Архів
Передплата
Ви можете передплатити часопис "Народознавчі зошити" на сайті передплатного агенства "Укрінформнаука".

« 2026. № 1 (187)

Народознавчі зошити. 2026. № 1 (187). С. 178—192

УДК 39(=161.2):[72.031.4:638.1](477.81/.82)

DOI https://doi.org/10.15407/

Дата першого надходження статті до видання 16.02.2026

Дата прийняття статті до друку після рецензування 19.02.2026

Дата публікації (оприлюднення)

КОЛОДНІ ВУЛИКИ ЯК ЕЛЕМЕНТ САДИБИ НА ЗАХІДНОМУ ПОЛІССІ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ З ЛЮБОМЛЬЩИНИ ТА РАТНІВЩИНИ)

ЛОНЧУК Сергій

  • ORCID ID: https://orcid.org/0009-0004-2489-3947
  • аспірант, Інститут народознавства НАН України,
  • відділ історичної етнології,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: serhiy.lonchuk@gmail.com

Анотація. Колодне бджільництво є особливим етнокультурним явищем, що еволюціонувало з лісового бджільництва — бортництва, та збереглося до нашого часу. Походження колодних вуликів пов’язують із поваленими бурею бортними деревами: борть, випиляна зі стовбура сосни, що впала, трансформувалася у вулик­колоду. Згодом колодні вулики почали виготовляти спеціально. 

Під час польових досліджень народної архітектури Західного Полісся на території Ратнівщини та Любомльщини було здійснено обміри 80 колодних вуликів — одного з елементів садиби. Колодне бджільництво нині має реліктовий характер: у регіоні дедалі менше пасічників використовують вулики-колоди, що зумовлює втрату цього об’єкта матеріальної культури. Саме тому їх фіксація, обмірювання та порівняльний аналіз визначають актуальність дослідження.

Об’єктом дослідження є бортництво та колодне бджільництво Західного Полісся, а предметом — борті й колодні вулики. Основними методами, використаними у дослідженні, є порівняльний, типологічний, методи комплексного аналізу та польових досліджень. Територія дослідження охоплює частину Західного Полісся, зокрема окремі села Ратнівщини та Любомльщини.

Ключові слова: етнологія, матеріальна культура, культурна спадщина, народна архітектура, садиба, борті, колодні вулики, бортництво, бджільництво, Полісся.

Список використаних джерел

  • 1. Blank-Weissberg S. Barcie i kłody w Polsce. Warszawa: Polskie Towarzystwo Zootechniczne, 1937. 94 s.
  • 2. Скуратівський В. Розвиток пасічництва на Україні (ос-новні форми еволюції вуликів). Народна творчість та етнографія. Київ, 1978. № 5. С. 46—57.
  • 3. Дмитренко А. Лісове бджільництво Правобережного Полісся України. Матеріали до української етно-ло-гії. Київ, 2016. Вип. 15 (18). С. 69—82.
  • 4. Мовна У. Виробничий досвід бджолярів Гуцульщини: історичні типи, конструктивні особливості та шляхи еволюції вулика. Карпати: людина, етнос, цивілізація. Івано-Франківськ, 2024. Вип. 10. С. 177—194.
  • 5. Дмитренко А. Останні бортники Волинcького Полісся (за експедиційними матеріалами з Камінь-Кашир-ського і Ратнівського районів). Минуле і сучасне Волині та Полісся. Етнографічне музейництво в Україні і на Волині: наук. зб. Вип. 61: Матеріали П’ятої Волинської наук.-етногр. конф., 27—28 квітня 2017 року, м. Луцьк. Упоряд. Є.І. Ковальчук, Л.А. Мі-рошниченко-Гусак. Луцьк, 2017. С. 12—19.
  • 6. Дмитренко А. Традиційні чоловічі промисли: бджільництво. Народна культура українців: життєвий цикл людини: історико­етнологічне дослідження: у 5 т. Т. 4: Зрілість. Чоловіки. Чоловіча субкультура. Наук. ред. М. Гримич. Київ: Дуліби, 2013. С. 135—159.
  • 7. Гурков В.С., Скуратовский В.Т., Терехин С.Ф. Пчеловодство. Полесье. Материальная культура. Київ: Наукова думка, 1988. С. 164—173.
  •  8.             Jagiełło W. Notatki etnograficzne z okolic Lubomli. Prace i Materiały Etnograficzne. Tom VI. Pod red. J. Gajek. Lublin, 1947. S. 127—152.
  • 9. Мовна У. З історії розвитку бджільництва Карпат і Прикарпаття (форми бджолярського господарства від найдавніших часів до XVII—XVIII століть). Народознавчі зошити. Львів, 2000. № 5. С. 851—859.
  • 10. Статути Великого князівства Литовського: у 3 т. Том III. Статут Великого князівства Литовського 1588 року: у 2 кн. Кн. 2. За ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова. Одеса: Юридична література, 2004. 568 с.
  • 11. Гурков В.С., Терехин С.Ф. Занятие издревле благородное. Минск: Полымя, 1987. 136 с.
  • 12. Локотко А.И. Белорусское народное зодчество: середина ХІХ—ХХ в. Минск: Навука і тэхніка, 1991. 287 с.
  • 13. Архів Національного музею народної архітектури та побуту України. Ф. 4. Оп. 2. Спр. 2. 39 арк. Логвин Н.Г. Отчет о командировке в Ровенскую и Волынскую области. 1979.
  • 14. Лазарук В.А. Світязь. Документальний есей про поліський талісман у трьох томах чотирьох книгах із Хронікою. Том III. Книга четверта. Житомир: О.О. Євенок, 2018. 368 с.
  • 15. Вовк Ф. Студії з української етнографії та антропології: нова редакція. Федір Вовк; передм. О.Г. Таран; прим. О.Г. Таран, С.Л. Маховської, Ю.С. Буйських; упорядн. О.О. Савчук. Харків: Видавець Олександр Савчук, 2015. 464 с.
  • 16.            Zbiory Zakładu Architektury Polskiej Wydziału Architektury Politechniki Warszawskiej. Albumy Inwentaryzacji Wsi. Album nr. 237. Rys. nr. 237_01—237_39. Natalja Borowska. Inwentaryzacja wsi Werbka, gmina Kołodnica, Powiat Kowelski, Województwo Wołyńskie. 1928.
Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »