« 2023. № 6 (174)

Народознавчі зошити.  2023. № 5 (173).  С. 1397—1407

УДК 76.071.1.(=161.2)(575.3)”19″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2023.06.1397

ВАЛЕРІЙ БЕЗУШКО: ПЕРІОД ХУДОЖНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ВИДАВНИЦТВАХ СЕРЕДНЬОЇ АЗІЇ

КОРНІЙЧУК Софія

  • ORCID ID: https://orcid.org/0009-0008-5589-161X
  • молодша наукова співробітниця Інституту досліджень
  • бібліотечних мистецьких ресурсів;
  • Львівська національна наукова
  • бібліотека України імені В. Стефаника,
  • вул. В. Стефаника, 2, Львів, 79000, Україна,
  • Контакти: e-mail: rudasofia1504@gmail.com

Анотація. Історія українського мистецтварясніє численними прогалинами, які стосуються у тому числі творчої біографії багатьох митців ХХ ст. До їхнього числа входить Валерій Григорович Безушко — український живописець, графік і педагог. Вимушено працюючи у 1974—1990 рр. поза межами батьківщини, він упродовж багатьох років залишався невідомим для українського суспільства. Актуальність обраної теми публікації засвідчує відсутність досліджень про В. Безушка, а також невелике число його творів в Україні. Крім того, вивчення ілюстративного спадку митця сприятиме збагаченню наявних на сьогодні знань про українську графічну школу, зокрема тих її постатей, які в силу обставин працювали за кордоном. Метою публікації є розкриття здобутків В. Безушко, яких він досяг, працюючи у видавництвахДушанбе «Ірфон», «Маоріф» і «Адіб». Опрацювання публікацій про художника, збір, систематизація і мистецтвознавчий аналіз графічних творів, які прикрасили численні видання, лягли в основу статті. Залучення в першу чергу приватних архівів, а також численних інтерв’ю забезпечили об’єктивну характеристику творчого доробку митця. У статті подано коротку біографію В. Безушка. Основну увагу приділено книжковим ілюстраціям, над якими митець працював у Душанбе. Доведено, що В. Безушко, будучи талановитим графіком, своєю працею збагатив мистецтво Таджикистану і приніс славу Україні поза її межами.

Ключові слова: Валерій Григорович Безушко, графіка, книжкова ілюстрація, видавництво, Душанбе.

Надійшла 22.11.2023

Список використаних джерел

  • 1. Стасенко В. Спадкоємці першодрукаря: Словник мит­ців випускників та викладачів кафедри графіки Української академії друкарства. Львів, 2010. 180 с.
  • 2. Столярчук Б. Митці Рівненщини: Енциклопедичний довідник. Рівне: Ліста, 1997. 365 с.
  • 3. Столярчук Б.Й. Митці Рівненщини: Енциклопе­дич­ний довідник. Вид. 2-ге, доповн. й переробл. Рівне: О. Зень, 2011. 386 с.
  • 4. Столярчук Б. Художники Рівненщини: Альманах Рівненської обласної організації Національної спіл­ки художників України. Авт. тексту, ред. і уп. Б. Столярчук. Рівне: Видавець Олег Зень; Рівнен­ська друкарня, 2008. 100 с.
  • 5. Столярчук Б.Й. Безушко Валерій Григорович. Енциклопедія Сучасної України. Київ: Координаційне бю­ро Енциклопедії Сучасної України Національної академії наук України, 2003. Т. 2. С. 423.
  • 6. Довідник членів спілки художників України: 60-річчя заснування спілки художників України. Гол. ред. О.М. Міщенко. Київ: Спілка художників України, 1998. 184 с.
  • 7. Національна спілка художників України: 70-річчя Національної спілки художників України. Редкол.: Чепелик В.А. та ін.; упоряд.: Волощук І.М., Боков­ня О.В. Київ: Нац. спілка худож. України, 2009. 504 с.
  • 8. Ужгородский художник Безушко Валерий Григорьевич. Internet archive: way back mashine. URL: https://web.archive.org/web/20211221114604/https://socrealizm.com.ua/gallery/artist/bezushko-vg-1947 (Дата звернення (21.11.2023).
  • 9. Молодые художники Таджикистан. Авт. текста и сост. О.Р. Румянцева. Москва: Советский художник, 1987. 143 с.
  • 10. Васюк Л. У творчому горінні. Нове життя: гро­мадсько-політична газета. 2014. № 93/94. 7 лис­топ. С. 3.
  • 11. Інтерв’ю з Валерієм Безушком від 20.06.2022. Приватний архів автора.
  • 12. Справа В.Г. Безушка. Українська Академія Друкарства. Особовий архів студентів академії.
  • 13. Сино А.И. Пирўзинома. Душанбе: Маориф, 1980. 104 с.
  • 14. Миршакар М. Живая вода: Стихи и поэмы. Пер. с тадж. (Для детей младш. школ. возраста). Душанбе: Маориф, 1987. 144 с.
  • 15. Сатым У-З. Фирдоуси. Душанбе: Адиб, 1988. 269 с.
  • 16. Яців Р.М. Львівська графіка 1945—1990. Традиції та новаторство. Київ: Наукова думка, 1992. 118 с.
  • 17. Фірдоусі А. Шах-Наме або Іранська книга царів. Львів: друк. Ін-т Ставропиг., 1896. 109 с.
  • 18. Овчінніков В. Книжкова графіка: Альбом. Упоряд. О М. Борисенко. Львів: Українські технології, 2007. 216 с.

читати публікацію»

Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »