« 2026. № 1 (187)

Народознавчі зошити. 2026. № 1 (187). С. 178—192

УДК 39(=161.2):[72.031.4:638.1](477.81/.82)

DOI https://doi.org/10.15407//nz2026.01.178

Дата першого надходження статті до видання 16.02.2026

Дата прийняття статті до друку після рецензування 19.02.2026

Дата публікації (оприлюднення)

КОЛОДНІ ВУЛИКИ ЯК ЕЛЕМЕНТ САДИБИ НА ЗАХІДНОМУ ПОЛІССІ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ З ЛЮБОМЛЬЩИНИ ТА РАТНІВЩИНИ)

ЛОНЧУК Сергій

  • ORCID ID: https://orcid.org/0009-0004-2489-3947
  • аспірант, Інститут народознавства НАН України,
  • відділ історичної етнології,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: serhiy.lonchuk@gmail.com

Анотація. Колодне бджільництво є особливим етнокультурним явищем, що еволюціонувало з лісового бджільництва — бортництва, та збереглося до нашого часу. Походження колодних вуликів пов’язують із поваленими бурею бортними деревами: борть, випиляна зі стовбура сосни, що впала, трансформувалася у вулик­колоду. Згодом колодні вулики почали виготовляти спеціально. 

Під час польових досліджень народної архітектури Західного Полісся на території Ратнівщини та Любомльщини було здійснено обміри 80 колодних вуликів — одного з елементів садиби. Колодне бджільництво нині має реліктовий характер: у регіоні дедалі менше пасічників використовують вулики-колоди, що зумовлює втрату цього об’єкта матеріальної культури. Саме тому їх фіксація, обмірювання та порівняльний аналіз визначають актуальність дослідження.

Об’єктом дослідження є бортництво та колодне бджільництво Західного Полісся, а предметом — борті й колодні вулики. Основними методами, використаними у дослідженні, є порівняльний, типологічний, методи комплексного аналізу та польових досліджень. Територія дослідження охоплює частину Західного Полісся, зокрема окремі села Ратнівщини та Любомльщини.

Ключові слова: етнологія, матеріальна культура, культурна спадщина, народна архітектура, садиба, борті, колодні вулики, бортництво, бджільництво, Полісся.

Список використаних джерел

  • 1. Blank-Weissberg S. Barcie i kłody w Polsce. Warszawa: Polskie Towarzystwo Zootechniczne, 1937. 94 s.
  • 2. Скуратівський В. Розвиток пасічництва на Україні (ос-новні форми еволюції вуликів). Народна творчість та етнографія. Київ, 1978. № 5. С. 46—57.
  • 3. Дмитренко А. Лісове бджільництво Правобережного Полісся України. Матеріали до української етно-ло-гії. Київ, 2016. Вип. 15 (18). С. 69—82.
  • 4. Мовна У. Виробничий досвід бджолярів Гуцульщини: історичні типи, конструктивні особливості та шляхи еволюції вулика. Карпати: людина, етнос, цивілізація. Івано-Франківськ, 2024. Вип. 10. С. 177—194.
  • 5. Дмитренко А. Останні бортники Волинcького Полісся (за експедиційними матеріалами з Камінь-Кашир-ського і Ратнівського районів). Минуле і сучасне Волині та Полісся. Етнографічне музейництво в Україні і на Волині: наук. зб. Вип. 61: Матеріали П’ятої Волинської наук.-етногр. конф., 27—28 квітня 2017 року, м. Луцьк. Упоряд. Є.І. Ковальчук, Л.А. Мі-рошниченко-Гусак. Луцьк, 2017. С. 12—19.
  • 6. Дмитренко А. Традиційні чоловічі промисли: бджільництво. Народна культура українців: життєвий цикл людини: історико­етнологічне дослідження: у 5 т. Т. 4: Зрілість. Чоловіки. Чоловіча субкультура. Наук. ред. М. Гримич. Київ: Дуліби, 2013. С. 135—159.
  • 7. Гурков В.С., Скуратовский В.Т., Терехин С.Ф. Пчеловодство. Полесье. Материальная культура. Київ: Наукова думка, 1988. С. 164—173.
  •  8.             Jagiełło W. Notatki etnograficzne z okolic Lubomli. Prace i Materiały Etnograficzne. Tom VI. Pod red. J. Gajek. Lublin, 1947. S. 127—152.
  • 9. Мовна У. З історії розвитку бджільництва Карпат і Прикарпаття (форми бджолярського господарства від найдавніших часів до XVII—XVIII століть). Народознавчі зошити. Львів, 2000. № 5. С. 851—859.
  • 10. Статути Великого князівства Литовського: у 3 т. Том III. Статут Великого князівства Литовського 1588 року: у 2 кн. Кн. 2. За ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова. Одеса: Юридична література, 2004. 568 с.
  • 11. Гурков В.С., Терехин С.Ф. Занятие издревле благородное. Минск: Полымя, 1987. 136 с.
  • 12. Локотко А.И. Белорусское народное зодчество: середина ХІХ—ХХ в. Минск: Навука і тэхніка, 1991. 287 с.
  • 13. Архів Національного музею народної архітектури та побуту України. Ф. 4. Оп. 2. Спр. 2. 39 арк. Логвин Н.Г. Отчет о командировке в Ровенскую и Волынскую области. 1979.
  • 14. Лазарук В.А. Світязь. Документальний есей про поліський талісман у трьох томах чотирьох книгах із Хронікою. Том III. Книга четверта. Житомир: О.О. Євенок, 2018. 368 с.
  • 15. Вовк Ф. Студії з української етнографії та антропології: нова редакція. Федір Вовк; передм. О.Г. Таран; прим. О.Г. Таран, С.Л. Маховської, Ю.С. Буйських; упорядн. О.О. Савчук. Харків: Видавець Олександр Савчук, 2015. 464 с.
  • 16.            Zbiory Zakładu Architektury Polskiej Wydziału Architektury Politechniki Warszawskiej. Albumy Inwentaryzacji Wsi. Album nr. 237. Rys. nr. 237_01—237_39. Natalja Borowska. Inwentaryzacja wsi Werbka, gmina Kołodnica, Powiat Kowelski, Województwo Wołyńskie. 1928.

читати публікацію»

Наші автори
Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »