« 2019. № 6 (150)

Народознавчі зошити. 2019. № 6 (150). С. 1420—1431

УДК 7.011:7.033.21(4)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2019.06.1420

ЗОБРАЖЕННЯ ЄВАНГЕЛИСТІВ НА ПАНДАТИВАХ КУПОЛЬНИХ ЦЕРКОВ: ПРОСТОРОВІ АСПЕКТИ СИМВОЛІКИ ХРАМУ

ГЕРІЙ Оксана

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-8383-227X

кандидат мистецтвознавства,

старший науковий співробітник,

Інститут народознавства НАН України,

відділ мистецтвознавства,

проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна

Контакти: e-mail: oheriy@ukr.net

Анотація. З часу побудови Святої Софії в Константинополі купол став центральним композиційним та смисловим елементом візантійської церковної архітектури, а його підтримуючими елементами у більшості церков стали вигнуті трикутні пандативи. У храмі, як іконі космосу, функція та розташування пандативів між ярусом землі та верхнім ярусом склепінь (між землею та небом) осмислювались символічно, тому й стали полем для розміщення зображень чотирьох євангелистів. Метою цієї статті є дослідження існуючих в монументальному мистецтві України варіантів послідовності розташування євангелистів у підкупольному просторі. Метод зіставлення функції і розташування архітектурних елементів із семантикою образів євангелистів допомагає глибше розкрити смислову характеристику системи монументального розпису церкви. У результаті вивчення особливих аспектів семантики, пов’язаних із символічним об’єднанням євангелистів з образами живих істот з Одкровення (лева, теляти, людини та орла), виокремлено дві основні ідеї, які вносили зображення на пандативах у систему розпису храму: «астрономічну» або «благовісну». Висновки акцентують важливе значення послідовності розташування зображень євангелистів у просторі храму.

Ключові слова: чотири символи євангелистів, апокаліптичні істоти, видіння Єзекиїла, зодіакальне коло, мозаїки Равени, система розпису храму.

Надійшла 19.11.2019

Список використаних джерел

1. Millet G. L’Art byzantin chez les Slaves. Paris: Librairie orientaliste Paul Geuthner, 1932. 535p.
2. Grabar A. L’iconoclasme byzantin. Dossier archйologique. Paris: Collиge de France, 1957. 277p.
3. DemusO. Byzantine Mosaic Decoration: Aspects of Monumental Art in Byzantium. Boston, 1964. 178р.
4. Лазарев В.Н. История византийской живописи. Т.1. Москва: Искусство, 1986. 332с.
5. Логвин Г.Н. По Україні: Стародавні мистецькі пам’ятки. Київ: Мистецтво, 1968. 463с.
6. Мэтьюз Т. Преображающий символизм византийской архитектуры и образ Пантократора в куполе. Восточнохристианский храм: Литургия и искусство. Санкт-Петербург: Центр восточнохристианской культуры, 1994. С. 7—14.
7. Мамолат Є.С. Монументальний живопис. Історія українського мистецтва: в 6 т. Т. 1: Мистецтво найдавніших часів та епохи Київської Русі. С. 246—321. Київ: АН УРСР, 1966.
8. NelsonR.S. The Iconography of Preface and Miniature in the Byzantine Gospel Book. New York: University Press, 1980. 162p.
9. Hellemo G. Adventus Domini: Eschatological thought in 4th-century apses and catecheses. Leiden; New York; Kobenhavn; Kцln: E.J. Brill, 1989. 305 p.
10. Подосинов А.В. Символы четырех евангелистов: Их происхождение и значение. Москва: Языки русской культуры, 2000. 176с.
11. Шафф Ф. История христианской церкви: в 8 т. Т. 1: Апостольское христианство 1—100 г. по Р.Х. Санкт-Петербург: Библия для всех, 2010. 584 с.
12. Гукова С. Богоматерь с символами евангелистов. Византийский временник. 2005. Т.64. С.256—270.
13. Ириней Лионский. Против ересей: Доказательство апостольской проповеди. Москва: Издательство Оле­га Абышко, 2010. 640 с.
14. NilgenU. Evangelisten symbole. Reallexikon zur deuts­chen Kunstgeschichte. Mьnchen, 1973. Bd. 6. S. 517—572.
15. WernerM. On the Origin of Zoanthropomorphic Evangelist Symbols: The Early Medieval and Later Coptic, Nubian, Ethiopian and Latin Evidence. Studies in Iconography. Arizona, 1989/1990. № 13. P. 1—47.
16. Григорий Двоеслов. Беседы на пророка Іезикіиля: в 2кн. Кн. 1. Казань: Типографія М. Шогина и К., 1863. 712 с.
17. GroothМ. de, MoorselP. van. The lion, the calf, the man and the eagle in early Christian and Coptic art. BABesch (Bulletin Antieke Beschaving). [Leiden], 1977/78. № 52/53. Р. 233—245.
18. ПокровскийН. Очерки памятниковъ христіанской иконографіи и искусства. Санкт‑Петербург: Тип. А. Ло­пухина, 1900. 680 с.
19. Peers G. Subtle Bodies: Representing Angels in Byzantium. Los Angeles: University of California Press, 2001. 253 p.
20. Kinney D. The Apocalypse in Early Christian Monumental Decoration. The Apocalypse in the Middle Ages. Ed. by R.K. Emmerson & B. McGinn. Ithaca & London: Cornell University Press, 1992. P. 200—216.
21. HenningR. Les grandes йnigmes de l’univers. Paris: R.Laffont, 1973. 268 p.
22. Борхес Х.Л. Бестиарий: Книга вымышленных существ. Москва: ЭКСМО-Пресс, 2000. 368с.
23. Астрономічний енциклопедичний словник. За заг. ред. І.А. Климишина та А.О. Корсунь. Львів, 2003. 547с.
24. Rцck F. Die kulturhistorische Bedeutung von Ortungsreihen und Ortungsbildern: Ein Beitrag zur vergleichenden Chronologie. Anthropos: Internationale Zeitschrift fьr Vцlker- und Sprachenkunde. Wien, 1930. № 25. S. 255—302.
25. Сидор О. Світ астрономії в образах українського мистецтва. Українське небо: Студії над історією астрономії в Україні. Львів: НАНУ; Ін-т прикл. проблем механіки і математики ім. Я. Підстригача, 2014. С. 226—317.

читати публікацію»