« 2021. № 5 (161)

Народознавчі зошити. 2021. № 5 (161).  С. 1267—1272

УДК [069.6:7](477:510)”19/20″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2021.05.1267

СТАНОВЛЕННЯ ХУДОЖНІХ МУЗЕЇВ КИТАЮ: ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ

СЯО Ло

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-4352-7809
  • аспірант,
  • Національна академія образотворчого
  • мистецтва і архітектури,
  • кафедра теорії та історії мистецтв,
  • Вознесенський узвіз, 20, 04053, Київ, Україна,
  • Контакти: 976076528@qq.com

Анотація. Досліджується формування художніх музеїв Китаю від 1950-х рр., а також вплив реформ Мао Цзедуна (в історіографії — «культурна революція») на розвиток музейної сфери. Основна увага зосереджена на змінах 1990-х рр., які стосувалися економічного, соціального та політичного життя Китаю. На основі аналізу художньої музейної сфери Китаю частково висвітлено становище художніх музеїв України. Зауважується, що становлення художньої музейної галузі Китаю є хорошим прикладом для українських музеїв. Мета статті — запропонувати певний опис еволюції системи музейних установ у Китаї після реформ Ден Сяопіна, розпочатих в 1978 р., з висвітленням ключових історичних фактів, що призвели до поширення та розвитку галузі.

Актуальність роботи полягає у тому, що у комплексному аналізі художньої музеєзнавчої справи Китаю виокремлено важливі елементи поєднання державної політики та приватної ініціативи, корисні для майбутнього розвитку українського музейництва. Об’єктом дослідження є становлення художніх музеїв Китаю крізь призму українського досвіду, тоді як предметом — причини бурхливого розвитку художніх музеїв КНР, розвиток приватних колекцій у Піднебесній, уроки китайського музейництва для України. Джерельною базою дослідження є сучасні студії китайських, англійських та українських істориків мистецтва та мистецтвознавців. Застосовані аксіоматичний, історичний методи дослідження, та метод системного аналізу.

Ключові слова: КНР, музейна справа, художні музеї, становлення, сучасний стан, досвід, Україна.

Надійшла 26.10.2021

Список використаних джерел

  • 1. Arshad Z. Constructing Histories to Shape the Future: China Design Museum. Design and Culture. 2017. Vol. 9. P. 18—21.
  • 2. Hooper-Greenhill E. Changing Values in the Art Museum: Rethinking Communication and Learning. Museum Stu dies: An Anthology of Contexts. Malden, MA: Wiley-Blackwell, 2012. P. 517—532.
  • 3. Chakraborty М. Historical buildings and their adaptive return to the museum. Journal of Conservation and Muse um Studies. 2014. Vol. 47. P. 30—38.
  • 4. Чесноков А.В. Музейное дело в КНР: подходы к периодизации. Молодежный вестник Санкт-Петер бургского Государственного Института Культуры. 2016. № 2. С. 25—27.
  • 5. Varutti M. Museums in China. The Politics of Repre sentation after Mao (Heritage Mat ters). Wood bridge: Boydell Press, 2014. 203 p.
  • 6. Lu. T. Museums in China. Power, Politics and Identities. London: Routledge, 2013. 256 p.
  • 7. Гончарова О.М. Герменевтичний дискурс музейної комунікації. Культура України. 2015. Вип. 48. С. 139—150.
  • 8. Бондаренко І.В., Чжаохуй Ван. Запровадження категоріального апарату «екстравертивний» та «інтровертивний» стосовно характеристик інтер’єрного простору сучасних музеїв. Традиції та новації у вищій ар хітектурно-художній освіті: зб. наук. праць. 2018. Вип. 2. С. 14—18.
  • 9. Mortaki S. Key Issues Facing Art Museums in the Context of Their Social Role. International Journal of Humanities and Social Science. 2012. Vol. 2. P. 134—137.
  • 10. Чжаохуй В. Проблеми організації експозиції художніх музеїв та їх вплив на формування архітектурно-просторового рішення музейних споруд (ХХ—ХХІ сторіччя). Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. 2018. Вип. 38. С. 245—252.

читати публікацію»

Наші автори
Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »