідження базується на спостереженнях автора, теоретичному аналізі, систематизації й узагальненні та історичному огляді.

Ключові слова: Борис Григорович Возницький, Львівське художнє училище, Львівський фаховий коледж декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша, відділ реставрації творів станкового живопису, студенти, Підгорецький замок, Львівська картинна галерея, Львівська галерея мистецтв, директор.

Список використаних джерел

  • 1. Борис Возницький. Автопортрет на тлі часу. Авт. вст. ст. та упоряд. Наталка Філевич. Львів: Центр Європи, 2006. 56 с.: 57 іл.
  • 2. Львівська галерея мистецтв. Колектив та його директор. Авт. ідеї, вст. ст. та упоряд. Наталя Філевич. Львів: Центр Європи, 2011. 160 с.: 215 іл.
  • 3. Борис Возницький, яким ми його пам’ятаємо. Упоряд. Наталя Філевич. Львів: Центр Європи, 2013. 200 с.: 132 іл.
  • 4. Собор Бориса Возницького: спогади, роздуми. Упоряд. Лариса Возницька-Разінкова. Дрогобич: Коло, 2019. 280 с.: іл.
  • 5. Максименко О.Б. Борис Григорович Візницький. URL: https://vue.gov.ua/%D0%92%D0%BE%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D.
  • 6. Філевич Наталка. «Не бійся», або коротка історія великої людини. URL: https://photo-lviv.in.ua/ne-bijsya-abo-korotka-istoriya-velykoji-lyudyny/.
Наші автори
Демоніум бойків: категорії «нечистих» покійників
Особливості традиційних демонологічних уявлень бойків про так званих нечистих («безпірних») мерців; на основі польових матеріалів та етнологічної літератури виділяється низка їх категорій; аналізуються особливі прикмети, риси поведінки та функції цих персонажів народної демонології.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »