« 2023. № 6 (174)

Народознавчі зошити.  2023. № 5 (173).  С. 1408—1415

УДК [7.072.2:001.32-051](477.83-25)”20″Г.Стельмащук

DOI https://doi.org/10.15407/nz2023.06.1408

ГАЛИНА СТЕЛЬМАЩУК: ДВАДЦЯТЬ РОКІВ ЗАВІДУВАННЯ КАФЕДРОЮ ІСТОРІЇ І ТЕОРІЇ МИСТЕЦТВА

ЦИМБАЛА Лада

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-2709-0283
  • кандидатка мистецтвознавства,
  • доцентка кафедри історії і теорії мистецтва,
  • Львівська національна академія мистецтв,
  • вул. Кубійовича, 38, 79011, Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: ladacymbala73@gmail.com

Анотація. З 2003 року до сьогодні Академік Національної академії наук України, доктор мистецтвознавства, професорка Галина Стельмащук очолює кафедру історії та теорії мистецтва Львівської національної академії мистецтв. Впродовж двадцяти років змінювалися наукові зацікавлення мистецтвознавиці, змінювалися пріоритети мистецької освіти, але незмінними залишалися академічні цінності Галини Стельмащук: академічна свобода, академічна доброчесність, безбар’єрність мислення, професійність та відкритість до взаємодії. Мета наукової розвідки — на основі методики ретроспективного опису та порівняльного аналізу окреслити фрагменти збереження, плекання ціннісних орієнтирів, що відобразилися в роки діяльності Галини Стельмащук в Академії мистецтв. До джерельної бази залучені публікації Галини Стельмащук про вектори розвитку мистецької освіти, спогади та критичні зауваги про її діяльність у науковій та науково-популярній літературі та флеш-репліки чинних студентів. У результаті викладу основного матеріалу щодо академічної свободи, професійності доброчесності, стратегічного мислення керівниці кафедрою історії мистецтва окреслено змінні (підвладні політичним, культурним та освітнім пріоритетам) ціннісні орієнтири її дослідницької, педагогічної та громадської діяльності, та вказано на універсальні етичні та естетичні пріоритети, що формують сьогодні не лише особистість знаної у світі мистецтвознавиці, а й поступ кафедри історії мистецтва, Академії, мистецького середовища краю та України.

Ключові слова: Галина Стельмащук, кафедра історії і теорії мистецтва, ціннісні орієнтири, професійність, академічна доброчесність, стратегічність мислення.

Надійшла 30.10.2023

Список використаних джерел

  • 1. Стельмащук Г. Кафедра історії і теорії мистецтва Львівської національної академії мистецтв. Мистецтвознавчий автограф. Вип. 3. Львів: ЛНАМ, 2008. С. 14—25.
  • 2. Стельмащук Г. Проблеми входження мистецької освіти України у Болонський процес. Сучасні проблеми художньої освіти в Україні. 2006. Вип. 2. С. 34—39. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Spkho_2006_ 2_9 (дата звернення: 28.04.2023).
  • 3. Стельмащук Г. Критика на критику: проблеми і завдання художньої критики у мистецькому процесі ХХІ століття. Мистецтвознавчий автограф. 2013. Вип. 6—8. С. 50—77. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/mznav_ 2013_6-8_5 (дата звернення: 28.04. 2023).
  • 4. Стельмащук Г. Роль академіка Якима Запаска у створенні кафедри Історії і теорії мистецтва та Спеціалізованої вченої ради: історія, здобутки, перспективи: Вісник ЛНАМ. Вип. № 39. 2019. С. 4—18.
  • 5. Федорук О. Світла доля Христини Кишакевич Качалуби. Стельмащук Галина. Христина Кишакевич-Качалуба. Корені роду, спадкоємність поколінь, художня творчість. Львів: Апріорі, 2018. 316 с.: іл. Образотворче мистецтво. 27 грудня 2018 р. URL: https://fineartsukraine.wordpress.com/tag/олександр-федорук/ (дата звернення: 28.04. 2023).
  • 6. Матоліч І.Я. Засадничі риси функціонування кафедри історії і теорії мистецтва Львівської національної академії мистецтв. Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури. 2018. Вип. 41. С. 117—124. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apit­phk_2018_41_16 (дата зверення: 28.04.2023).
  • 7. Федорук О. Яка модель мистецької освіти нам потрібна? Образотворче мистецтво. 2018. № 3. С. 2—6. URL: https://www.scribd.com/document/405449407/Образотворче-мистецтво-3-2018# (дата звернення: 29.04.2023).
  • 8. Марчук Л. Коли краса для добра і милосердя, вона рятує світ. Віче. № 11. Червень. 2013. URL: https://veche.kiev.ua/journal/3675/ (дата звернення: 29.04.2023).
  • 9. Ковальова В. Безупинне джерело ідей: історія дослідниці українського одягу з Волині. Волинь POST. 27 черв. 2018. 17:42. URL: https://www.volynpost.com/news/ 115898-bezzupynne-dzherelo-idej-istoriia-do­slid­nyci-ukrainskogo-odiagu-z-volyni/ (дата звернення: 29.04.2023).
  • 10. Білан М. Наукова синтеза про традиційний волинський стрій. Народознавчі зошити. № 1 (103). 2012. С. 163—165.

читати публікацію»

Наші автори
Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »