« 2024. № 6 (180)

Народознавчі зошити.  2024. № 6 (180).  С. 1509—1514

УДК: 7.03.(477)”1971/2007″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2024.06.1509

ДВІ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА ХХ СТОЛІТТЯ: У ВИДАННЯХ 1971 ТА 2007 РОКІВ

СКЛЯРЕНКО Галина

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-5878-6147
  • кандидатка мистецтвознавства, старша наукова співробітниця,
  • ІМФЕ ім. М. Рильського НАНУ,
  • відділ образотворчого та декоративного мистецтва
  •  та відділ візуальних практик ІПСМ НАМУ,
  • вул. Грушевського, 4, 01001, м. Київ, Україна,
  • Контакти: e-mail: Galyna2010@ukr.net

Анотація. Розробка концепція історії українського мистецтва та, зокрема, чи не найскладнішого її періоду — ХХ ст., складає одне з найактуальніших завдань вітчизняного мистецтвознавства, напряму пов’язане не лише з необхідністю переосмислення історико-художнього досвіду, а й з сучасними процесами культуротворення та національного самоусвідомлення, обраним Україною європейським вектором державного розвитку, умовами глобального медійного світу. Предмет дослідження — два академічних видання, у різні часи підготовлені Інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАНУ: Історії українського мистецтва у 6 томах 1967—1971 та п’ятитомне дослідження 2006—2007-го років, що стали етапними для вітчизняної мистецтвознавчої науки. Мета статті — проаналізувати концепції обох видань, кожне з яких віддзеркалило особливості історичних умов його створення — пізньорадянських десятиліть та часів Незалежності.

Досвід обох видань, їхні вади та напрацювання, мають бути враховані у подальших наукових роботах з історії українського мистецтва, можуть стати щаблем для широкого грунтовного висвітлення насиченого, своєрідного, багатошарового вітчизняного художнього поступу, що мав та має й сьогодні свої суттєві відмінності у європейському та світовому мистецькому просторі. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному залученні різних методів, принципів і концепцій.

Ключові слова: історія мистецтва, переосмислення, художній досвід, історичний контекст.

Надійшла 1.12.2024

Список використаних джерел

  • 1. Історія українського мистецтва: в 6 т. Гол. ред. М. Бажан. Київ: УРЕ, 1967—1971.
  • 2. Історія українського мистецтва: в 6 т. Т. 5—6. Відпов. ред. В. Касіян. Київ: УРЕ, 1967, 1971.
  • 3. Нариси з історії образотворчого мистецтва України ХХ ст.: в 2-х кн. Редкол.: В. Сидоренко та ін.; Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України. Київ: Інтертехнологія, 2006.
  • 4. Нариси з історії образотворчого мистецтва України ХХ ст. Редкол.: В. Сидоренко та ін.; Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України: в 2-х кн. Київ: Інтертехнологія, 2006. Кн. 1.
  • 5. Історія українського мистецтва: у 5 т. НАН України. ІМФЕ ім. М.Т. Рильського. Гол. ред. Г. Скрипник. Київ, 2007.
  • 6. Історія українського мистецтва: у 5 т. НАН України. ІМФЕ ім. М.Т. Рильського. Гол. ред. Г. Скрипник, наук. ред. Т. Кара-Васильєва. Київ, 2007. Т. 5.

читати публікацію»

Наші автори
Особистісно-духовний розвиток засобами образотворчого мистецтва
У статті розглядається проблема втілення образу матері у творах образотворчого мистецтва з точки зору впливу на різні напрями особистісно-духовного розвитку людини. Зокрема, образ матері представлено у міфологічному, сакральному, мистецькому аспектах через репрезентацію відповідних творів образотворчого мистецтва (іконопис, живопис, скульптура). Зміст статті може успішно використовуватися студентами і викладачами різноманітних навчальних закладів у підготовці та проведенні занять з образотворчого мистецтва, а також у факультативній та позаурочній роботі.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »