« 2023. № 1 (168)

Народознавчі зошити. 2023. № 1 (169).  С. 227—239

УДК [398.8(=161.2):398.33]:801.81 

DOI https://doi.org/10.15407/nz2023.01.227

ФЕНОЛОГІЧНА КОНЦЕПЦІЯ ПОХОДЖЕННЯ КОЛЯДИ

ДАВИДЮК Віктор

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-9019-0446
  • доктор філологічних наук, професор,
  • Волинський національний університет імені Лесі Українки,
  • кафедра української літератури,
  • проспект Волі, 13, 43025, Луцьк, Україна,
  • Контакти: e-mail: totem2004@bigmir.net

Анотація. Актуальність дослідження зумовлена потребою розглянути питання походження колядної традиції з погляду її поширення та відповідності фенології фольклорних текстів тим календарним віхам, за якими закріпилося їхнє виконання принаймні з ХІХ ст. Мета статті — проаналізувати відповідність усталених думок про греко-римський вектор поширення Коляди на українські землі реальним фактам її побутування в фенологічному контексті, відображеному в текстах колядок та рідкісних фактів нетрадиційного застосування колядок в «невідповідні» календарні терміни. Об’єкт дослідження — усталені думки відомих учених із приводу походження та поширення колядних традицій в Україні в світлі нових або ж маловідомих, але показових фактів. Застосувавши фенологічний підхід до українських колядок, автор допускає автохтонне походження не лише їхніх текстів, а й жанру в цілому. Звідси випливає, що греко-римські впливи, які вбачало багато авторів в українських традиціях колядування, стосуються хіба релігійних зразків, тобто псалмів. Що ж до українських світських колядок, то вони відображають переважно аграрні господарські процеси, не властиві ні грекам, ні римлянам. Сама ж назва жанру має слов’янське походження, а римська kalenda швидше похідна від неї, оскільки не має ясної етимології в жодній з романських мов, а до того назва свята поряд з kalenda чи kolinda має в них інші автентичні назви з прозорою етимологією. Переважно слово «коляда» вживається тільки там, де відоме слово «коло». Україна цілком може вважатися якщо не батьківщиною колядування, то частиною ареалу формування цієї традиції.

Ключові слова: Коляда, річний аграрний цикл, фенологічний календар, колядки, щедрівки, обхідні обряди.

Надійшла 25.01.2023

Список використаних джерел

  • 1. Доленга-Ходаковський Зоріан. Про слов’янщину перед християнством. Фольклористичні зошити. 2007. Вип. 10.
  • 2. Колесса Ф. Українська усна словесність. Львів, 1938.
  • 3. Потебня А. Объяснение малорусских и сродных с ними песен. Варшава. Т. 2: Колядки и щедровки. 1887.
  • 4. Повість минулих літ. 1137 рік. Київ, 1989.
  • 5. Пчілка Олена. Украинские колядки (текст волынский). Киевская старина. 1903. № 1.
  • 6. Петров В. Обрядовий фольклор календарного циклу та його виробничі основи: В. Петров. Розвідки: в 3-х т. Т. 3. Київ, 2013. С. 1349—1354.
  • 7. Килимник С. Український рік в народних звичаях в історичному освітленні. Вінніпег; Торонто, 1964. Т. 1.
  • 8. Сосенко К. Культурно-історична постать староукраїнських свят Різдва і Щедрого вечора. Репринтне видання. Київ, 1994. С. 41—47, 94—97.
  • 9. Гнатюк В. Переднє слово до: Колядки і щедрівки. Етнографічний вісник. 1916. Т. 35. С. ІІ—ХІV. Т. 36. С. ІІІ—ХV.
  • 10. Курочкін О. Новорічні свята українців: традиції та сучасність. Київ, 1978.
  • 11. Українська народна поетична творчість. Заред. М.Т. Рильського. Київ, 1958. Т. 1.
  • 12. Давидюк В. Історико-географічна атрибутивність щедрівок та колядок. Фольклористичні зошити. 2003. Вип. 6.
  • 13. Веселовский А.Н. Разыскания в области русского духовного стиха. Вып. VII: Румынские, славянские и греческие коляды. Санкт-Петербург, 1883.
  • 14. Креация популаре (Курс теоретик де фольклор ромынеск дин Басарабия, Транснистрия ши Буковина). Кишинеу, 1991. Паж.
  • 15. Свєнціцький І. Різдво Христове в поході віків. Львів, 1933.
  • 16. Антохі Л. Образно-предметний ряд молдавських «колінд» (колядок) Література. Фольклор. Проблеми поетики. Збірник наукових праць. 2012. Випуск 36.
  • 17. Грушевський М. Історія української літератури. Київ, 1993. Т. 1.
  • 18. Квитка К. Избранные труды. Москва, 1971. Т. 1.
  • 19. Фольклор українців півночі Молдови. Записали, упорядкували Надія Пастух та Ольга Харчишин. Львів, 2020.
  • 20. Коробка Н. Колядки и щедровки, записанные в Волынском Полесьи. Санкт-Петербург, 1902.
  • 21. Поліська дома. Вип. 4: Зима. Луцьк, 2019.
  • 22. Веселовский А. Разыскания в области русского духовного стиха. Вып. VII: Румынские, славянские и греческие коляды. Санкт-Петербург, 1883.
  • 23. Бессонов П. Белорусские песни. Москва, 1871.
  • 24. Пропп В. Русские аграрные праздники. Москва, 2000.
  • 25. Красновская Н. Итальянцы. Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы. Конец XIX — начало XX в. Весенние праздники. Москва, 1977.
  • 26. Салманович М. Румыны. Календарные обычаи и об­ряды. в странах зарубежной Европы. Зимние праздники. Москва, 1977.
  • 27. Кашуба М. Народы Югославии. Календарные обы­чаи и обряды в странах зарубежной Европы. Зимние праздники. Москва, 1977.
  • 28. Колева Т. Болгары. Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы. Зимние праздники. Москва, 1977. С. 270.
  • 29. Лист Лесі Українки від 21.12.1891 р. (2.1.1892 р.) з Колодяжного до Драгоманова М.П. Леся Українка. Листи: 1876—1897. С. 167.
  • 30. Токарев С. Западные славяне. Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы. Зимние праздники. Москва, 1977.
  • 31. Потебня А. О мифическом значении некоторых обрядов. Москва, 1865.
  • 32. Чичеров В.Зимний период русского земледельческого календаря. XVI—XIX веков. (Очерки по истории народных верований). Москва, 1957.
  • 33. Сокіл Г. Українські обхідні календарно-обрядові пісні. Структура, функції, семантика. Львів, 2004. 268 с.
  • 34. Давидюк В. Релікти волочебної традиції в українському обрядовому фольклорі. Вісник Львівського університету. Український фольклор. 2000. С. 60—67.
  • 35. Кримський А. Жнива. Народознавчі зошити. 2012. № 2.

читати публікацію»

Наші автори
Особистісно-духовний розвиток засобами образотворчого мистецтва
У статті розглядається проблема втілення образу матері у творах образотворчого мистецтва з точки зору впливу на різні напрями особистісно-духовного розвитку людини. Зокрема, образ матері представлено у міфологічному, сакральному, мистецькому аспектах через репрезентацію відповідних творів образотворчого мистецтва (іконопис, живопис, скульптура). Зміст статті може успішно використовуватися студентами і викладачами різноманітних навчальних закладів у підготовці та проведенні занять з образотворчого мистецтва, а також у факультативній та позаурочній роботі.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »