Народознавчі зошити. 2021. № 5 (161). С. 1267—1272
УДК [069.6:7](477:510)”19/20″
DOI https://doi.org/10.15407/nz2021.05.1267
СТАНОВЛЕННЯ ХУДОЖНІХ МУЗЕЇВ КИТАЮ: ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ
СЯО Ло
- ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-4352-7809
- аспірант,
- Національна академія образотворчого
- мистецтва і архітектури,
- кафедра теорії та історії мистецтв,
- Вознесенський узвіз, 20, 04053, Київ, Україна,
- Контакти: 976076528@qq.com
Анотація. Досліджується формування художніх музеїв Китаю від 1950-х рр., а також вплив реформ Мао Цзедуна (в історіографії — «культурна революція») на розвиток музейної сфери. Основна увага зосереджена на змінах 1990-х рр., які стосувалися економічного, соціального та політичного життя Китаю. На основі аналізу художньої музейної сфери Китаю частково висвітлено становище художніх музеїв України. Зауважується, що становлення художньої музейної галузі Китаю є хорошим прикладом для українських музеїв. Мета статті — запропонувати певний опис еволюції системи музейних установ у Китаї після реформ Ден Сяопіна, розпочатих в 1978 р., з висвітленням ключових історичних фактів, що призвели до поширення та розвитку галузі.
Актуальність роботи полягає у тому, що у комплексному аналізі художньої музеєзнавчої справи Китаю виокремлено важливі елементи поєднання державної політики та приватної ініціативи, корисні для майбутнього розвитку українського музейництва. Об’єктом дослідження є становлення художніх музеїв Китаю крізь призму українського досвіду, тоді як предметом — причини бурхливого розвитку художніх музеїв КНР, розвиток приватних колекцій у Піднебесній, уроки китайського музейництва для України. Джерельною базою дослідження є сучасні студії китайських, англійських та українських істориків мистецтва та мистецтвознавців. Застосовані аксіоматичний, історичний методи дослідження, та метод системного аналізу.
Ключові слова: КНР, музейна справа, художні музеї, становлення, сучасний стан, досвід, Україна.
Надійшла 26.10.2021
Список використаних джерел
- 1. Arshad Z. Constructing Histories to Shape the Future: China Design Museum. Design and Culture. 2017. Vol. 9. P. 18—21.
- 2. Hooper-Greenhill E. Changing Values in the Art Museum: Rethinking Communication and Learning. Museum Stu dies: An Anthology of Contexts. Malden, MA: Wiley-Blackwell, 2012. P. 517—532.
- 3. Chakraborty М. Historical buildings and their adaptive return to the museum. Journal of Conservation and Muse um Studies. 2014. Vol. 47. P. 30—38.
- 4. Чесноков А.В. Музейное дело в КНР: подходы к периодизации. Молодежный вестник Санкт-Петер бургского Государственного Института Культуры. 2016. № 2. С. 25—27.
- 5. Varutti M. Museums in China. The Politics of Repre sentation after Mao (Heritage Mat ters). Wood bridge: Boydell Press, 2014. 203 p.
- 6. Lu. T. Museums in China. Power, Politics and Identities. London: Routledge, 2013. 256 p.
- 7. Гончарова О.М. Герменевтичний дискурс музейної комунікації. Культура України. 2015. Вип. 48. С. 139—150.
- 8. Бондаренко І.В., Чжаохуй Ван. Запровадження категоріального апарату «екстравертивний» та «інтровертивний» стосовно характеристик інтер’єрного простору сучасних музеїв. Традиції та новації у вищій ар хітектурно-художній освіті: зб. наук. праць. 2018. Вип. 2. С. 14—18.
- 9. Mortaki S. Key Issues Facing Art Museums in the Context of Their Social Role. International Journal of Humanities and Social Science. 2012. Vol. 2. P. 134—137.
- 10. Чжаохуй В. Проблеми організації експозиції художніх музеїв та їх вплив на формування архітектурно-просторового рішення музейних споруд (ХХ—ХХІ сторіччя). Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. 2018. Вип. 38. С. 245—252.
