« 2024. № 6 (180)

Народознавчі зошити.  2024. № 6 (180).  С. 1509—1514

УДК: 7.03.(477)”1971/2007″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2024.06.1509

ДВІ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА ХХ СТОЛІТТЯ: У ВИДАННЯХ 1971 ТА 2007 РОКІВ

СКЛЯРЕНКО Галина

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-5878-6147
  • кандидатка мистецтвознавства, старша наукова співробітниця,
  • ІМФЕ ім. М. Рильського НАНУ,
  • відділ образотворчого та декоративного мистецтва
  •  та відділ візуальних практик ІПСМ НАМУ,
  • вул. Грушевського, 4, 01001, м. Київ, Україна,
  • Контакти: e-mail: Galyna2010@ukr.net

Анотація. Розробка концепція історії українського мистецтва та, зокрема, чи не найскладнішого її періоду — ХХ ст., складає одне з найактуальніших завдань вітчизняного мистецтвознавства, напряму пов’язане не лише з необхідністю переосмислення історико-художнього досвіду, а й з сучасними процесами культуротворення та національного самоусвідомлення, обраним Україною європейським вектором державного розвитку, умовами глобального медійного світу. Предмет дослідження — два академічних видання, у різні часи підготовлені Інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАНУ: Історії українського мистецтва у 6 томах 1967—1971 та п’ятитомне дослідження 2006—2007-го років, що стали етапними для вітчизняної мистецтвознавчої науки. Мета статті — проаналізувати концепції обох видань, кожне з яких віддзеркалило особливості історичних умов його створення — пізньорадянських десятиліть та часів Незалежності.

Досвід обох видань, їхні вади та напрацювання, мають бути враховані у подальших наукових роботах з історії українського мистецтва, можуть стати щаблем для широкого грунтовного висвітлення насиченого, своєрідного, багатошарового вітчизняного художнього поступу, що мав та має й сьогодні свої суттєві відмінності у європейському та світовому мистецькому просторі. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному залученні різних методів, принципів і концепцій.

Ключові слова: історія мистецтва, переосмислення, художній досвід, історичний контекст.

Надійшла 1.12.2024

Список використаних джерел

  • 1. Історія українського мистецтва: в 6 т. Гол. ред. М. Бажан. Київ: УРЕ, 1967—1971.
  • 2. Історія українського мистецтва: в 6 т. Т. 5—6. Відпов. ред. В. Касіян. Київ: УРЕ, 1967, 1971.
  • 3. Нариси з історії образотворчого мистецтва України ХХ ст.: в 2-х кн. Редкол.: В. Сидоренко та ін.; Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України. Київ: Інтертехнологія, 2006.
  • 4. Нариси з історії образотворчого мистецтва України ХХ ст. Редкол.: В. Сидоренко та ін.; Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України: в 2-х кн. Київ: Інтертехнологія, 2006. Кн. 1.
  • 5. Історія українського мистецтва: у 5 т. НАН України. ІМФЕ ім. М.Т. Рильського. Гол. ред. Г. Скрипник. Київ, 2007.
  • 6. Історія українського мистецтва: у 5 т. НАН України. ІМФЕ ім. М.Т. Рильського. Гол. ред. Г. Скрипник, наук. ред. Т. Кара-Васильєва. Київ, 2007. Т. 5.

читати публікацію»

Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »