Архів
Передплата
Ви можете передплатити часопис "Народознавчі зошити" на сайті передплатного агенства "Укрінформнаука".

« 2019. № 6 (150)

Народознавчі зошити. 2019. № 6 (150). С. 1525—1535

УДК: 7.035(450+477)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2019.06.1525

ВПЛИВ МИСТЕЦТВА ІТАЛІЙСЬКОГО ПРОТОРЕНЕСАНСУ НА ТВОРЧІСТЬ МИХАЙЛА БОЙЧУКА ТА ЙОГО УЧНІВ

КУШНІРУК Наталія

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-8721-0865

аспірантка кафедри релігієзнавства і теології,

викладачка кафедри документознавства та інформаційної діяльності,

Національний університет «Острозька академія»,

вул. Семінарська, 2, 35800, м. Острог, Україна

Контакти: е-mail: nataliia.bendiuk@oa.edu.ua

Анотація. У статті йдеться про впливи італійського мистецтва ХІV — поч. ХV ст. на творчість Михайла Бойчука та його учнів, про що майже відсутні наукові дослідження. Цим, власне, і зумовлено актуальність статті. Мета статті полягає у виокремленні впливів мистецтва італійського Проторенесансу на формування естетичних підвалин творчої та педагогічної діяльності Михайла Бойчука.

Об’єктом дослідження є зв’язок творчості Михайла Бойчука та його учнів з мистецтвом Італії XIV — поч. ХV століття. Предметом же виступають конкретні прояви художніх прийомів майстрів італійського Проторенесансу в творах Михайла Бойчука та його учнів.

Методологічну основу статті складає історико-системний підхід, історико‑порівняльний та іконографічний метод, методи художнього та формально-стилістичного аналізу.

Часові і територіальні межі включають 1898—1937 роки, а саме навчання Михайла Бойчука у Відні, Кракові, Мюнхені, Парижі, подорожі Італією та, власне, роботи у Львові та Києві.

Відповідно до дослідження поставлені основні завдання: проаналізувати можливості знайомства і вивчення Михайлом Бойчуком робіт художників італійського Проторенесансу; прослідкувати використання Михайлом Бойчуком основних композиційних прийомів, ритмів, форми і кольору, живописних технік художників Італії періодів треченто і раннього кватроченто; дослідити використання Михайлом Бойчуком названих прийомів у своїй педагогічній діяльності, а також виокремити їх використання учнями у їхніх роботах.

Ключові слова: Проторенесанс, Михайло Бойчук, художник, монументальний живопис, бойчукісти, треченто, кватроченто.

Надійшла 24.10.2019

Список використаних джерел

  1. Кравченко Я. Слідами одного фото. (Українська група «Renovation Byzantine» в Парижі. Спроба персоніфікації портретів пензля Михайла Бойчука 1909—1910 рр.). Артанія. Київ: Софія-А, 2009. Кн. 17. № 4. С. 54—58.
  2. Кравченко Я. Створення майстерні «ікони і фрески» Української Академії Мистецтва в період української державності (1917—1919 рр.) на основі «паризького» та «львівського» експериментів «неовізантизму» Михайла Бойчука. Вісник ЛНАМ. Львів, 2016. Вип. 30. С. 126—153.
  3. Білокінь С. У Львові. Михайло Бойчук та його школа. URL: https://www.s-bilokin.name/Culture/Boj­chuk/Lviv.html (Дата звернення: 5.09.2019).
  4. Білокінь С. У Парижі. Михайло Бойчук та його школа. URL: https://www.s-bilokin.name/Culture/Bojchuk/Paris.html (Дата звернення 5.09.2019).
  5. Горбачов Д. Листи-спогади Ганни Печарковської про Бойчука і бойчукістів. Київська старовина. Київ, 1999. № 6. С. 133—150.
  6. Соколюк Л. Михайло Бойчук та його школа. Харків: Видавець Савчук О., 2014. 386 с.
  7. Сліпко-Москальцев О. Михайло Бойчук. Харків: Рух, 1930. 82 с.
  8. Мудрак М. Нова Генерація і мистецький модернізм в Україні: монографія. Київ: Родовід, 2018. 352 с.
  9. Сусак В. Українські мистці Парижа 1900—1939. Київ: Родовід, 2010. 408 с.
  10. Ріпко О. У пошуках страченого минулого: Ретроспектива мистецької культури Львова ХХ століття. Львів: Каменяр, 1996. 287 с.
  11. Михайло Бойчук. Альбом-каталог збережених творів. Упор. Сусак В. Київ: Майстерня Книги, 2010. 124 с.
  12. Бенях Н. Львівський період в творчості Михайла Бойчука 1910—1914 рр.: дис. канд. мистецтвозн.: 17.00.05. Львів: ЛНАМ. 2018. 285 с.
  13. Ковальчук О. Історія живописного факультету НАОМА і його роль у вихованні мистецьких кадрів та формування національної живописної школи України 1917—1941 років: дис. канд. мистецтвозн.: 17.00.05. Київ: НАОМА. 2003. 210 с.

читати публікацію»

Наші автори
Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Особистісно-духовний розвиток засобами образотворчого мистецтва
У статті розглядається проблема втілення образу матері у творах образотворчого мистецтва з точки зору впливу на різні напрями особистісно-духовного розвитку людини. Зокрема, образ матері представлено у міфологічному, сакральному, мистецькому аспектах через репрезентацію відповідних творів образотворчого мистецтва (іконопис, живопис, скульптура). Зміст статті може успішно використовуватися студентами і викладачами різноманітних навчальних закладів у підготовці та проведенні занять з образотворчого мистецтва, а також у факультативній та позаурочній роботі.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »