« 2021. № 2 (158)

Народознавчі зошити. 2021. № 2 (158). С. 255—261

УДК 821.161.2.09″18″Л.Українка 

DOI https://doi.org/10.15407/nz2021.02.255

ЛЕСЯ УКРАЇНКА ЯК ПРЕДСТАВНИЦЯ УКРАЇНСЬКОГО МОДЕРНУ

Євген ПАЩЕНКО

  • Scopus ID: 55804653800
  • доктор історичних i філологічних наук, професор,
  • Загребський університет (Хорватія),
  • кафедра української мови і літератури,
  • філософський факультет,
  • вул. Івана Лучича, 3, 10000, Загреб,
  • e-mail: yevgpan9@gmail.com

Метою статті є висвітлення творчості Лесі Українки як представниці українського модерну.

Актуальність теми. Стаття присвячена 150-річчю народження видатної поетеси, творчість якої інтерпретована як виразний приклад культури модерну, поняття, на жаль, недостатньо присутнього у великому за обсягом лесезнавстві. Стаття також представляє хорватську україністику Загребського університету, що виникла як результат 30-річчя взаємного визнання незалежності України і Хорватії.

Предмет дослідження — презентація життя і творчості Лесі Українки в хорватській україністиці публікацією монографії про письменницю в контексті українського модерну. Представлена культура модерну в архітектурі, живописі, декоративно-прикладному мистецтві, літературі на широкому європейському просторі, якому належить Україна. Міфологічна символіка творчості письменниці розглядається як типова стилістична особливість модерну, що ілюструється візуальними прикладами в архітектурі та живописі української сецесії. Зосереджена увага на імагологічному аспекті творчості письменниці — відображенні національних проблем у контексті світової культури як контрдискурс імперському дискурсу.

Аналіз побудований на порівняльно-типологічному та історично-культурологічному методах.

Ключові слова: український модерн, імагологія, Леся Українка, імперський дискурс.

  • 1. Матусяк Агнєшка. У колі української сецесії. Вибрані проблеми творчої поетики письменників «Молодої музи». Переклад з польської Лесі Демської-Будзуляк. Львів: Піраміда, 2016.
  • 2. Lesja Ukrajinka i kultura ukrajinske modernе. Prigo­dom 150. гodišnice rođenja Lesje Ukrajinke. Prijevodi s ukrajinskoga. Priredili Jevgenij Paščenko i Tetyana Fu­derer. Knjižnica Ucrainiana Croatica. Knjiga 23. Zagreb: Katedra za ukrajinski jezik i književnost Filozofskog fakulteta u Zagrebu; Udruga Hrvatsko-ukrajinska surad­nja, 2020.
  • 3. Paščenko Jevgenij. Juraj Križanić i Ukrajina. Graditelji europske kršćanske unije. Zagreb: Matica hrvatska, 2015.
  • 4. Paščenko Jevgenij. Hrvatski grobovi 1914—1918. Kar­pati, Galicija, Bukovina. Zagreb: Hrvatski državni ar­hiv, 2016.
  • 5. Ukrajinska avangarda 1910—1930. Zagreb, 1990.

читати публікацію»

Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »