Народознавчі зошити. 2026. № 3 (189). С. 716—720
УДК 7.071.2:745(477.86)
DOI https://doi.org/10.15407/
КОСІВСЬКА МИСТЕЦЬКА ШКОЛА НАРОДНИХ ПРОМИСЛІВ
САНДЮК Володимир
- ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-4795-553
- доцент, викладач,
- Карпатський національний університет
- імені Василя Стефаника,
- кафедра образотворчого і декоративно-прикладного
- мистецтва та реставрації,
- вул. Шевченка, 57, 76000, Івано-Франківськ, Україна,
- Контакти: e-mail: volodymyr.sandyuk@сnu.edu.ua
САНДЮК Лариса
- ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-4702-4523
- старша викладачка,
- Карпатський національний університет
- імені Василя Стефаника,
- кафедра образотворчого і декоративно-прикладного
- мистецтва та реставрації,
- вул. Шевченка, 57, 76000, Івано-Франківськ, Україна,
- Контакти: e-mail: larisa.sandiuk@сnu.edu.ua
Анотація. Традиції декоративно-прикладного мистецтва Гуцульщини посідають важливе місце в культурній спадщині України та формуванні національної художньої традиції. Одним із ключових осередків їх збереження, розвитку та професійної інтерпретації стала Косівська мистецька школа народних промислів, діяльність якої відіграє важливу роль у системі мистецької освіти.
Актуальність дослідження зумовлена зростанням інтересу до збереження та розвитку традицій декоративно-прикладного мистецтва в умовах глобалізації та трансформації культурних практик, а також необхідністю осмислення ролі мистецької освіти у підтримці регіональних художніх традицій. У цьому контексті важливе значення має діяльність Косівської мистецької школи народних промислів як одного з провідних осередків формування професійної мистецької освіти на основі народних ремесел Гуцульщини.
Метою статті є дослідження ролі Косівської мистецької школи у збереженні, розвитку та творчій інтерпретації традицій декоративно-прикладного мистецтва Карпатського регіону. Об’єктом дослідження є Косівська школа як культурно-освітній центр формування і трансляції народних художніх традицій, предметом — її освітньо-художні принципи та методи інтеграції традиційних ремесел у сучасне мистецьке середовище.
Методологічну основу дослідження становлять історико-культурний, порівняльний та аналітичний методи, а також методи систематизації й узагальнення наукових і мистецтвознавчих джерел. У процесі дослідження проаналізовано становлення школи на основі локальних ремісничих практик Карпатського регіону, її внесок у професіоналізацію народних майстрів, систематизацію традиційних технік і орнаментальних мотивів, а також у впровадження народного мистецтва в сучасний дизайн.
У результаті встановлено, що педагогічна модель Косівської мистецької школи поєднує академічну мистецьку освіту з опертям на регіональну матеріальну культуру, що забезпечує спадкоємність поколінь майстрів і сприяє збереженню етнокультурної ідентичності.
Висновки свідчать, що Косівська мистецька школа виступає центром збереження народних ремесел та чинником формування національної моделі мистецької освіти..
Ключові слова: Косівська мистецька школа, народні промисли, декоративно-прикладне мистецтво, Гуцульщина, мистецька освіта, традиційні ремесла, етнокультурна спадщина, художнє проєктування.
Список використаних джерел
- 1. Мельничук, Г., Дудка, В. (2021). Витоки та розвиток народного декоративно-прикладного мистецтва Косівщини (кінець XVIII — друга половина XIX ст.). Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Серія: Історія. № 53.
- 2. Сусак, K. (2007). До історії заснування та становлення Косівської мистецької школи (з нагоди 125-ї річниці діяльності). Вісник Львівської національної академії мистецтв. Спецвипуск ІІІ. С. 22—49.
- 3. Косівський інститут прикладного та декоративного мистецтва. (2020). Енциклопедія Сучасної України (Т. 14). Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України.
- 4. Чіх-Книш, Б. (2018). Роль косівського осередку мистецької освіти у збереженні традиційних ремесел Гуцульщини. Народознавчі зошити, № 2 (140). C. 469—477. doi.org/10.15407/nz2018.02.469.
- 5. Чіх-Книш, Б. (2020). Майстри інкрустації по дереву села Річка: наслідування традицій і формалізація народного мистецтва. Народознавчі зошити, № 1 (151). C. 117—125. doi.org/10.15407/nz2020.01.117.
- 6. Мотиль, Р. (2018). Традиційна кераміка у системі художньої освіти (на прикладі Косівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва ім. В. Касіяна ЛНАМ). Народознавчі зошити, № 2 (140). C. 463—468. doi.org/10.15407/nz2018. 02.463.
- 7. Чіх-Книш, Б. (2019). Гуцульські ліжники: традиції та сучасні інтерпретації (за матеріалами Косівського району Івано-Франківської області). Народознавчі зошити, № 1 (145). C. 81—91. doi.org/10.15407/nz2019.01.081.
- 8. Попенюк, В. (2023). Ковані бартки / сталінки та келефи (вівчарські сокири) у творчості Марка Луканюка. Народознавчі зошити, № 5 (173).
