Архів
Передплата
Ви можете передплатити часопис "Народознавчі зошити" на сайті передплатного агенства "Укрінформнаука".

« 2020. № 1 (151)

Народознавчі зошити. 2020. № 1 (151). С. 177—189

УДК 7.071.5: 37: 316.36: 159.924.7

DOI https://doi.org/10.15407/nz2020.01.177

РОЛЬ РОДИННОЇ ТРАДИЦІЇ У СТАНОВЛЕННІ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ (НА ПРИКЛАДІ П’ЯТИ ПОКОЛІНЬ СЕЛІВАЧОВИХ)

ГАВРИЛЮК Алла

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-6833-6462

аспірантка, Київський національний

університет культури і мистецтв,

вул. Євгена Коновальця, 36, Київ, Україна,

Контакти: e-mail: alla_stepp@ukr.net

Анотація. Мета статті — проаналізувати актуальне питання про співвідношення природного дару та родинної традиції, вродженого та набутого, зокрема в мистецьких династіях. На подібні запитання годі шукати однозначної відповіді, адже кожний рід особливий, а надто ж рід художницький. У статті ця тема висвітлюється на прикладі предків і нащадків знаного дослідника українського народного мистецтва М.Р. Селівачова. Об’єктом дослідження є художня й наукова діяльність у представників п’яти поколінь одного роду, а предметом — співвідношення природного дару та родинної традиції. Джерельну базу становлять архівні документи, публікації й оповіді. Застосовано передусім біографічний і генеалогічний методи дослідження.

Висновки — попри істотну роль генетики та родинної традиції, що дає дитині разом із шкільною освітою культурний ґрунт, найважливішим є особиста схильність, оскільки діти тих самих батьків не завжди обирають однаковий вид діяльності. Родина може навчити дітей батьківських ремесел, але значно важливіші в змінюваному світі не стільки конкретні знання й навички, скільки здатність надихатися, постійно вчитися, зберігати дитячу властивість захоплюватися, дивуватися й передавати цей імпульс іншим.

Ключові слова: вроджена здібність, мистецькі династії, набута здатність, природне обдарування, родинні традиції.

Надійшла 20.01.2020

Список використаних джерел

  1. Центр генеалогических исследований. URL: http://rosgenea.ru/?alf=18&serchcatal=%D1%E5%EB%E8%E2%E0%F7%E5%E2&r=4.
  2. Корецкий В.И. Земский Собор 1575 г. и поставление Симеона Бекбулатовича «Великим Князем всеа Ру­си». Исторический архив. 1959. № 2. С 148—156. URL: http: www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Russ/XVI/1560-1580/Zemsk_sobor_1575/text.htm.
  3. Российский государственный архив литературы и искусства. Фонд660. Опись 1. Ф. 660. Оп. 1. Раз­делы систематизации описи. Переписка членов Общества, их родственников и других лиц с Обществом. Единица хранения. Ф. 660. Оп. 1. Ед. хр. 953. Шифр: Ф. 660. Оп. 1. Ед. хр. 953.
  4. Памятники Калуги. 4 поколения семьи. URL: https://opk2.fosite.ru/wiki/196198_%D0%BF%D0%B0%D0%BC%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8_%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D1%83%D0%B3%D0%B8/544904_4_%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D1%8C%D0%B8?fbclid=IwAR01P8jX4Q3NhAPczlWIryGovYBUf862TFQwykKgyhv-ZTo8klW2bzYI6iE?fbclid=IwAR01P8jX4Q3NhAPczlWIryGovYBUf862TFQwykKgyhv-ZTo8klW2bzYI6iE#. Останнє відвідування 1жовтня2019.
  5. Hа помощь учащимся женщинам. Москва: Типо-ли­тогр. Т-ва И.Н.Кушнерев и Ко, 1901. 390 с. Відомості продубльовано в книзі: Тончу Е. Россия. Женская судьба. Век ХХI. Москва, 2004. 528 с. (С. 395—396).
  6. Антонова М.С. Запись Н.В. Гоголя в альбом И.П. Постникова: к вопросу об атрибуции и интерпретации. Филология: научные исследования. 2019. № 2. С. 73—77. DOI: 10.7256/2454-0749.2019. 2.29424. URL:https://nbpublish.com/library_read_article. php?id=29424.
  7. Цявловский М.А. Летопись жизни и творчества А.С. Пушкина. Москва: Изд-во АН СССР, 1951. Т. 1. Цит. за: Щербачев О.В. Под знаком солнца и меча. К 500-летию рода Щербачевых. URL: http//www.mtu-net.ru/sherbach/stats/starandsword.zip>.
  8. СеливачевВ.И. Японо-русская война. Петровцы на Путиловской сопке: (Воспоминания батальонного командира). Санкт-Петербург, 1905. 22 с. Історик Андрій Ганін виявив у архіві паризьке видання цієї брошури (бл. 1908 р.) під назвою: Le Rйgiment de Pйtrowsky sur la Colline Poutiloff (Ганин А. В. Последние дни генерала Селивачева. Москва: Кучково поле, 2012, 320 с. (с. 33).
  9. Селивачев В.И. Из дневников. Красный архив. 1925. Т. 2. С. 104—132; Т. 3. С. 138—174.
  10. Селивачев В.И. Дневник. 1901—1914. Москва, 2019. 608 с.
  11. Скоропадський Павло. Спогади. Кінець 1917 — грудень 1918. Київ; Філадельфія, 1995. 495 с.
  12. Игумен Андроник (Трубачёв). Обо мне не печаль­тесь… Жизнеописание священника Павла Флоренского. Москва: Совет Русской Православной Церкви, 2007. 152 с.
  13. Микола Федорович Сумцов (1854—1922): Опис до­ку­ментальних матеріалів особистого фонду № 794, 1876—1921 рр. / Упоряд. І. О. Іваницька, О. Д. Катруха. Київ, 1965. 137 с.
  14. Зуб Едуард. Парк имени Кирилла, Мефодия и… Ар­тема. Вечерний Харьков. 2007. 24.10. URL: http: www.vecherniy.kharkov.ua/news/16630/.
  15. Пучков А. Олексій Селівачов. АНТ: Вісник археології, мистецтва, культурної антропології. Київ, 2003. Вип.10—12. С.119—120.
  16. ПучковА. «Кстати, подумайте, не можете ли помочь…»: Письма М.О. Гершензона и два философские трактата Алексея Фёдоровича Селивачёва (1912—1919 гг.). Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини: Зб. наук. праць ІПСМ АМУ. Київ: Вид. дімА+С, 2006. Вип. 3. Ч. 2. С. 170—174.
  17. Puczkow A., Marczenko Ju. Alexy Seliwaczew — wileсski nauczyciel Michaіa Bachtina. Znad Wilii. Wilno. 2013. № 4 (56). S. 104—110.
  18. ПучковА., Марченко Ю. Алексей Фёдорович Сели­вачёв, виленский учитель Бахтина. К становлению оте­чественной культурологи. Никоновские чтения. Т. І. Актуальные вопросы культурологии и искусствоведения. Чебоксары, 2016. С. 259—264.
  19. Селивачёв А. Георг Фридрих Даумер. История одной души. Вопросы философии и психологии, 1916. № 135. С. 329—355.
  20. Селивачёв А. Психология юдофильства. В.В. Розанов. Русская мысль. 1917. Кн. 2. С. 40—64. Передрук у збірнику: «В.В. Розанов: Pro et contra. Книга 2». Санкт-Петербург, 1995. С. 223—239.
  21. Селивачёв А. Значение силлогизма. Посвящается М.М. Бахтину. Опубліковано у праці: Пучков Андрей. «Кстати, подумайте, не можете ли помочь…»: Письма М.О. Гершензона и два философские трактата Алексея Федоровича Селивачёва (1912—1919 гг.). Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини: Збірник наукових праць з мистецтвознавства, архітектурознавства і культурології. Київ: Видавничий дім А+С, 2006. Вип.3. Ч.2. С. 170—174.
  22. Селивачёв А. Учение об условном бессмертии (кондиционализм). Посвящается М. Мясоедовой. Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини: Збірник наукових праць з мистецтвознавства, архітектурознавства і культурології. Київ: Видавничий дім А+С, 2006. Вип.3. Ч.2. С. 174—192.
  23. БахтинМ. Искусство и ответственность. День искусства (Невель). 1919. 13сентября.
  24. СелівачовМ. Після війни…: Спогади. Київ: Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПіК, 2015. 592 с.
  25. Будник Андрій. Художник українських енциклопедій Роман Олексійович Селівачов (1914—1995). Сучасні проблеми художньої освіти в Україні: зб. наук. праць. Київ: ІПСМ НАМ України, 2016. 272 с.
  26. Очерки истории Киево-Печерской лавры и заповедника. Киев, 1992. 288 с.
  27. Перевальський В. Роман Селівачов. Вісник археології, мистецтва, культури «Ант». 2000. № 4—6. С. 102.
  28. Михайло Селівачов. Бібліографічний покажчик. Ред.-упоряд. К. Максимович. Київ: Ант, 2006. 104 с.: іл.
  29. Клименко Олесь. Oбразотворчість Романа Селівачова. Образотворче мистецтво. Київ. 2007. №3. С.84—85.
  30. Клименко Олесь. Іконопис Романа Селівачова. Вісник археології, мистецтва, культурної антропології «Ант». 2008. № 19—21. С. 189—190 (без підпису).
  31. Дундяк Ірина. Скарби душі — від Романа Селівачова. Образотворче мистецтво. Київ. 2013. №2. С.105.
  32. Симонова Алёна Викторовна. Византийские традиции в современных росписях православных храмов Украины (конец ХХ — начало ХХІ вв.). Дисс… канд. искусств. Харьков, 2015. 198 с.
  33. Рублевська Роксана. Роман Cелівачов: «Мистецтво ікони має бути щирим, живим, експресивним». Аrt Ukraine, 2016. № 4. URL: http://artukraine.com.ua/a/roman-selivachov-mistecnvo-ikony-maye-buti-shchyrym-zhyviv-expresvnim/#.XCoo9tIzbcs .
  34. ДундякИ. Новые храмы Киева — храм святой Та­тьяны. Пытанні мастацтвазнаўста, этналогіі і фалькларыстыкі. Минск, 2016. Выпуск 21. С. 311—316.
  35. Дундяк І. Українське церковне малярство другої половини ХХ — початку ХХІ століть. Івано-Фран­ківськ: ДВНЗ «Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника», 2019. 408 с.

читати публікацію»

Наші автори
Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Особистісно-духовний розвиток засобами образотворчого мистецтва
У статті розглядається проблема втілення образу матері у творах образотворчого мистецтва з точки зору впливу на різні напрями особистісно-духовного розвитку людини. Зокрема, образ матері представлено у міфологічному, сакральному, мистецькому аспектах через репрезентацію відповідних творів образотворчого мистецтва (іконопис, живопис, скульптура). Зміст статті може успішно використовуватися студентами і викладачами різноманітних навчальних закладів у підготовці та проведенні занять з образотворчого мистецтва, а також у факультативній та позаурочній роботі.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »