« 2024. № 6 (180)

Народознавчі зошити.  2024. № 6 (180).  С. 1497—1508

УДК 7.03 (477) (02.064)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2024.06.1497

ҐЕНЕЗА УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТОЛІТТЯ: ВІД СОЦРЕАЛІЗМУ ДО ПОСТМОДЕРНІЗМУ

МАТОЛІЧ Ірина

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-9728-7372
  • кандидатка мистецтвознавства, доцентка,
  • завідувачка кафедри дизайну,
  • ЗВО «Університет Короля Данила»,
  • вул. Євгена Коновальця, 35, 76018, м. Івано-Франківськ, Україна,
  • Контакти: e-mail: iryna.matolich@ukd.edu.ua

Анотація. Мистецтвознавство є галуззю гуманітарних досліджень, яка вивчає мистецтво у широкому соціокультурному контексті. Для розуміння поточного стану цієї науки (образотворче й декоративно-ужиткове мистецтво) необхідно дослідити її історію, зокрема її розвиток у другій половині ХХ століття, а також визначити перших учених у цій області. Вирішення цих питань допоможе зрозуміти повноту та цілісність українського мистецтвознавства. Метою статті є визначення особливостей розвитку українського мистецтвознавства (образотворче й декоративно-ужиткове мистецтво) у другій половині ХХ століття. Актуальність статті полягає в дослідженні еволюції мистецької теорії та практики в контексті історичних та культурних змін, що відбувалися в Україні.

Джерельною базою дослідження стали публікації періодичних видань, архівні документи з фондів Інституту народознавства НАН України, а також інтерв’ю автора із українським мистецтвознавцем М. Моздирем, що дозволило систематизувати конкретні факти, події з життя дослідників мистецтва, впорядкувати розмаїття інформації, почерпнутої з літературних джерел.

Методологія дослідження ґрунтується на комплексі принципів і методів, де для досягнення мети використовуються: аналіз джерел, порівняльно-історичний метод, науково-біографічний, метод конструктивного аналізу, методика систематизації отриманих даних і результатів.

Ключові слова: мистецтвознавство, тоталітаризм, ідеологічна система, музей, конференція, дисертація.

Надійшла 12.11.2024

Список використаних джерел

  • 1. Криволапов М. Про мистецтво та художню критику України ХХ століття: Вибрані статті різних років. Кн. І: Формування та розвиток національної мистецької школи і мистецтвознавчої науки в Україні ХХ століття. Київ, 2006. 268 с.
  • 2. Овсійчук В. Стан мистецтвознавства в Україні. Народознавчі зошити. Вип. 5 (29). Львів: Місіонер, 1999. С. 593—597.
  • 3. Новицька О. Українське радянське мистецтвознавство як частина тоталітарної культури. Вісник ЛНАМ. Вип. 22. Львів: ЛНАМ, 2011. С. 183—196.
  • 4. Українське мистецтвознавство радянського періоду: інтерв’ю з канд. мистецтв. М. Моздирем. Записала І. Матоліч. Будинок М. Моздира. 2015. 21 січ. 12 с.
  • 5. Селівачов М.Р. Після війни… Спогади. Київ: Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК, 2015. 592 с.
  • 6. Станкевич М. Антін Будзан: широчінь інтересів дослідника. Народознавчі зошити. 1998. № 4. С. 429—433.
  • 7. Скляренко Г. Тенденції мистецтва другої половини 1980—1990-х років у контексті української культури. Мистецтвознавство України. Вип. 1. Київ: Спалах, 2000. С. 127—138.
  • 8. Шмагало P. Словник митців-педагогів України та з України у світі (1850—1950). Львів: Українські технології, 2002. 144 с.
  • 9. Петрашик В. Слово про Учителя-ювіляра (До 70-річчя від дня народження О.К. Федорука). Українська академія мистецтва. Дослідницькі та науково-методичні праці. Київ, 2009. Вип. 16. C. 394—398.
  • 10. Жеплинська О. Він належить до патріархів музейної справи: до 85-ліття мистецтвознавця Миколи Батога. Образотворче мистецтво. 2008. № 2. C. 50—51.
  • 11. Шмагало Р.Т. Мистецька освіта в ідеології державотворення України та європейських країн. Українська академія мистецтва. Дослідницькі та науково-методичні праці. Вип. 15. Київ, 2008. C. 75—85.
  • 12. Моздир М. Ірина Гургула — дослідник народного мистецтва 1920—1930-х рр. Мистецтвознавство’99: науковий збірник. Львів, 1999. С. 191—200.
  • 13. Козакевич О. Софія Володимирівна Чехович: життєвий і творчий шлях (1897—1971). Народознавчі зошити. 2012. № 3. С. 429—442.
  • 14. Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького. Пам’яті родини Свєнціцьких. Я. Нановський. URL: http://www.mankurty.com/sven/?page_id=224 (дата звернення: 09.08.2024).
  • 15. Жолтовський П. Словник-довідник художників, що працювали на Україні в XVI—XVIII ст. Київ, 1963. 232 с.
  • 16. Лубківський Р. Прощальне слово про Бориса Возницького. Артанія. 2012. № 3—4. С. 26—27.
  • 17. Міляєва Л. Про Бориса Григоровича Возницького. Ху-дожня культура. Актуальні проблеми. 2014. № 10. С. 157—175.
  • 18. Ігнатенко О. Громадсько-політична позиція мистецтвознавця Володимира Овсійчука в повоєнний період (1945—1970-ті рр.). Народознавчі зошити. 2014. №. 6. С. 1102—1109.
  • 19. Красніцька Н. Григорій Павлуцький — дослідник українського та світового мистецтва. URL: https://www.history.univ.Kiev.ua/ethnologi/journal/ethnic-_history_35/35_10.pdf (дата звернення: 08.08. 2024).
  • 20. Моздир М. Він завжди з нами (до 100-річчя від дня народження Павла Жолтовського). Мистецтво-знав-ство’04: науковий збірник. Львів, 2004. С. 135—142.
  • 21. Моздир М. Призабуте ім’я мистецтвознавця (до 100-річчя від дня народження І. Сеніва). Мистецтво-знавство’05: науковий збірник. Львів, 2005. С. 151—158.
  • 22. Моздир М. UMBRA VITAE. Спогади, листування, додатки: монографія. Харків: О. Савчук, 2013. 608 с.
  • 23. Жолтовський П. Художнє життя на Україні в XVI—XVIII ст. Київ: Наукова думка, 1983. 181 с.
  • 24. Чернова С. Пам’яті видатного дослідника українського народного мистецтва. Народна творчість та етнографія. 2003. № 3. С. 125.
  • 25. Селівачов М. Декоративно-прикладне мистецтво України в радянському мистецтвознавстві. Київ: Наукова думка, 1981. 140 с.
  • 26. Школьна О.В. До 85-річчя від дня народження Фаїни Петрякової. Вісник КНУКіМ. 2015. Вип. 33. С. 174—181.
  • 27. Станкевич М. Микола Моздир — дослідник української народної пластики. Народознавчі зошити. 1998. Ч. 1. С. 29—31.
  • 28. Петрякова Ф. Павло Жолтовський — історик художньої культури (світосприйняття, наукові зацікавлення, принципи). Мистецтвознавство’99: науковий збірник. Львів. 1999. С. 201—208.
  • 29. Голод І.В. Академік Яким Запаско: життєвий шлях; Наука і педагогіка; Праці; Публікації про вченого. Львів: Брати Сиротинські і К., 1998. 47 с.
  • 30. Грималюк Р. З любов’ю до мистецтва і до людей (про Саноцьку Христину-Олену Іванівну 1931—1999). Мистецтвознавство: зб. наук. пр. Львів, 2007. Ч. 2. С. 133—142.
  • 31. Архів Інституту народознавства НАН України. Ф. 1. Оп. 1. Спр. 483.
  • 32. Архів Інституту народознавства НАН України. Ф. 1. Оп. 1. Спр. 485.
  • 33. Архів Інституту народознавства НАН України. Ф. 1. Оп. 1. Спр. 657.
  • 34. Білокінь С. Велетень мистецтвознавства. Пам’ят-ки України. 1989. № 3. С. 12—18.
  • 35. Архів Інституту народознавства НАН України. Ф. 1. Оп. 1. Спр. 617.
  • 36. Архів Інституту народознавства НАН України. Ф. 1. Оп. 1. Спр. 514.

читати публікацію»

Наші автори
Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Демоніум бойків: категорії «нечистих» покійників
Особливості традиційних демонологічних уявлень бойків про так званих нечистих («безпірних») мерців; на основі польових матеріалів та етнологічної літератури виділяється низка їх категорій; аналізуються особливі прикмети, риси поведінки та функції цих персонажів народної демонології.
Читати »