« 2022. № 4 (166)

Народознавчі зошити. 2022. № 4 (166).  С. 814—826

УДК: 393.1(477.85/.87)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2022.04.814

З ПОХОРОННО-ПОМИНАЛЬНОЇ ОБРЯДОВОСТІ ГУЦУЛЬЩИНИ

ГАЛАЙЧУК Володимир

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-7780-5876
  • доктор історичних наук, професор,
  • Львівський національний університет імені Івана Франка,
  • кафедра етнології,
  • вул. Університетська, 1, 79000, м. Львів, Україна
  • Контакти: e-mail: halay_czuk@ukr.net

Анотація. Дослідження похоронно-поминальних звичаїв та обрядів дає ключ до розуміння багатьох явищ традиційної культури українців. Відтак потреба опублікування нових етнографічних матеріалів з Гуцульщини досі є актуальною, адже цей етнографічний район — один з найбагатших в Україні на релікти старожитностей.

Мета дослідження — ввести в науковий обіг, систематизувати і почасти проаналізувати масив нових відомостей про традиційні похоронно-поминальні звичаї та обряди Гуцульщини, включно з календарною складовою.

Розглянуто прикмети, які начебто віщують смерть; особливості агонії людей, які «знаються з нечистою силою»; приготування до похорону; обереги від покійного; «посижіння» біля мерця, зокрема традицію ігор при покійному; звичаї при похованні; дії з певними похоронними атрибутами; поминання померлого одразу після похорону; облаштування могили; особливості дотримання жалоби. Мікротемами дослідження стали звичаї та забобони, пов’язані з похованням дітей, зокрема неохрещених, самогубців, відьом та упирів. Окремий блок дослідження стосується поминальних мотивів у звичаях та обрядах річного кола. Розглянуто поминання душ покійних у «задушні дні» і на Святвечір; випікання поминальних «книшів» під час Великого посту; приурочені до Живної середи і Живного четверга звичаї «ходити у вогники» і «гріти діда»; звичай пошанування «рахманів»; поминальні звичаї Великодня і Спаса.

Ключові слова: Гуцульщина, похоронно-поминальні звичаї та обряди, вірування, духовна культура, покійник, «вогники», «рахмани».

Надійшла  11.07.2022

Список використаних джерел

  • 1. Кайндль Р. Гуцули: їх життя, звичаї та народні прекази. Чернівці: Молодий буковинець, 2000. 208  с.
  • 2. Шухевич В. Гуцульщина. Львів, 1902. Ч. 3. 256 с.
  • 3. Гнатюк В. Похоронні звичаї й обряди. Етноґрафічний збірник. Львів, 1912. Т. ХХХІ—ХХХІІ. С. 131—424.
  • 4. Кузеля З. Посижінє і забави при мерци в українськім похороннім обрядї. Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 1914. Т. СХХІ. С. 173—224.
  • 5. Кузеля З. Посижінє і забави при мерци в українськім похороннім обрядї (Конець). Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 1915. Т. СХХІІ. С. 103—166.
  • 6. Колесса Ф. Вірування про душу й загробне життя в українській похоронній і поминальній обрядовості. Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2001. Т. ССХLII : Праці Секції етнографії і фольклористики. С. 7—82.
  • 7. Гузій Р. З народної танатології: карпатознавчі розсліди. Львів: ІН НАН України, 2007. 352 с.
  • 8. Зеленчук М. Похоронні звичаї та обряди на Гуцульщині: ігри та забави при померлому. Діалектологічні студії. Львів, 2003. Вип. 2 : Мова і культура. С. 241—247.
  • 9. Сушко В. Уявлення про смерть і поховальні звичаї гуцулів. Народна творчість та етнологія. 2014. № 1. С. 91—97.
  • 10. Коваль-Фучило І. Персонажний код поховального обряду на Косівщині: трембітар. Народна творчість та етнологія. 2012. № 4. С. 89—93.
  • 11. Пискач О. Назви, пов’язані з поховально-поминаль­ною обрядовістю, в діалектних словниках південно-західного наріччя української мови. Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства : зб. наук. праць. Ужгород, 2016. Вип. 21 : Ареалогія й ономастика. С. 124—130.
  • 12. Етнографічний образ сучасної України. Корпус експедиційних фольклорно-етнографічних матеріалів. Голов. ред. Г. Скрипник. Київ, 2020. Т. 5: Поховально-поминальні звичаї та обряди. 464 с.
  • 13. Архів Львівського національного університету імені Івана Франка, ф. 119, оп. 17, спр. 317-Е, арк. 1—10.
  • 14. Архів Львівського національного університету імені Івана Франка, ф. 119, оп. 17, спр. 715-Е, арк. 1—89.
  • 15. Архів Львівського національного університету імені Івана Франка, ф. 119, оп. 17, спр. 719-Е, арк. 1—49.
  • 16. Денисюк І. Гадєрка. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. Вип. 31. С. 422—428.
  • 17. Струк М. Вогники, кукуці, хапанки, живники. На Косівщині зберегли давню гуцульську традицію. URL: https://www.youtube.com/watch?v=l5dfaHCr44w (дата звернення: 03.06.2022).

читати публікацію»

Наші автори
Демоніум бойків: категорії «нечистих» покійників
Особливості традиційних демонологічних уявлень бойків про так званих нечистих («безпірних») мерців; на основі польових матеріалів та етнологічної літератури виділяється низка їх категорій; аналізуються особливі прикмети, риси поведінки та функції цих персонажів народної демонології.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »