« 2024. № 6 (180)

Народознавчі зошити.  2024. № 6 (180).  С. 1515—1531

УДК 745.52.077(477.86)

DOI https://doi.org/10.15407/

МАЙСТРИ НАРОДНОГО ТКАЦТВА СЕЛА КОРНИЧ НА ПОКУТТІ: МІЖ АВТЕНТИКОЮ ТА ІМІТАЦІЄЮ

ОЛІЙНИК Ольга

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-7292-3264
  • кандидатка мистецтвознавства, наукова співробітниця,
  • Інститут народознавства НАН України,
  • відділ народного мистецтва,
  • проспект Свободи, 15, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: oliao1610mac@gmail.com

Анотація. Мета статті — висвітлити життєвий та творчий шлях майстрів народного ткацтва Івана Антонюка та Катерини Романенчук, які розвинули традиції народної тканини наприкінці ХХ і ХХІ ст., на тлі історії розвитку ткацького осередку Корнич (Коломийського р-ну Івано-Франківської обл.); актуально відзначити роль особистості у відродженні осередку і збереженні етнокультурних цінностей. Об’єктом дослідження є історико-культурні аспекти функціонування ткацького осередку Корнич, а предметом — мистецька практика і твори визначних ткачів — Івана Антонюка та Катерини Романенчук.

Джерельну базу статті склали записи інтерв’ю, зроблені авторкою у 1992 році в ході польового дослідження ткацького осередку Корнич та особистого спілкування з майстром Іваном Антонюком, твори ткачів корницького осередку (в тому числі І. Антонюка) в колекції КМНМГП та приватній збірці майстра, переписка з сучасною майстринею Катериною Романенчук і збірка творів, а також історична та краєзнавча література, інтернет-ресурси, архівні матеріали.

У дослідженні використані методи збору інформації (інтерв’ю, спостереження та фотофіксація); біографічний метод застосовано для висвітлення подій з життя і творчості майстрів, виявлення впливу на них суспільно-економічних та особистісних чинників. Методом мистецтвознавчого аналізу здійснено оцінку творчої спадщини майстрів минулого і сучасності, з’ясовано її значення для української культури.

Ключові слова: народне ткацтво, Покуття, осередок Корнич, традиція, майстер, мистецький твір, композиція, орнамент, візерунок, колір.

Надійшла 13.11.2024

Список використаних джерел

  • 1. Олійник О.В. Традиційні художні тканини Покуття кінця ХІХ — середини ХХ століть: дис. … канд. мистецтв.: 17.00.06. Львів: ІН НАН України, 1997. 174 с.
  • 2. Олійник О.В. Народне ткацтво Покуття: традиція і сучасність. Народознавчі зошити. 2017. № 2. С. 251—274.
  • 3. Олійник`О. Ткацтво Покуття кінця ХХ — початку ХХІ століть: традиція та образно-стильові інспірації. Народознавчі зошити. 2018. № 2. С. 441—447.
  • 4. Никорак О. Українська народна тканина ХІХ—ХХ ст.: Типологія, локалізація, художні особливості. Ч. 1. Інтер’єрні тканини (за матеріалами західних областей України). Львів: ІН НАН України, 2004. 584 с.: іл.
  • 5. Никорак О. Українська народна тканина ХІХ—ХХ ст.: Типологія, локалізація, художні особливості. Ч. 2. Одягові тканини (за матеріалами західних областей України). Львів: ІН НАН України, 2023. 584 с.: іл.
  • 6. Akta grodzkie i ziemskie. T. 12. S. 348. № 3581.
  • 7. ЛННБ НАНУ, відділ рукописів. Ф. Яблоновського. № 78 (d).
  • 8. Герасимович І. Ярмарки і торги на Покутті. Діло. 1886. № 90.
  • 9. Покутські мотиви: Каталог виставки І. Антонюка. Івано-Франківськ, 1989.
  • 10. Ткачук Я. Ткачем сім років. Вісник Коломиї. 1991. 8 лютого.
  • 11. Савчук М. Рушники, що дихають осінню. Всевідо. Коломия, 1993. 19 червня.
  • 12. Кречковський Л.В. Антонюк Іван Васильович. Енциклопедія Сучасної України. Редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Желєзняк; НАН України; НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. URL: https://esu.com.ua/article-43030.
  • 13. Сіленко В. Берегиня покутських традицій. URL: https://hutsul.museum/events/2020/kateryna_romanenchuk/ (дата звернення: 12.11.2024).
  • 14. Грицак Н. «ТекСТИЛЬ. Динаміка традиції». URL: http://hutsul.museum/exhibitions/2013/Tekstul-dynamika-traduciya/ (дата звернення: 12.11.2024).
  • 15. Грицак Н. «Рукотворна тканина» Катерини Романенчук. URL: https://hutsul.museum/exhibiti-ons/2023/ rukotvorna-tkanyna-kateryny-romanenchuk/ (дата звернен-ня: 12.11.2024).
  • 16. 8 лип. 2024 р. — «Минуле — то істинна правда про нас»: як кушнір з Коломийщини Михайло Вінтонюк відроджує давнє ремесло і зв’язок з предками (ФОТО). URL: https://galka.if.ua/mynule-to-istynna-pravda-pro-nas-iak-kushnir-z-kolomyyshchyny-mykhaylo-vintoniuk-vidrodzhuie-davnie-remeslo-i-zv-iazok-z-predkamy-foto/?fbclid=IwY2xjawF4gqhleHRuA2FlbQIxMQABHeV90BLecAzwC_ytWShJfmFNn-tG1q7qoqcUXePvqQscoWoEHCY8G9TENQ_aem_iinHHPmE061KVCeqMPox4Q (дата звернення: 12.11.2024).
Наші автори
Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »