« 2021. № 2 (158)

Народознавчі зошити. 2021. № 2 (158). С. 255—261

УДК 821.161.2.09″18″Л.Українка 

DOI https://doi.org/10.15407/nz2021.02.255

ЛЕСЯ УКРАЇНКА ЯК ПРЕДСТАВНИЦЯ УКРАЇНСЬКОГО МОДЕРНУ

Євген ПАЩЕНКО

  • Scopus ID: 55804653800
  • доктор історичних i філологічних наук, професор,
  • Загребський університет (Хорватія),
  • кафедра української мови і літератури,
  • філософський факультет,
  • вул. Івана Лучича, 3, 10000, Загреб,
  • e-mail: yevgpan9@gmail.com

Метою статті є висвітлення творчості Лесі Українки як представниці українського модерну.

Актуальність теми. Стаття присвячена 150-річчю народження видатної поетеси, творчість якої інтерпретована як виразний приклад культури модерну, поняття, на жаль, недостатньо присутнього у великому за обсягом лесезнавстві. Стаття також представляє хорватську україністику Загребського університету, що виникла як результат 30-річчя взаємного визнання незалежності України і Хорватії.

Предмет дослідження — презентація життя і творчості Лесі Українки в хорватській україністиці публікацією монографії про письменницю в контексті українського модерну. Представлена культура модерну в архітектурі, живописі, декоративно-прикладному мистецтві, літературі на широкому європейському просторі, якому належить Україна. Міфологічна символіка творчості письменниці розглядається як типова стилістична особливість модерну, що ілюструється візуальними прикладами в архітектурі та живописі української сецесії. Зосереджена увага на імагологічному аспекті творчості письменниці — відображенні національних проблем у контексті світової культури як контрдискурс імперському дискурсу.

Аналіз побудований на порівняльно-типологічному та історично-культурологічному методах.

Ключові слова: український модерн, імагологія, Леся Українка, імперський дискурс.

  • 1. Матусяк Агнєшка. У колі української сецесії. Вибрані проблеми творчої поетики письменників «Молодої музи». Переклад з польської Лесі Демської-Будзуляк. Львів: Піраміда, 2016.
  • 2. Lesja Ukrajinka i kultura ukrajinske modernе. Prigo­dom 150. гodišnice rođenja Lesje Ukrajinke. Prijevodi s ukrajinskoga. Priredili Jevgenij Paščenko i Tetyana Fu­derer. Knjižnica Ucrainiana Croatica. Knjiga 23. Zagreb: Katedra za ukrajinski jezik i književnost Filozofskog fakulteta u Zagrebu; Udruga Hrvatsko-ukrajinska surad­nja, 2020.
  • 3. Paščenko Jevgenij. Juraj Križanić i Ukrajina. Graditelji europske kršćanske unije. Zagreb: Matica hrvatska, 2015.
  • 4. Paščenko Jevgenij. Hrvatski grobovi 1914—1918. Kar­pati, Galicija, Bukovina. Zagreb: Hrvatski državni ar­hiv, 2016.
  • 5. Ukrajinska avangarda 1910—1930. Zagreb, 1990.

читати публікацію»

Наші автори
Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »