« 2022. № 6 (168)

Народознавчі зошити. 2022. № 6 (168).  С. 1432—1438

УДК [[7.05:62]:378](477.8)”18/19″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2022.06.1432

ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ ДИЗАЙНУ В ХУДОЖНЬО-ПРОМИСЛОВІЙ ОСВІТІ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ

ДЯЧЕНКО Алла

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-4496-5931
  • кандидатка педагогічних наук,
  • доцентка кафедри промислового дизайну
  •  та комп’ютерних технологій,
  • в. о. декана факультету декоративно-прикладного мистецтва,
  • Київська державна академія декоративно-прикладного
  • мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука,
  •  вул. М. Бойчука (Кіквідзе), 32, 01014, м. Київ, Україна,
  • Контакти: e-mail: alla.diachenko0107@gmail.com

Анотація. Враховуючи актуальність розвитку сучасної дизайн-освіти в Україні, особливо важливими є питання, що висвітлюють системні, методичні основи викладання художньо-мистецької освіти, що дає змогу згадати кращі традиції старих шкіл, виділити нові напрями та виявити найефективніші методи вдосконалення навчального плану. З розвитком промислового виробництва в Україні в ХІХ ст. дизайн почав формуватися як самостійний вид професійної діяльності. Тому дослідження проблеми зародження загальноєвропейських тенденцій у розвитку дизайну та його становлення на західноукраїнських землях у ХІХ  на початку ХХ ст. сьогодні є актуальними, оскільки практичний аспект пов’язаний з необхідністю підвищення професійного рівня фахівців дизайну у закладах вищої освіти. Метою дослідження є визначення основних етапів розвитку та становлення дизайну в художньо-промисловій освіті Західної України.

Для розкриття мети використано методи аналізу, синтезу, порівняння, опису та узагальнення. Сукупність цих методів дала можливість висвітлити особливості становлення дизайну у художньо-промисловій освіті Західної України.

Висновки. За результатами проведених досліджень зауважимо, що основи професійної освіти, закладені нашими попередниками в ХІХ ст., забезпечили сприятливі умови для подальшого розвитку дизайнерської школи в Західній Україні.

Ключові слова: дизайн-освіта, дизайнерська діяльність, художньо-промислова освіта, Західна Україна, Галичина, Буковина, Закарпаття.

Надійшла 2.11.2022

Список використаних джерел

  • 1. Вергунов С.В. Дизайн Украины: аспекты становления и развития. Вісник ХДАДМ. 2009. № 2. С. 18—31.
  • 2. Даниленко В.Я. Дизайн України у світовому контексті художньо-проектної культури ХХ століття (національний та глобалізаційний аспекти): дис… д-ра мистецтвознавства: 05.01.03. Львівська національна академія мистецтв. Львів, 2006.
  • 3. Павлів А.П., Мільчевич С. До питання про становлення і розвиток дизайну на Закарпатті ХІХ—ХХ століття. Вісник НУ «Львівська Політехніка». 2004. № 505. С. 393—396.
  • 4. Прусак В. Становлення та розвиток дизайн-освіти в Україні (кінець ХХ — початок ХХІ ст.). Вісник Львівської національної академії мистецтв. 2017. Вип. 31. С. 71—82.
  • 5. Дяків М.В. Міське меблярство Галичини XIX—XX ст.: історія, типологія, стилістичні особливості: автореф. дис. канд. мистецтвознавства: 17.00.06. Прикарпат. нац. ун-т ім. В. Стефаника; Ін-т мистецтв. Івано-Франківськ, 2010. 16 с.
  • 6. Мигаль С.П. Львівська дизайнерська школа: становлення, проблеми, перспективи. Діалог культур: Україна у світовому контексті. Художня освіта: зб. наук. праць. 2000. Вип. 5. С. 387—399.
  • 7. Мільчевич С.І. До питання про особливості становлення і розвиток художньо-промислової освіти на Закарпатті в другій половині ХІХ — початку ХХ століття. Вісник ХДАДМ. 2005. № 1. С. 114—122.
  • 8. Небесник І.І. Художня освіта на Закарпатті у ХХ столітті: історико-педагогічний аспект. Ужгород: Закарпаття, 2000. 168 с.
  • 9. Хілько І. Передумови розвитку художньої освіти на Буковині (кінець ХIХ — перша третина ХХ століття). Наукові записки. Серія: Педагогіка і психологія. 2005. Випуск 13. С. 205—208.
  • 10. Хілько І. Розвиток художньої освіти на Буковині (друга половина XIX — 30-і роки XX ст.): автореф. дис… канд. пед. наук: 13.00.01. Прикарпатський нац. ун-т ім. В. Стефаника. Івано-Франківськ, 2007. 21 с.
  • 11. Шмагало Р. Мистецька освіта в Україні середини ХІХ — середини ХХ століття: структурування, методологія, художні позиції: автореф. дис… д-ра мистецтвознавства: 17.00.06 «Декоративне і прикладне мистецтво». Львівська національна. академія мистецтв. Львів: ЛНАМ, 2005. 44 с.
  • 12. Шмагало Р.Т. Історичний шлях художньо-промислової школи у Львові (1876—1939; 1939—1944). Інформаційний випуск. 2006. Бюлетень 8. С. 170—175.
  • 13. Львівська академія мистецтв. Історично-іміджеве видання. Київ: ВЦ Логос Україна, 2011. 256 с.
  • 14. Коломия — центр гончарства. URL: http://hutsul.museum/museum/articles/kolomya-keramika-schkola.
  • 15. Odzywolski S. Rzut oka na rozwoj szkolnictwa przemyslowego w Odbitka ze «Szkoly». Lwów, 1914.

читати публікацію»

Наші автори
Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »