« 2017. № 3 (135)

Народознавчі зошити. 2017. № 3 (135). С. 685–689

УДК 27­726. 3(477.83)­051

https://doi.org/10.15407/nz2017.03.685

ЦЕРКВА НАПЕРЕДОДНІ ЗАКРИТТЯ: о. Іван Дьорка у Волосянці

Сокіл Василь Васильович, доктор філологічних наук, професор,

завідувач відділу фольклористики

Інституту народознавства

Національної академії наук України

проспект Свободи, 15, м. Львів, 79000, Україна

Контакти: (067)2703221; e-mail: ina@mail.lviv.ua

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-3164-1217

Анотація. Йдеться про один з найважчих періодів у життєдіяльності о. І. Дьорки, який майже дев’ять років був настоятелем церкви у Волосянці, що на Сколівщині. Він намагався добросовісно виконувати свої парохіальні обов’язки не тільки в цьому селі, а й у Хащовані (де він мешкав), Ялинкуватому. Проте зазнавав утисків з боку влади, був заарештований з присудженням йому виправних робіт в каменоломні.

Ключові слова: парохія, священик, «автобіографія», «послужний список».

Надійшла 16.05.2017

Список використаних джерел

  1. Акт хрещення і миропомазання Любові­Ярослави Дьорки. Стрий, 16.02.1953 р. [Рукопис] // Особистий архів Любові Дьорки (Гайової) у Перемишлянах. — 1 арк.
  2. Длрка И. Заявление до Перемышлянского ЗАГС. 12.09.1949 г. (Рукопис) // Особистий архів Любові Дьорки (Гайової) у Перемишлянах. — 1 арк.
  3. Дьорка І. Автобіографія (Рукопис) // Особистий архів Любові Дьорки (Гайової) у Перемишлянах. — 1 арк.
  4. Інвентар церковний у Волосянці (Спис майна церковного) (Рукопис) // Церковний архів с. Волосянка. — 5 арк.
  5. Лист о. І. Дьорки до дружини Марії від 6 січня 1960 р. (Рукопис) // Особистий архів Любові Дьорки (Гайової) у Перемишлянах. — 1 арк.
  6. Народні оповідання з Волосянки / зап. В. Сокіл (Рукопис) // Особистий архів В. Сокола. — 80 арк.
  7. Посвідка про богословську освіту І. Дьорки. Дрогобич, 16 вересня 1950 // Особистий архів Любові Дьорки (Гайової) у Перемишлянах. — 1 арк.
  8. Посвідка про смерть І. Дьорки // Особистий архів Лю­бові Дьорки (Гайової) у Перемишлянах. — 1 арк.
  9. Посвідка Церковної Ради про оплату ремонтних робіт 8 квітня 1959 р. (Рукопис) // Церковний архів с. Волосянки. — 1 арк.
  10. Послужний список о. І. Дьорки. 9 грудня 1963 р. (Рукопис) // Особистий архів Любові Дьорки (Гайової) у Перемишлянах. — 4 арк.
  11. Свідоцтво про одруження І. Дьорки 9 грудня 1950 р. (Рукопис) // Архів Любові Дьорки (Гайової) у Перемишлянах. — 2 арк.
  12. Дем’ян Г. Повстанський мартиролог / Г. Дем’ян // Сколівщина. — Львів : Ін­т народознавства НАН України, 1996. — С. 302—725.

читати публікацію»

Наші автори
Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »