« 2026. № 5 (191)

Народознавчі зошити. 2026. № 5 (191).  С. 1524—1532

УДК 94(495)”1081/1083″:355.40

DOI https://doi.org/10.15407/

  • Received: 20.06.2026
  • Accepted: 17.09.2026
  • Published: ??.??.2026

ВІЗАНТІЙСЬКА РОЗВІДКА У ПРОТИСТОЯННІ З НОРМАНАМИ У 1081—1083 РР.

ПОРОХНАВЕЦЬ Володимир

  • ORCID ID: https://orcid.org/0009-0009-2960-1938
  • аспірант,
  • Львівський національний університет імені Івана Франка,
  • кафедра історії середніх віків та візантиністики історичного факультету,
  • вул. Університетська, 1, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: poroh2200@gmail.com

Анотація. Проаналізовано роль розвідки Візантії у протистоянні з норманами на Балканах у 1081—1083 рр., зосереджено увагу на діях розвідників напередодні битв біля Дирахію у 1081 р. та Лариси у 1083 р. Розглянуто сили сторін, озброєння і тактику. Описано застосування «оманливого відступу» візантійцями у битві поблизу Лариси. Проаналізовано дипломатію Візантії щодо залучення найманців, плани імператора Олексія І щодо ведення бойових дій та залучення розвідників у військових кампаніях.

Актуальність теми зумовлена тим, що розвідка Візантії зіграла одну з ключових ролей у стримані експансії норманів на Балканах та дозволила візантійському війську уникнути розгрому. Мета статті — проаналізувати дії розвідників Візантії у протистоянні з норманами 1081—1083 рр.

Методи дослідження: порівняльно-історичний, критичне зіставлення джерел. Результати. З’ясовано, що розвідники дали змогу візантійському війську обрати стратегічні місця для битв, знаходити безпечні шляхи пересування та розташування ворожого табору. Доведено, що поразка візантійців поблизу Дирахію у 1081 р. не була наслідком хибної тактики чи бездарних рішень імператора Олексія І. Норманський граф Гвіскар «переграв» опонентів, дізнався про їхні плани, а вже під час битви помилку зробили загони варягів, які почали переслідувати ворога і порушили бойовий стрій. Тактична розвідка Візантії дає змогу здійснювати контроль за місцевістю, обирати поле для битви, а стратегічна — залучати нових союзників, які ще вчора були ворогами, підбурювати місцеве населення для повстання проти норман та сіяти розбрат у лавах ворожого війська.

Ключові слова: конфлікти, військове мистецтво, тактика, шпигунство, битва, військо, розвідка, маневр, кіннота, Візантія.

Список використаних джерел

  • 1. Dvornik F. Origins of Intelligence Services: The Ancient near East, Persia, Greece, Rome, Byzantium, the Arab Muslim Empires, the Mongol Empire, China, Muscovy. Brunswick; NJ: Rutgers University Press, 1974. 334 p.
  • 2. Christides V. Military Intelligence in Arabo-Byzantine Naval Warfare. Byzantium at War. Ed. N. Tsiknakes. 1997. P. 269—81.
  • 3. Козловський С.O. Система розвідки у військовій стратегії і зовнішній політиці Візантії (VI—IX ст.). Етнічна історія народів Європи. № 76. 2025. C. 74—83. URL: https://doi.org/10.17721/2518-1270.2025.76.09
  • 4. Treadgold W. A History of the Byzantine State and Society. Stanford; California: Stanford University Press, 1997. 1019 p.
  • 5. Theotokis G. The campaigns of the Norman dukes of sou­thern Italy against Byzantium, in the years between 1071 and 1108 AD. PhD thesis. 2010. 358 p. URL: https://theses.gla.ac.uk/id/eprint/1884
  • 6. Haldon J. The Byzantine Wars: Battles and Campaigns of the Byzantine Era. Stroud: Tempus, 2001. 208 p.
  • 7. Brown G. The Norman Conquest of Southern Italy and Sicily. Jefferson: McFarland & Company Inc, 2003. 222 p.
  • 8. Chronica monasterii Casinensis. Ed. H. Hoffmann. Hanover: Hahn, 1980. 773 s.
  • 9. Gay J. L’Italie méridionale et l’Empire Byzantin depuis l’avènement de Basile Ier jusqu’a la prise de Bari par les Normands (867—1071). Paris: A. Fontemoing,1904. 636 p.
  • 10. Loud G. The Age of Robert Guiscard: Southern Italy and the Norman Conquest. London: Longman, 2000. 329 p.
  • 11. Norwich J. Byzantium: The Decline and Fall. London: Viking, 1995. 448 p.
  • 12. Hillenbrand C. Turkish Myth and Muslim Symbol: The Battle of Manzikert. Edinburgh: Edinburgh University Press, 2007. 304 p.
  • 13. Haldon J. Byzantium at War 600—1453. New York: Osprey, 2000. 96 p.
  • 14. Asbridge T. The Crusades. New York: Ecco, 2010. 784 p.
  • 15. Nicolle D. Manzikerk 1071. The Breaking of Byzantium. London: Osprey, 2013. 96 p.
  • 16. Davis P. 100 Decisive Battles from Ancient Times to the Present: The Worl’s Major Battles and How They Shaped History. Oxford: Oxford University Press, 1999. 462 p.
  • 17. Norwich J. A Short History of Byzantium. New York: Knopf Doubleday Publishing Group, 1997. 496 p.
  • 18. Порохнавець В.В. Візантійська розвідка у Сирії та Месопотамії у X ст. Вчені Записки ТНУ імені В.І. Вер­надського. Серія: Історичні науки. Том 36 (75). № 2. 2025. C. 192—199. URL: https://doi.org/10.32782/2663-5984.2025/2.28
  • 19. Cecaumeni Strategicon Et Incerti Scriptoris De Officiis Regiis Libellus 1896. URL: https://archive.org/de­tails/CecaumeniStrategiconEtIncertiScriptorisDeOfficiisRegiisLibellus1896.
  • 20. Leo VI.Taktika. Corpus Fontium Historiae Byzantinae. Vol. 49. Trans. G.T. Dennis, Washington, DC: Dum­barton Oaks, 2010. 712 р.
  • 21.  Silverstein A. Postal Systems in the Pre Modern Islamic World. Cambridge: Cambridge University Press, 2007. 231 p.
  • 22. Maurice’s Strategikon. Handbook of Byzantine Military Strategy. Philadelphia: University of Pennsylvania Pres. 1984. URL: https://archive.org/details/maurices-stra­tegikon.-handbook-of-byzantine-military-strategy-by-maurice-dennis-/mode/2up
  • 23. Порохнавець В.В. Розвідка Візантії у протистоянні з болгарськими та русько-варязькими військами (968—971 рр.) Етнічна історія народів Європи. Випуск 79. 2026. C. 65—74. URL: https://doi.org/10.17721/ 2518-1270.2026.79.08
  • 24. Birkenmeier J. The Development of the Komnenian Army: 1081—1180. Boston; Massachusetts: Brill, 2002. 284 p.
  • 25. Theotokis G. The Norman Campaigns in the Balkans 1081—1108. Woodbridge, 2014. 278 p.
  • 26. Meško M. Some thoughts on the military capabilities of Alexios I Komnenos: Alexios I Komnenos as a military commander. Studia historica Brunensia. Vol. 72. Issue 1. 2025. P. 31—47.
  • 27. The Deeds of Robert Guiscard By William of Apulia. Translated by G.A. Loud. 67 p. URL: https://ahc.leeds.ac.uk/download/downloads/id/965/the-deeds-of-robert-guiscard-by-william-of-apulia.pdf
  • 28. Bachrach B.S. The Feigned Retreat at Hastings. Medieval Studies. 1971. № 33. P. 344—347.
  • 29. Comnena Anna. The Alexiad. Translated by Eliza­beth A.S. Dawes; Cambridge; Ontario, 2000. 302 p.
  • 30.  Goffredus Malaterra. De Rebus Gestis Rogerii Calabriae et Siciliae Comitis et Roberti Guiscardi Ducis Fratris Eius. Vol. 6. URL: https://www.thelatinlibrary.com/mala­terra.html.
  • 31. Gravett C., Nicolle D. The Normans: Warrior Knights and their Castles. Oxford; United Kingdom: Osprey Publishing, 2006. 256 p.
  • 32. Meško M. Alexios I Komnenos in the Balkans (1081—1095). London: Palgrave Macmillan, 2023. 441 p.
  • 33. Yewdale R.B. Bohemond I, Prince of Antioch. Amster­dam: Hakkert, 1970. 140 p.
Наші автори
Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »