СІЛЬСЬКИЙ ТА МІСЬКИЙ ПОВСЯКДЕННІ ПРОСТОРИ ГАЛИЧИНИ

« 2025. № 5 (185)

Народознавчі зошити. 2025. № 5 (185). С. 1078—1084

УДК 316.334.5(477.83/.86)

DOI https://doi.org/10.15407/

СІЛЬСЬКИЙ ТА МІСЬКИЙ ПОВСЯКДЕННІ ПРОСТОРИ ГАЛИЧИНИ 20—30-Х РР. ХХ СТ. ОЧИМА ПРЕДСТАВНИЦЬ ЖІНОЧОГО РУХУ

ВОЙТОВИЧ Надія

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-6313-9585
кандидатка історичних наук, доцентка,
Львівський національний університет ветеринарної медицини
та біотехнологій імені С.З. Ґжицького,
кафедра історії України та економічної теорії,
вул. Пекарська, 50, 79010, Львів, Україна,
Контакти: e mail: wojtovych@ukr.net

Анотація. Українське суспільство Галичини міжвоєнного періоду, зважаючи на асиміляційну політику Другої Речі Посполитої, було неоднорідним. Адже проживало у двох просторах — міському (де переважали поляки) та сільському (домінували українці). Село зберігало українські традиції, але відставало в організаційному, соціально-економічному розвитку. Місто було асимільоване поляками, але давало значно більше можливостей для культурної, громадської діяльності. Саме періодичні матеріали (зокрема жіночі видання «Нова хата», «Жіноча доля») мають неабияку вагу, бо з-поміж іншого дають можливість з’ясувати різні аспекти жіночого руху Галичини. Мета статті — на основі аналізу періодичних матеріалів міжвоєнного періоду проілюструвати погляди на сільське і міське повсякденне життя представниць жіночого руху Галичини; висвітлити, як громадська активність останніх стирала різницю між обома просторами; показати приклади, коли міська інтелігентка отримувала можливість знайомитися із сільською культурою, і навпаки — селянка «відкривала» для себе міський світ. Об’єкт наукових студій — жіночий рух Галичини міжвоєнного періоду. Предметом дослідження є погляди на повсякденне сільське і міське життя представниць жіночого руху Галичини. Хронологічні межі праці охоплюють 20—30 ті рр. ХХ ст., територіальні межі — регіони України, що входили до складу Другої Речі Посполитої, а це нині Івано-Франківська, Львівська та Тернопільська області. Методологія дослідження базується на застосуванні методологічного принципу історизму, а також на загальнонаукових і спеціальних наукових методах, передусім на порівняльно-історичному.

Ключові слова: Галичина, жіночий рух, село, місто, повсякдення.

Надійшла 30.08.2025

Список використаних джерел

1. Богачевська-Хом’як М. Білим по білому: жінки в громадському житті України. 1884—1939. Київ: Либідь, 1995. 424 с.
2. Маланчук-Рибак О. Ідеологія та суспільна практика жіночого руху на західноукраїнських землях ХІХ — першої третини ХХ ст.: типологія та європейський культурно-історичний контекст. Чернівці: Книги ХХІ, 2006. 500 с.
3. Дядюк М. Український жіночий рух у міжвоєнній Галичині: між гендерною ідентичністю та національною заангажованістю. Львів: Астролябія, 2011. 368 с.
4. Кісь О. Жінка в традиційній українській культурі (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.). Львів: Інститут народознавства НАН України, 2012. 287 с.
5. Голик Р. Між емансипацією й народною традицією: жінка, стереотипи та повсякденне життя на сторінках львівської періодики 20—30 рр. ХХ ст. Народознавчі зошити. 2014. Вип. 1 (115). С. 29—37.
6. Й. Р. Справді вже крайня пора рятувати наше парохіяльне духовенство. Нива. 1937. Ч. 6. С. 203—212.
7. Блажкевичева І. Як вести працю на селі. Нова хата. 1929. Ч. 8—9. С. 8—10.
8. Баранова Б. На село! Жіноча доля. 1926. Ч. 2. С. 2—3.
9. З жіночого руху. Нова хата. 1925. Ч. 3. С. 14.
10. Блажкевич І. Жінка-громадянка в родині. Нова хата. 1938. Ч. 15—16. С. 7.
11. Лисогірська Ж. Поступки, що нас понижують. Жіноча Воля. 1937. Ч. 12. С. 6—7.
12. Дичковська А. До статті «Кілька слів під розвагу нашому жіноцтву». Жіноча доля. 1929. Ч. 6. С. 4.
13. Ганусин О. «Не то що несвідомі а ще люті, люті як гадюки»: внутрішня мізогінія серед українок Галичини на межі ХІХ—ХХ століть. Під наук. ред. О. Кісь. Жіночі виміри минулого: уявлення, досвіди, репрезентації: монографія. С. 234—248. Львів: Центр міської історії; ІН НАН України, 2023.
14. Hook I. Кілька слів під розвагу нашому жіноцтву. Жіноча доля. 1929. Ч. 1—2. С. 7—8.
15. Слово в справі нашого міщанства. Жіноча доля. 1935. Ч. 10. С. 6.
16. Е. К. Дитячі садки. Нова хата. 1937. Ч. 1. С. 8—9.
17. Стефа Г. Міщанки! Жіноча доля. 1927. Ч. 19. С. 2—3.
18. Дучимінська О. Робім крок уперед. Жіноча доля. 1931. Ч. 46. С. 4.
19. Романюк М. Схаменіться, будьте люди… Жіноча Воля. 1937. Ч. 11. С. 6—7.
20. Гоцька О. Гей, Черче! Жіноча доля. 1933. Ч. 6. С. 4—6.
21. О. К. Подумаймо хвилину при святковій годині. Жіноча доля. 1935. Ч. 8—9. С. 2—4.
22. Кисілевська О. Радісний обяв. Жіноча доля. 1926. Ч. 4. С. 2.
23. Лемеха-Луцька О. У в’язницях трьох окупантів. Альманах Станиславівської землі. Збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини. Том II. С. 349—364. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1985.
24. Меля. Переворот. Нова хата. 1928. Ч. 1. С. 6—7.
25. Бурачинська Л. Ще про право жінки на працю. Нова хата. 1936. Ч. 11—12. С. 6.
26. «Ева». Обезпечення в подружі! Нова хата. 1932. Ч. 11. С. 13.
27. Мандюкова Я. Жіноча сторінка. Радість життя. Діло. 1937. Ч. 66. С. 5.
28. Хабурський С. Діточі садки-захоронки і ми. Нива. 1933. Ч. 5. С. 182—185.
29. Хабурський С. Діточі садки-захоронки і ми. Нива. 1933. Ч. 4. С. 138—142.
30. Пастернакова М. Чужі і наші дошкілля. Нова хата. 1936. Ч. 15—16. С. 15—16.
31. Л. Діточі садки. Нова хата. 1934. Ч. 10. С. 12.
32. Дучимінська О. Велике свято українських робітниць у Львові. Жіноча доля. 1937. Ч. 23. С.`15—16.
33. Нижанківська М. Домашня помішниця з українського села. Нова хата. 1939. Ч. 4. С. 4.
34. Шиян О. Гріх розпусти і невтомна праця: яким було життя служниць у Львові. Родинні історії початку ХХ століття. URL: https://zaxid.net/yakim_bulo_zhittya_sluzhnits_u_lvovi_na_pochatku_xx_stolittya_istoriya_simyi_n1589686 (дата зв. 19.09.2025).
35. Черчович І. Бідні й вагітні у Львові кінця ХІХ століття. Під наук. ред. О. Кісь. Жіночі виміри минулого: уявлення, досвіди, репрезентації: монографія. С. 373—388. Львів: Центр міської історії; ІН НАН України, 2023.