« 2024. № 6 (180)

Народознавчі зошити.  2024. № 6 (180).  С. 1461—1473

УДК 75.046.3:[37.016:743]]:[378.4:611](477-25+436-25)”16/17″

DOI https://doi.org/10.15407/

ПЛАСТИЧНА АНАТОМІЯ В МИСТЕЦЬКИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ КИЄВА І ВІДНЯ  XVIII СТОЛІТТЯ

КУПЧИНСЬКА Лариса

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-6461-4819
  • кандидатка мистецтвознавства, доцентка,
  • директорка Інституту досліджень
  • бібліотечних мистецьких ресурсів;
  • Львівська національна наукова
  • бібліотека України імені В. Стефаника,
  • вул. В. Стефаника, 2, 79000, Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: oklarysa@gmail.com

Анотація. Стаття присвячена викладанню пластичної анатомії у Києво-Лаврській мистецькій школі, яка розпочала свою діяльність у XVII ст. За основу взято книжку Павла Жолтовського «Малюнки Києво-Лаврської іконописної майстерні: Альбом-каталог» (Київ, 1982), у якій представлено навчальні рисунки школи 1728—1760 рр. Вона спричинилася до появи в наступні десятиліття ґрунтовних наукових праць багатьох українських дослідників. Поза їхньою увагою залишилося питання навчального процесу Києво-Лаврської мистецької школи, що доводить актуальність теми. Метою публікації є розкриття методики викладання пластичної анатомії у Києво-Лаврській мистецькій школі в контексті здобутків інших навчальних закладів Європи. Доведено, що студенти Києво-Лаврської мистецької школи вже в XVII ст. були обізнані з традиціями Болонської академії мистецтв, де анатомія вивчалася шляхом розтину людського тіла. Великі втрати, яких зазнала мистецька школа Києва, виповнює дослідження викладання предмету у Віденській академії образотворчого мистецтва, вихованці якої до появи в навчальному закладі викладача анатомії мали можливість відвідувати заняття у Віденському університеті, де від 1735 р. працювала кафедра анатомії. Це опосередковано доводить, що студенти Київської мистецької школи могли вивчати анатомію у Києво-Могилянській Академії, яка стояла на рівні передових університетів часу. Нині із впевненістю можна говорити, що студенти Києво-Лаврської мистецької школи вивчали пластичну анатомію на рівні інших європейських мистецьких шкіл із врахуванням їхнього досвіду.

Ключові слова: Києво-Лаврська мистецька школа, навчальні рисунки, пластична анатомія, Віденська академія образотворчого мистецтва, Віденський університет, Києво-Могилянська Академія.

Надійшла 5.11.2024

Список використаних джерел

  • 1. Жолтовський П.М. Малюнки Києво-Лаврської іконописної майстерні: альбом-каталог. Київ: Наукова думка, 1982. 288 с.: іл.
  • 2. Віра Свєнціцька: бібліографічний покажчик. Упоряд. Я. Павличко. Львів: Національний музей у Львові ім. А. Шептицького, 1993. 23 с.
  • 3. Володимир Овсійчук: бібліографічний покажчик. Упоряд. С. Черепанова. Львів: Каменяр, 2004. 134 с.: іл.
  • 4. Уманцев Ф. Матеріали до словника вітчизняних мистців, ремісників, керівників художніх робіт та меценатів XVIII — початку ХХ ст. (за документами архіву Києво-Печерської лаври). Студії мистецтвознавчі. Київ, 2008. Чис. 1 (21). С. 102—129.
  • 5. Альбоми навчальних малюнків іконописної та малярської майстерні Києво-Печерської лаври («Кужбушки») з фондів Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського: науковий каталог: у 2 частинах. Частина І: Друкована графіка західноєвропейських шкіл XVI—XVIII століть. Авт.-уклад. Н.О. Щеколдіна. Київ: Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського, 2019. 568 с.: іл.
  • 6. Степовик Д.В. Київська школа рисунка й живопису XVIII ст. та її міжнародні зв’язки. Народна творчість та етнографія. Київ, 1980. № 4. С. 52—60.
  • 7. Білецький П. Український портретний живопис XVII—XVIII ст.: Проблеми становлення і розвитку. Київ: Мистецтво, 1969. 192 с.: іл.
  • 8. Жолтовський П.М. Художня освіта на Україні у XVIII ст. Високе призначення радянського мистецтва (Збірник матеріалів). Відп. ред. В.Н. Борисенко. Львів: Вища школа, 1975. С. 94—97.
  • 9. Степовик Д.В. Українська графіка XVI—XVIII століть: еволюція образної системи. Київ: Наукова думка, 1982. 332 с.: іл.
  • 10. Степовик Д. Олександр Тарасевич. Київ: Мистецтво, 1975. 136 с.: іл.
  • 11. Krynicka M., Wierzbicki M. Octaviano Mancini architect w służbie metropolity Piotra Mohyły. Rozprawy i sprawo-zdania Muzeum Narodowego w Krakowie. Kraków, 1959. T. V. S. 22–40.
  • 12. Трубнікова Л., Свінарьов В. Пластична анатомія як складова рисунка. Українська академія мистецтва: дослідницькі та науково-методичні праці. Київ, 2013. Вип. 20. С. 36—42.
  • 13. Свєнціцька В. Іван Руткович і становлення реалізму в українському малярстві XVII ст. Київ: Наукова думка, 1966. 153 с.: іл.
  • 14. Schaller P. Künstlerporträts von 1730 bis 1800 — Untersuchungen zu den Typenbildungen in der öster-rei-chis-chen Kunst [Diplomarbeit]. Wien: Universität Wien, Historisch-Kulturwissenschaftliche Fakultät, 2008. 136 s.: Ill.
  • 15. Lützow C. v. Geschichte der kais. kön. Akademie der bildenen Künste. Wien: Verlag von Carl Gerold’s Sohn, 1877. X, 194 s.: Ill.
  • 16. Poch-Kalous M. Johann Martin Fischer Wiens Bildhauerischer Repräsentant des Josefinismus. Wien: Erwin Müller Verlag, 1949. 100 s. Bildtaf.
  • 17. Weinkopf A. Beschreibung der Kaiserl. Königl. Akademie der bildenden Künste. Wien: bey Joseph Edlen von Kurzbet, k. k. Hofbuchdrucker Groß- und Buchbändler, 1783. 158 s.: Ill.
  • 18. Ганіткевич Я. Історія української медицини в датах та іменах. Львів: Наукове товариство імені Шевченка, 2004. 368 с.
  • 19. Криштопа Б.П., Лякіна Р.М. Масловський Опанас Федорович. Києво-Могилянська Академія в іменах XVII—XVIII ст.: Енциклопедичне видання. Відп. ред. В.С. Брюховецький, упоряд. З.І. Хижняк. Київ: Видавничий дім «КМ Академія», 2001. С. 356, 357.
  • 20. Хижняк З.І. Києво-Могилянська Академія: видання друге, перероблене і доповнене. Київ: Вища школа, 1981. 234 с.: іл.
  • 21. Плющ В. Нариси з історії української медичної науки та освіти. Кн. І: Від початків української державности до 19 століття. Мюнхен: Українська Віль-на Академія Наук в Німеччині, 1970. 342 с.
  • 22. Ціборовська-Риманович І. Протомедик Королівства Галичини і Лодомерії Андрій Крупинський: діяльність і друковані праці. Бібліотечний вісник: науково-теоретичний та практичний журнал. Київ, 2020. № 6 (260). С. 34—38.
  • 23. Сидор О. Станкова графіка друкарні Почаївського монастиря XVIII — початку ХІХ ст. Буття в мистецтві: Збірник наукових праць і матеріалів на пошану Степана Костюка з нагоди 80-річчя. Наук. ред. і упоряд. Л. Купчинська; відп. ред. М. Романюк. Львів: Львівська наукова бібліотека України ім. В. Стефаника НАН України, 2007. С. 409—426.
  • 24. Ровинский Д.А. Подробный словарь русскихъ граверовъ XVI—XIX вв.: в 2 т. Санктпетербургъ: Типография императорской академии наукъ, 1895. Т. І: А—І. 448 с.: ил.
Наші автори
Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Демоніум бойків: категорії «нечистих» покійників
Особливості традиційних демонологічних уявлень бойків про так званих нечистих («безпірних») мерців; на основі польових матеріалів та етнологічної літератури виділяється низка їх категорій; аналізуються особливі прикмети, риси поведінки та функції цих персонажів народної демонології.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »