« 2026. № 5 (191)

Народознавчі зошити. 2026. № 5 (191).  С. 1582—1590

УДК 7.01:7.05:39(477+4-11)

DOI https://doi.org/10.15407/

• Received: 08.08.2026
• Accepted: 17.09.2026
• Published: ??.??.2026

ЕТНОКУЛЬТУРНІ ТРАДИЦІЇ В СУЧАСНОМУ МИСТЕЦТВІ ТА ДИЗАЙНІ УКРАЇНИ І КРАЇН БАЛТІЇ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

ДЯЧЕНКО Алла

• ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-4496-5931
• кандидатка педагогічних наук, доцентка,
• Київська державна академія декоративно-прикладного
• Мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука, доцентка
• кафедри промислового дизайну і комп’ютерних технологій,
• деканка факультету декоративно-прикладного мистецтва,
• членкиня Спілки дизайнерів України,
• членкиня Національної спілки художників України,
• вул. М. Бойчука, 32, 01103, м. Київ, Україна,
• Контакти: e-mail: pani.alla0107@gmail.com

Анотація. Здійснено порівняльний аналіз особливостей функціонування етнокультурних традицій у сучасному мистецтві та дизайні України і країн Балтії (Литви, Латвії, Естонії). Актуальність дослідження зумовлена посиленням ролі культурної спадщини у процесах формування національної ідентичності, розвитку креативних індустрій та представлення культурних цінностей у глобальному просторі. Метою статті є визначення специфіки трансформації етнокультурних традицій у сучасних мистецьких і дизайнерських практиках України та балтійських держав, а також виявлення спільних і відмінних моделей їх актуалізації. Методологічну основу дослідженнястановлять культурологічний, мистецтвознавчий, компаративний та дизайнознавчий підходи. Нау­кова новизна дослідження полягає у здійсненні комплексного порівняльного аналізу особливостей інтеграції етнокультурних традицій у сучасне мистецтво та дизайн України і країн Балтії. У роботі визначено специфіку двох моделей культурної трансформації: української, орієнтованої на символічне осмислення традиції як основи національної ідентичності, та балтійської, що характеризується системною інституційною підтримкою культурної спадщини, її інтеграцією у креативні індустрії та цифрові практики.

Ключові слова: етнокультура, етнодизайн, культурна спадщина, традиція, сучасне мистецтво, дизайн, культурна ідентичність, Україна, країни Балтії, цифрові технології.

Список вкористаних джерел

• 1. Ассман А. Простори спогаду: форми та трансформації культурної пам’яті. Київ: Ніка-Центр, 2012.
• 2. UNESCO. Re|Shaping Policies for Creativity: Addressing Culture as a Global Public Good. Paris: UNESCO, 2022.
• 3. Сиваш І.О. Концептуальні засади етнодизайну в Ук­ра­їні. Вісник Національної академії керівних кадрів куль­тури і мистецтв. 2018. № 3. С. 416—420. DOI: https://doi.org/10.32461/2226-3209.3. 2018.14­7626.
• 4. UNESCO. Baltic Song and Dance Celebrations in Estonia, Latvia and Lithuania. Representative List of the Intangible Cultural Heritage of Humanity. Paris: UNES­CO, 2008. URL: https://ich.unesco.org/en/RL/baltic-song-and-dance-celebrations-00087.
• 5. Warburg A. The Renewal of Pagan Antiquity: Contributions to the Cultural History of the European Renaissance. Los Angeles: Getty Research Institute, 2023. 860 p.
• 6. Бровченко А.І., Рудченко А.О. Етнодизайн у системі не­пе­рерв­ної дизайн-освіти України. Молодь і ринок. 2023. № 6/214. DOI: https://doi.org/10.24919/23­08-4634.2023.285115.
• 7. Bondar I. Ethno-Design as a Form of Preservation of Folk Art Images in the Context of Globalization. Деміург: ідеї, технології, перспективи дизайну. 2020. Т. 3. № 2. С. 192—201. DOI: https://doi.org/10.31866/2617-7951.3.2.2020.220078.
• 8. Волинець В. Цифрові технології у сфері культури: теоретизація проблеми цифрових даних і культурної спадщини. Цифрова платформа: інформаційні тех­нології в соціокультурній сфері. 2021. Т. 4. № 2. С. 195—205. DOI: https://doi.org/10.31866/ 2617-796X.4.2.2021.247481.
• 9. Сиваш І.О. Етнодизайн у збереженні національної іс­торико-культурної спадщини (на прикладі творчості майстрів самчиківського розпису). Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2025. № 1. С. 254—259. DOI: https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2025.327963.
• 10. Дяченко А.В. Естетичні складники українського національного стилю формотворення та декорування. Українська академія мистецтва. 2023. № 34. DOI: https://doi.org/10.32782/2411-3034-2023-34-11.
• 11. Кара-Васильєва Т.В. Історія української вишивки. Київ: Мистецтво, 2008. 464 с.
• 12. Горбул Т.О. Еволюція поняття «культурна спадщина»: теоретико-методологічний аспект. Культурологічна думка. 2023. Т. 23. № 1. С. 178—187. DOI: https://doi.org/10.37627/2311-9489-23-2023-1.178-187.
• 13. Косів В.М. Українська ідентичність у графічному дизайні 1945—1989 років. Київ: Родовід, 2019. 479 с.
• 14. UNESCO. Pysanka, Ukrainian Tradition and Art of Decorating Eggs. Representative List of the Intangible Cultural Heritage of Humanity. Paris: UNESCO, 2024. URL: https://ich.unesco.org/en/RL/pysanka-ukra­ini­an-tra­diti­on-and-art-of-decorating-eggs-02015.
• 15. European Commission. Digital Cultural Heritage. Brussels: European Commission, 2021. URL: https://digital-strategy.ec.europa.eu/en/policies/cultural-heritage.
• 16. Добрянська Н.В. Культурна ідентичність як ресурс суспільного розвитку. Культура і сучасність. 2021. № 2. DOI: https://doi.org/10.32461/2226-0285.2. 20­21.249125.
• 17. Домбровскі К., Кіяс А., Майстровіц С. Цифрова куль­турна спадщина під ударом: збереження української культурної спадщини онлайн (SUCHO). Текст і образ: актуальні проблеми історії мистецтва. 2022. № 1. DOI: https://doi.org/10.17721/2519-4801.20­22.1.01.
• 18. Горбул Т.О. Діджиталізація культурної спадщини в Україні: аналіз особливостей в контексті розвитку цифрової культури. Культурологічний альманах. 2023. № 4. С. 212—218. DOI: https://doi.org/10.31392/cult.alm.2023.4.29.
• 19. Гриценко О.А. Культурний простір і національна культура: теоретичне осмислення та практичне формування: монографія. Київ: Інститут культурології Національної академії мистецтв України, 2019. 256 с.