« 2022. № 4 (166)

Народознавчі зошити. 2022. № 4 (166).  С. 790—797

УДК 930.2:39(477)-051

DOI https://doi.org/10.15407/nz2022.04.790

КРІЗЬ ПРИЗМУ ЕТНОБУТТЯ: ІЗ ТВОРЧИХ ІДЕЙ ГАННИ ГОРИНЬ

САПЕЛЯК Оксана

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-8111-6563
  • кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • відділ етнології сучасності,
  • дійсна членкиня Наукового Товариства ім. Шевченка,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: oksana.sapelyak@gmail.com

Анотація. Монографічних розслідів творчості українських науковців вкрай недостатньо, відтак ця ділянка історіографії має зайняти пріоритетне місце у пошуковій праці дослідників. Ідеться про актуальну потребу поширення знань про персоналії в науці загалом, етнологічній зокрема. Адже від 1933 року вітчизняна етнологія була оголошена совєтським режимом націоналістичною. Вивчати діяльність українців-етнологів — одна з небажаних, фактично заборонених тем. Тільки проголошення відновлення Незалежності України створило умови для усунення тематичного «прокрустового ложа». Появилося ряд історіографічних праць, в т. ч. про діяльність учених етнологічної науки до 1939 р. Все ж існує дотепер певне упередження щодо вивчення творчості вчених т. зв. «радянського періоду». Хоч, як у жорстких умовах ідеологічного тиску українські етнологи зуміли зберігати національний характер своїх праць, виборювати дозволи для студій потрібних для збереження знань народної культури тем, — питання, що становить значний інтерес та потребує докладного вивчення. Адже йдеться про півстоліття наполегливої праці у складний час денаціоналізації. Однією із вчених того періоду, яка невтомно працювала в напрямі виявлення саме національних особливостей української культури міста й села, була Ганна Горинь. У представленій статті авторка поставила перед собою мету: з’ясувати діапазон інтересів Г. Горинь. Об’єктом цієї публікації є окреслити внесок вченої в етнологічну науку, а предметом — її публікації. Методологічною основою є принцип історизму й аналізу. Методом історико-системного аналізу з’ясовано значення для української науки й культури висвітлення персоналій українських етнологів, зокрема діяльності Ганни Горинь.

Ключові слова: етнологія, історіографія, етнобуття, персоналії, національна культура та наука.

Надійшла 9.07.2022

Список використаних джерел

  • 1. Кирчів Р. Етнографічно-фольклористична діяльність «Руської трійці». Львів: Інститут народознавства НАН, 2011. 424 с.
  • 2. Мушинка М. Володимир Гнатюк: Життя та його діяльність в галузі фольклористики, літературознавства та мовознавства. Париж; Нью-Йорк; Сідней: НТШ. 1987. 332 с.
  • 3. Франко О. Федір Вовк — вчений і громадський діяч. Київ: Вид-во Європейського університету, 2001. 378 с.
  • 4. Селівачов М. Дослідження про шкіряні промисли. Народна творчість та етнографія. 1987. № 6. С. 68—80.
  • 5. Болтарович З., Гонтар Т. Книга про шкіряні промисли українців. Жовтень. Львів, 1988. № 1. С. 117—118.
  • 6. Пожоджук Д. Традиційні промисли. Світанок. 1987. № 3—4. С. 6.
  • 7. Маринов В. Кожарските заняти в западните области на Украйна. Лека промишленность и услуги. София, 1985. № 6. С. 5.
  • 8. Turnau I. Анна Йосифівна Горинь. Шкіряні промисли західних областей України (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.). Kwartalnik Historii Kultury Materialnei. Kyiv, 1986. № 2/87.
  • 9. Paličková-Patková Jarmila. G.J. Gorin. Škirjani promisli zachidnich oblastej Ukrajini. Slovenský národopis. 35/1987.
  • No 2 + 3. S. 525.
  • 10. Сапеляк О. Горинь (Гулей) Ганна Йосипівна. Нові імена: Львів і львів’яни. Енциклопедично-біографіч­ний довідник. Львів, 2006. Вип. 2. С. 68.
  • 11. Сапеляк О. Любити народ міцно і працювати для нього. Народні шкіряні вироби українців. Витоки, становлення і розвиток традицій. Львів, 2016. С. 6—16.
  • 12. Никорак О. Ганна Горинь: життєва і творча нива науковця. Народознавчі зошити. Львів. 2001. № 2. С. 348—357.
  • 13. Никорак О. Ганна Горинь. Енциклопедія сучасної України. Київ, 2006. Т. 6. С. 260; Мала енциклопедія українського народознавства. Львів, 2007. С. 712.
  • 14. Никорак О. Світлій пам’яті вченій-етнологу Ганні Горинь. Минуле і сучасне Волині і Полісся: Роде наш красний. Збірник наукових праць. Луцьк, 2007. № 24. С. 274—279.
  • 15. Никорак О. Деякі грані таланту вченої. Горинь Г. Народні шкіряні вироби українців. Витоки, становлення і розвиток традицій. Львів, 2016. С. 16—23.
  • 16. Никорак О. Високе покликання вченої Ганни Горинь. Народознавчі зошити. Львів, 2008. № 3—4. С. 409—421.
  • 17. Горинь Г. Переселенці Півдня України: етнополітичний та культурологічний аспект (окрайці споминів та згустки розмислів). Народознавчі зошити. 2008. № 3—4. С. 450—455.
  • 18. Горинь Г. Шкіряні промисли західних областей Ук­ра­їни (друга половина ХІХ — початок ХХ століття. Київ, 1986. 94 с.
  • 19. Горинь Г. Народні шкіряні вироби. Витоки, становлення і розвиток традицій. Львів, 2016. 256 с.
  • 20. Горинь Г. Громадський побут сільського населення Українських Карпат (ХІХ — 30-і роки ХХ ст.). Київ: Наукова думка. 1993. 200 с.
  • 21. Горинь Г.Паломництво в Україні: народознавчий аспект. Народознавчі зошити. 2003. № 1—2. С. 161—168.
  • 22. Дяків В. «Фольклор чудес» у підрадянській Україні 1920-х років. Львів, 2008. 256 с.
  • 23. Горинь Г. Народні традиції у зв’язках із сучасним вихованням і творчими процесами. Минуле і сучасне Волині й Полісся: народне мистецтво і духовність. Матеріали другої Волинської обласної науково-практичної конференції. 12—13 травня 2005 року. Луцьк, 2005. С. 5—9.
  • 24. Павлюк С.П., Горинь Г.Й., Сявавко Є.І., Коструба С.С., Іватьо Н.С. Програма для середньої загальноосвітньої школи. Українське народознавство. 1—8 класи. Львів: Інститут народознавства НАН, 2003. 100 c.
  • 25. Горинь Г. Сучасні аспекти етнографічного вивчення народних промислів України. Народознавчі зошити. 2001. № 2. С. 340—347.
  • 26. Горинь Г. Західноукраїнське місто як текст. Етнокультурні процеси в українському урбанізованому середовищі ХХ століття. Збірник науково-теоре­тичних статей. Івано-Франківськ, 2004. С. 24—26.
  • 27. Горинь Г. Концепти «земля» і «праця» у системі духовних вартостей і життєвих настанов українського селянина. Народознавчі зошити. 2004. № 5—6. С. 683—688.

читати публікацію»

Наші автори
Особистісно-духовний розвиток засобами образотворчого мистецтва
У статті розглядається проблема втілення образу матері у творах образотворчого мистецтва з точки зору впливу на різні напрями особистісно-духовного розвитку людини. Зокрема, образ матері представлено у міфологічному, сакральному, мистецькому аспектах через репрезентацію відповідних творів образотворчого мистецтва (іконопис, живопис, скульптура). Зміст статті може успішно використовуватися студентами і викладачами різноманітних навчальних закладів у підготовці та проведенні занять з образотворчого мистецтва, а також у факультативній та позаурочній роботі.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »