Архів
Передплата
Ви можете передплатити часопис "Народознавчі зошити" на сайті передплатного агенства "Укрінформнаука".

« 2019. № 2 (146)

Народознавчі зошити. 2019. № 2 (146). С. 328—345

УДК 398.332.1/.2:58(=161.2:477:292.452)
DOI https://doi.org/10.15407/nz2019.02.328

ВІРУВАННЯ, ПОВ’ЯЗАНІ З ДЕРЕВАМИ У ВЕСНЯНО-ЛІТНІЙ ОБРЯДОВОСТІ УКРАЇНЦІВ КАРПАТ

ГОЩІЦЬКА Тетяна

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-8596-8974

кандидат історичних наук,

молодший науковий співробітник,

відділ історичної етнології,

Інститут народознавства НАН України,

проспект Свободи, 15, 79000, Львів, Україна

Контакти: hoshchitska.tetiana@gmail.com

Анотація. Дерево як важливий атрибут традиційно було присутнє у майже всіх ділянках обрядової культури українців, тому дослідження локальних особливостей його побутування безумовно є актуальним. У запропонованій розвідці автор ставить перед собою мету висвітлити побутування дерева та його алоформ у весняно-літній обрядовості українських горян. Відповідно об’єктом дослідження є традиційна календарна обрядовість українців Карпат, а предметом — дерево та його алоформи, які виступають важливим її атрибутом. Основні методи, які були використані автором, — це структурно-функціональний та порівняльний, також залучені інші методи етнологічної науки. Загалом у історіографії це питання ніколи не було предметом окремого розгляду, а використана інформація переважно наводилася принагідно. Також автором залучені неопубліковані польові матеріали низки дослідників.

У традиційній обрядовості весняно-літнього циклу Українських Карпат вірування, пов’язані з деревами, були виражені чи не найяскравіше (порівняно з іншими ділянками обрядової культури). Використання дерева та його алоформ як атрибута обрядовості втілилося у: посвяченні гілок дерев; прикрашанні («клечанні») ними обійстя як оберега, приуроченому до певних календарних дат; побутуванні різноманітних забобонів та прикмет, пов’язаних із деревами; встановленні «віхи» (свого роду «ігорного дуба») на пасовиськах, та громадському відзначенні коло неї певних свят. Загалом використання дерева як важливого атрибута в обрядах цього циклу слід пов’язувати, насамперед, із реліктами культу померлих предків та ритуалом приймання та проводів померлих членів роду «на той світ», під час відзначення ключових дат найважливішого періоду сільськогосподарського року.

Ключові слова: традиційна обрядовість, весняно-літній цикл, Українські Карпати, вірування, культ рослинності.

Надійшла 31.01.2019

Список використаних джерел

  1. Токарев С.А. Введение. Календарные обычаи и об­ряды в странах зарубежной Европы. Исторические корни и развитие обычаев. Москва: Наука, 1983. С. 3—11.
  2. Агапкина Т.А. Мифопоэтические основы славянс­кого народного календаря. Весенне-летний цикл. Москва: Индрик, 2002. 816 с.
  3. Близнак І. Зелено-святочний звичай у бойківській місцевині — Штуківець. Літопис Бойківщини: записки присвячені дослідам історії, культури і побуту бойківського племені. Самбір. 1937. Ч. 9. С. 120—121.
  4. Богатырев П.Г. Магические действия, обряды и верования Закарпатья. П.Г. Богатырев Вопросы теории народного искусства. Москва: Искусство, 1971. С. 167—296.
  5. Бугера І. Звичаї та вірування Лемківщини. Львів, 1939. 38с.
  6. Главацька Л. Весняні скотарські народні звичаї та обряди бойків (кінця ХІХ — середини ХХ ст.). Календарна обрядовість у життєдіяльності етносу. Збірка наукових праць; Матеріали міжнародної наукової конференції «Одеські етнографічні читання». Одеса, 2011. С.81—89.
  7. Зубрицький М. Будинки і майстри. Житє і слово: вістник літератури, історії і фольклору. Львів, 1895. Т.3. С.71—75.
  8. Зубрицький М. Народній календар, народнії звичаї і говірки прив’язані до днів в тижни і до рокових свят (записані у Мшанци, Староміського повіту і по сусїдніх селах). Матеріали до українсько-руської етнології. Львів, 1900. Т.III. С.33—60.
  9. Колесса Ф. Людові вірування на Підгірю в с. Ходовичах, Стрийського повіту, списав Філярет Колесса. Етнографічний збірник. Львів: друкарня наукового товариства імені Шевченка, 1898. Т.V. С.76—98.
  10. КрасовськийІ. Календарна обрядовість. Лемківщина. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2002. Т. 2. Духовна культура. С.113—123.
  11. Онищук А. Матеріяли до гуцульської демонольогії, записав 1907—1908 р. в Зеленици, Надвірнянського повіту Антін Онищук народний учитель. Матеріяли до ук­ра­їнської етнольогії. Львів, 1909. Т.ХІ. С.1—139.
  12. Сокіл В. Фольклорні матеріали з отчого краю. Львів, 1998. 613с.
  13. Франко І. Галицько-руські народнї приповідки. Етнографічний збірник. Львів, 1910. Т. 28 (Рабунок — Ячмінь). 541 с.
  14. Шекерик-Донників П. Рік у віруваннях гуцулів. Вибрані твори. Верховина, 2009. 351c.
  15. Галайчук В. Міфологічні уявлення про рослини. Етногенез та етнічна історія населення Українських Карпат. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2006. Т. II. Етнологія та мистецтвознавство. С.590—608.
  16. Пахолок І. «Май» («клечання») — головний атрибут Зелених свят (карпатська традиція). Фортеця: збірник заповідника «Тустань». Львів, 2012. Кн.2. С.574—582.
  17. Пахолок І. Етнографічна специфіка троїцьких рослин. Народознавчі зошити. Львів, 2013. №2(11). С. 272—278.
  18. Пропп В.Я. Русские аграрные праздники. Опыт ис­торико-етнографического исследования. Ленинград: Издательство Ленинградского университета, 1963. 144с.
  19. ВладМ. Стрітеннє. Книжка гуцульських звичаїв і вірувань. Київ, 1992. 221с.
  20. Франко І. Галицько-руські народнї приповідки. Етнографічний збірник. Львів, 1901. Т.Х (А — Відати). 200с.
  21. Архів ІН НАН України. Ф. 1. Оп. 2. Од. зб. 725 (Польові етнографічні матеріали до теми Традиційна весняна обрядовість українців, зафіксовані аспірантом Інституту народознавства НАН України Самотіс Яри­ною Богданівною 1—4 серпня 2012 р. у Косівському та Верховинському районах Івано-Франківської області, Путильському районі Чернівецької області; вересня 2012 р. у Богородчанському районі Івано-Франківської області; 25—27 травня 2013 р. у Путильському районі Чернівецької області; 27—30 червня 2013 р. у Великоберезнянському та Перечинському районах Закарпатської області). 145 арк.
  22. ШухевичВ. Гуцульщина. Матеріали з українсько-руської етнології. Львів, 1904. Т.VII. 272 с.
  23. Максимович М. Дні та місяці українського селянина: етнографічна розвідка. Київ: Обереги, 2002. 188с.
  24. СалмановичМ.Я. Румыны. Календарные обычаи и об­ряды в странах зарубежной Европы. Весенние празд­ники. Москва: Наука, 1977. С.296—312.
  25. Лемківщина: земля, люди, історія, культура. Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто, 1988. Кн.2. 494с.
  26. СеньківІ. Гуцульська спадщина. Праці з життя та творчості гуцулів. Київ: Українознавство, 1995. 509с.: з іл.
  27. Здоровега Н.І. Народні звичаї та обряди. Бойківщина: історико-етнографічне дослідження. Київ: Наукова думка, 1983. С.232—247.
  28. Архів ІН НАН України. Ф. 1. Оп. 2. Од. зб. 400 (Польові матеріали з експедиції на Бойківщину 1994 року, зібрані О. Остапик). 56арк.
  29. Пастернак Я. Звичаї та вірування в с. Зіболках (Жовківського повіту). Матеріали з українсько-руської етнології. Львів, 1929. Т.21—22. С.321—352.
  30. Архів ІН НАН України. Ф. 1. Оп. 2. Спр. 576 (Польові етнографічні матеріали до теми «Народне будівництво», зібрані у Сколівському р-ні Львівської обл., Гощіцькою Тетяною Богданівною 09—18.07.2008). 72арк.
  31. Онищук А. Народний калєндар. Звичаї й вірування прив’язані до поодиноких днїв в роцї, записав 1907—1910 р. в Зеленици, Надвірнянського повіту Ан­тін Онищук народний учитель. Матеріяли до української етнольогії. Львів, 1912. Т. ХV. С. 1—61.
  32. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: в 3 кн., 6 т. Київ: Обереги, 1994. Кн. 2. Т. 3 (Весняний цикл). Т. 4 (Літній цикл). 528 с.
  33. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Київ: Обереги, 1993. 591с.
  34. Агапкина Т.А. Очерки весенней обрядности Полесья. Славянский и балканський фольклор. Етнолингвистическое изучение Полесья. Москва: Индрик, 1995. С.21—107.
  35. ГанцкаяА.О. Поляки. Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы. Осенне-летние празд­ники. Москва: Наука, 1978. С.174—184.
  36. Архів ІН НАН України.У. Ф. 1. Оп. 2. Од. зб. 409 (Польові матеріали з експедиції на Гуцульщину 1982 р., зібрані О. Остапик). 64арк.
  37. Архів ІН НАН України. Ф. 1. Оп. 2. Од. зб. 370 (Польові матеріали з експедиції у Старосамбірський район, на Бойківщину 1991 року, зібрані О. Остапик). 115арк.
  38. Грацианская Н.Н. Чехи и словаки. Календарные обы­чаи и обряды в странах зарубежной Европы. Весенние праздники. Москва: Наука, 1977. С.221—237.
  39. Кашуба М.С. Народы Югославии. Календарные обы­чаи и обряды в странах зарубежной Европы. Весенние праздники. Москва : Наука, 1977. С.243—273.
  40. Шухевич В. Гуцульщина: п’ята часть. Львів, 1908. 352c.
  41. Проців О.Р. Рибальство Галичини XVI— поч. XXст.: історіографія та джерела. Івано-Франківськ, 2017. 248 с.
  42. Жаткович Ю. Етнографический очерк угро-русских: комплексне видання. Ужгород: Мистецька лінія, 2007. 392с.
  43. Кирчів Р. Усна народна творчість бойків. Із фольклор­них регіонів України. Нариси і статті. Львів: Ін-тут народознавства НАНУ, 2002. С.34—114.
  44. Кутельмах К. Народні звичаї та обряди. Календарна обрядовість. Гуцульщина: історико-етнологічне дослідження. Київ: Наукова думка, 1987. С.286—301.
  45. Пушик С. Віха — символ дерева життя. Етнос і куль­тура. Івано-Франківськ, 2006. №2—3. С.231—239.
  46. Кашуба М.С. Народы Югославии. Календарные обы­чаи и обряды в странах зарубежной Европы. Весенние праздники. Москва: Наука, 1977. С.243—273.
  47. Kolberg O. Rus Karpatska. Cz.1. Kolberg O. Dzieіa wszyztkie. Wrocіaw; Poznaс, 1973. Т.54. 340 s.
  48. Fischer A. Rusini: zarys etnografii Rusi. Lwуw; Warszawa; Krakуw, 1928. 190s.
  49. Соколова В. Весенне-летние календарные обряды русских, украинцев и белорусов ХІХ — начала ХХ в. Москва: Наука, 1979. 288с.: с ил.
  50. Кутельмах К. Русалки в повір’ях поліщуків. ЗНТШ. Львів, 2001. Т.ССХLІІ. Праці секції етнографії та фольклористики. С.87—153.
  51. Афанасьев А.Н. Поэтические воззрения славян на природу: Опыт сравнительного изучения славянских преданий и верований в связи с мифологическими сказаниями других родственных народов: в 3-х т. Москва: Индрик, 1994. Т. 3. 840 с.
  52. Архів ЛНУ. Ф. 119. Оп. 17. Спр. 256-Е (Польові етнографічні матеріали до теми «Літня календарна обрядовість», зафіксовані студенткою третього курсу Рогашко Іриною Леонідівною 10—24 липня 2008 р. у Богородчанському р-ні Івано-Франківської області). 64 арк.
  53. Архів ЛНУ. Ф. 119. Оп. 17. Спр. 347-Е (Польові етнографічні матеріали до теми «Зелені свята в українців: традиційні звичаї та обряди», зафіксовані Пахолок Інною Ростиславівною у Рогатинському районі Івано-Франківської області). 9арк.
  54. Kolberg O. Pocuzie: Obraz etnograficzny Cz.1. Kolberg O. Dzieіa wszyztkie. Wrocіaw; Poznaс, 1962. Т.29. 358 s.
  55. Архів ІН НАН України. Ф. 1. Оп. 2. Спр. 215 (Польові матеріали із Турківського та Великоберезнянського районів, зібрані у червні-липні 1975 р. Р.Ф. Кир­чівим).
  56. Пархоменко Т. Календарні звичаї та обряди. Етнокультура Рівненського Полісся. Рівне, 2009. С.119—192.
  57. Грацианская Н.Н. Чехи и словаки. Календарные обы­чаи и обряды в странах зарубежной Европы. Весенние праздники. Москва: Наука, 1977. С.221—237.
  58. Falkowski J. Na pograniczi іemkowskobojkowskiem. Za­rys etnograficzny. Lwуw, 1935. 128 s.: z 1 mapa, 29 rycinami i 9 tablicami.
  59. Зеленин Д.К. Тотемы-деревья в сказаниях и обрядах европейских народов. Москва; Ленинград: изд-во АН СССР, 1937. 77с.
  60. Галайчук В. Традиційні календарні звичаї та обряди Старосамбірщини. ЗНТШ. Львів, 2010. Т.CCLIX. Праці секції етнографії та фольклористики. С.138—178.
  61. Kolberg O. Rus Karpatska Cz. 1. Kolberg O. Dzieіa wszyztkie. Wrocіaw; Poznaс, 1973. Т. 54. 340 s.
  62. Schnaider J. Z їycia gуrali nadіomnickich. Lud. Lwуw, 1912. S.141—226.
  63. ХобзейН. Гуцульська міфологія: етнолінгвістичний словник. Львів, 2002. 215с.
  64. Велецкая Н.Н. Языческая символика славянских архаических ритуалов. Москва: Наука, 1978. 239с.
  65. Курочкин А.В. Растительная символика календарной обрядности украинцев. Обряды и обрядовый фольклор. Москва: Наука, 1982. С.138—163.
  66. Свєнціцька А. День пастухів — петриковання в Улуць­ку пов. Рава-Руська, Корчині Скільського пов., м. Миколаєві над Дністром, Жидачівського пов., Тустановичах, Дрогобицького пов. Матеріали з укра­їнсько-руської етнології. Львів, 1929. Т.21—22. С.297—300.
  67. Schnaider J. Z kraju Hucuіov. Lud. Lwуw, 1899. S.57—121, 147—200, 207—219, 336—345.
  68. Плитка-Горицвіт П. Старовіцкі повісторькє. Косів: Писаний камінь. 2008. 455 с.: іл.
  69. Opleљtinovб Hana Zmizelэ svйt Podkarpatskй Rusive foto grafъch Rudolfa Hщlky (1887—1961). Praha: Nбrodnн Knihovna Иeskй republiky; Slovanskб knihovna, 2016. 300 s.
  70. Шагала В. Розповіді та ілюстрації про життя на селі в Західній Україні. Львів, 2002. 267 с.: з іл.
  71. Reinfuss R. Karpaski њwiat bojkтwi іemkтw. Fotografie. Lesko, 2015. 248s.

читати публікацію»

Наші автори
Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Особистісно-духовний розвиток засобами образотворчого мистецтва
У статті розглядається проблема втілення образу матері у творах образотворчого мистецтва з точки зору впливу на різні напрями особистісно-духовного розвитку людини. Зокрема, образ матері представлено у міфологічному, сакральному, мистецькому аспектах через репрезентацію відповідних творів образотворчого мистецтва (іконопис, живопис, скульптура). Зміст статті може успішно використовуватися студентами і викладачами різноманітних навчальних закладів у підготовці та проведенні занять з образотворчого мистецтва, а також у факультативній та позаурочній роботі.
Читати »