Народознавчі зошити. 2024. № 4 (178). С. 883—893
УДК 7.046:271.2-526.62″10″
DOI https://doi.org/10.15407/nz2024.04.883
КОМАРНИЦЬКИЙ Андрій
- кандидат мистецтвознавства, співголова іконописної майстерні
- «Аліпій», член НТШ, Майдан св. Папи Івана Павла ІІ,
- 1, 79070, м. Львів, Україна,
- Контакти: e-mail: eny_andriy@ukr.net
Анотація. Розглядається один із знакових і, водночас, унікальних творів Київської сакральної традиції. Поява нетипової за стилістикою та іконографією київської ікони «Богоматір Велика Панагія» свідчить про розвиток рідкісних форм богородичної духовності у Київській державі. Активна роль світлового начала найбільшою мірою визначила суть цього богородичного образу.
Актуальність статті полягає в аналізі першопричин та історичних передумов для формування ідеалу Діви Марії, сформованого в контексті історичної епохи просвітленого і оптимістичного християнства. Досліджено загальний комплекс самобутніх стилістичних та іконографічних ознак Великої Панагії, які підтверджують етнокреативний характер трактування богородичного образу. Відзначено, що Богоматір Оранта, а також Знамення були не тільки центральними образами київських храмів, але й сприймалися як загальнодержавний символ та «священний паладій» Київської держави. У статті наголошено на аналізі проблематики тогочасної епохи, яка була органічним середовищем і духовно-культурним контекстом появи сакрального твору під назвою «Велика Панагія».
Об’єктом дослідження є безпосередня історико-мистецька пам’ятка — «Богородиця Велика Панагія», предметом — походження ікони, її ідея загальнодержавного заступництва та проблема атрибуції.
Методологічною основою дослідження є принцип історизму у поєднанні з семантично-образною інтерпретацією ідейної програми твору, структурно-типологічним методом та методом мистецтвознавчого аналізу.
Ключові слова: Велика Панагія, Всесвята, Знамення, Еммануїл, заступництво, сакральна традиція.
Надійшла 8.07.2024
Список використаних джерел
- 1. Овсійчук В.А. Українське малярство Х—ХVIII століть. Проблеми кольору. Львів: Інститут народознавства НАН України, 1996. 470 с.
- 2. Комарницький А. Формування Софійної і Богородичної свідомості у Київській централізованій державі за перших християнських князів. Народознавчі зошити. № 2 (176). 2024. С. 456—461.
- 3. Комарницький А., Зятик Б. Святині Княжої України. Львів: Свічадо, 2019. 208 с.
- 4. Логвин Г.Н. Київська Русь: монументальне мистецтво, іконопис, книжкова мініатюра. Історія української культури: в 5 т. Київ: Наукова думка, 2001. Т. 1. С. 884—920.
- 5. Антонова В., Мнева Н. Каталог древнерусской иконописи. Опыт историко-художественной классификации. Т. 1. ХІ — начало ХVІ века. Москва, 1963.
- 6. Крвавич Д.П., Овсійчук В., Черепанова О. Українське мистецтво: навч. посібник. Львів: Світ, 2004. Ч. 2. 235 с.: іл.
- 7. Іларіон Київський. Слово про закон і благодать. URL: Litopys.org.ua/oldukr/ilarion.htm
- 8. Верещагина Н. Христианские культы и реликвии древнего Киева (конец Х — первая треть ХІІІ в.). Монография. Одесса, 2019. 628 с.: ил.
- 9. Александрович В. Покров Богородиці: Українська середньовічна іконографія. Львів: Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. 463 с.: іл.
- 10. Комарницький А.С. Ікона «Богоматір Велика Панагія» — унікальне свідчення духовно-культурних цінностей княжої Руси-України. Патріархат. Число 1 (489). 2022. С. 35—39.
- 11. Комарницький А.С. На шляху до новаторства: ікона Богоматері Великої Панагії та київська традиція мозаїчних зображень Оранти. Софія Київська: Візантія. Русь. Україна. Вип. V. Київ, 2016. С. 282—301.
- 12. Косів Р. Українська іконографія Богородиці. Львів: ЛНАМ, 2021. 112 с.
- 13. Патерик Києво-Печерський. Київ: Academia, 1998. 346 с.
- 14. Українська ікона ХІ—XVІІІ ст. Авт.-упоряд. Л. Міляєва, за участю М. Гелитович. Київ, 2007. 525 с.
