« 2020. № 6 (156)

Народознавчі зошити. 2020. № 6 (156). С. 1367—1382

УДК 801.81+ 811.161.2″38

DOI https://doi.org/10.15407/nz2020.06.1367

ТЕКСТОВО-ОБРАЗНА УНІВЕРСАЛІЯ — КОНСТИТУТИВНИЙ МОДУС ОРГАНІЗАЦІЇ ФОЛЬКЛОРНО-ПІСЕННОГО ДИСКУРСУ УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ДУМ

Тетяна БЕЦЕНКО

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-1936-6673
  • доктор філологічних наук, професор,
  • Сумський державний педагогічний
  • університет ім. А.С. Макаренка,
  • кафедра української мови і літератури,
  • вул. Роменська, 87, 40002, Суми, Україна,
  • e-mail: tpb2016@ukr.net

Виникнення, а також побутування дум у національно-культурному середовищі відносимо до феноменальних, виняткових, унікальних явищ духовного етнобуття. Пізнання природи феномену мовної форми, мовної синтактики, мовної ідеї дум є одним із першочергових завдань лінгвістичного аналізу означеного жанру фольклору, тому що відкриває перспективи осмислення сутності та енергетики думового дискурсу з-поміж інших жанрів народної творчості. Це й визначає актуальність теми наукової розвідки.

Проблема текстово-образних універсалій означена і започаткована в окремих розвідках автора статті.

Мета статті — описати основоположні компоненти, що цілісно формують поняття текстово-образної універсалії як фундаментальної конститутивної мовноструктурної одиниці думового епосу; з’ясувати природу текстово-образної універсалії — закономірного конструктивного складника епічної фольклорно-поетичної імпровізованої оповіді, що синтезує єдність форми, змісту та естетики в образно-символічному наповненні.

Об’єктом наукового спостереження є мовнообразна організація українських народних дум, предметом — текстово-образні універсалії як ядерні структури, що генерують епічну оповідь, їх загальні фундаментальні атрибути та властивості, які характеризують призначення та функціональну роль цих конструкцій.

Ключові слова: текстово-образна універсалія, формула, концепт, знак-символ, фольклор, мова українських народних дум, фольклорна комунікація, імпровізація.

  • 1. Ухов П.Д. Атрибуции русских былин. Москва, 1970.
  • 2. Мальцев Г.И. Традиционные формулы русской необрядовой лирики (К изучению эстетики устнопоэ­ти­ческого канона). Русский фольклор. 1981. Т. 21. С. 13—37.
  • 3. Jones R. Language and prosody of Russian folk epic. Paris, 1972.
  • 4. Parry M. Studies in the epic technique of oral versevaking. ln: Harvard Studies in Classical Philology. V. 41. Homen and Homeric Style. Oxford, 1930. P. 73—148.
  • 5. Lord A.B. The Singer of Tales. New York, 1968.
  • 6. Петенева З.М. Язык и стиль русских былин. Львов, 1985.
  • 7. Лотман Ю.М. Структура художественного текста. Москва, 1970.
  • 8. Кумахов М.А. К проблеме языка эпической поэзии. Вопросы языкознания. № 2. Москва, 1979.
  • 9. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності. Ки­їв, 1999.
  • 10.    Єрмоленко С.Я. Фольклор і літературна мова. Київ, 1987.
  • 11.    Астафьева Л.А. Сюжет и стиль былин: Автореф. дис. … док. филол. наук. Москва, 1993.
  • 12.    Болотнова Н.С. Коммуникативные универсалии и их лексическое воплощение в художественном тексте. Филологические науки. № 4. Москва, 1992.
  • 13.    Тюкова И.Н. Коммуникативные универсалии и их лексическое воплощение в лирике Б.И. Пастернака: Автореф. … канд. филол. наук. Томск, 2005.
  • 14.    Чистов К.В. Народные традиции и фольклор. Очерки теории. Ленинград, 1986.
  • 15.    Українська мова: Енциклопедія. Київ, 2000.
  • 16.    Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. Київ, 2004.
  • 17.    Полубиченко Л.В., Егорова О.А. Традиционные фор­мулы народной сказки как отражение национального менталитета. Вестник Московского государственного университета. Серия 19. № 1. Москва, 2003.
  • 18.    Селіванова О. Сучасна лінгвістика. Термінологічна енциклопедія. Полтава; Київ, 2006.
  • 19.    Кононенко В.І. Концепти українського дискурсу. Іва­но-Франківськ, 2004.
  • 20.    Аскольдов С.А. Концепт и слово. Русская словесность. От теории словесности к структуре текста. Москва, 1997.
  • 21.    Карпенко-Иванова У. Фрейм «вооруженное противо­стояние» в русской, английской, итальянской куль­турно-языковой традиции. Киев, 2006.
  • 22.    Венгранович М. Функционально-стилевая специфика фольклорного текста в аспекте экстралингвистической обусловленности. Opole: Stylistyka, 2005.
  • 23.    Ревзин И.И. Модели языка. Москва, 1962.
  • 24.    Киров Е.Ф. Теоретические проблемы моделирования языка. Казань, 1989.
  • 25.    Карпов В.О. Язык как система. Минск, 1992.
  • 26.    Жинкин Н.И. Речь как проводник информации. Москва, 1982.
  • 27.    Грица С. Ендогенна природа фольклору. Філософська і соціологічна думка. № 7—8. Київ, 1994.
  • 28.    Григорьев Б.Б., Чумакова В.И. Лексикон семиологии. Теория знаков в терминах, понятиях, именах. Владивосток, 2002.
  • 29.    Украинские народные думы. Москва, 1972.
  • 30.    Літературознавча енциклопедія. Т. 1. Київ, 2007.
  • 31.    Українська фольклористика: словник-довідник. Тернопіль, 2008.
  • 32.    Путилов Б.Н. Эпическое сказительство: типология и этническая специфика. Москва, 1997.
  • 33.    Грица С.И. Украинская песенная эпика. Москва, 1990.
  • 34.    Іваницький А. Українська народна музична творчість. Київ: Муз. Україна, 1990. 335 с.

читати публікацію»

Наші автори
Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »