« 2024. № 4 (178)

Народознавчі зошити.  2024. № 4 (178).  С. 883—893

УДК 7.046:271.2-526.62″10″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2024.04.883

КИЇВСЬКА ІКОНА (КІН. ХІ ст.) «БОГОРОДИЦЯ ВЕЛИКА ПАНАГІЯ» —  ЕТНІЧНИЙ ПРОЯВ САКРАЛЬНОЇ ТРАДИЦІЇ ТА ІДЕЇ ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОГО ЗАСТУПНИЦТВА: ПРОБЛЕМА АТРИБУЦІЇ    

КОМАРНИЦЬКИЙ Андрій

  • кандидат мистецтвознавства, співголова іконописної майстерні
  •  «Аліпій», член НТШ, Майдан св. Папи Івана Павла ІІ,
  • 1, 79070, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: eny_andriy@ukr.net

Анотація. Розглядається один із знакових і, водночас, унікальних творів Київської сакральної традиції. Поява нетипової за стилістикою та іконографією київської ікони «Богоматір Велика Панагія» свідчить про розвиток рідкісних форм богородичної духовності у Київській державі. Активна роль світлового начала найбільшою мірою визначила суть цього богородичного образу.

Актуальність статті полягає в аналізі першопричин та історичних передумов для формування ідеалу Діви Марії, сформованого в контексті історичної епохи просвітленого і оптимістичного християнства. Досліджено загальний комплекс самобутніх стилістичних та іконографічних ознак Великої Панагії, які підтверджують етнокреативний характер трактування богородичного образу. Відзначено, що Богоматір Оранта, а також Знамення були не тільки центральними образами київських храмів, але й сприймалися як загальнодержавний символ та «священний паладій» Київської держави. У статті наголошено на аналізі проблематики тогочасної епохи, яка була органічним середовищем і духовно-культурним контекстом появи сакрального твору під назвою «Велика Панагія».

Об’єктом дослідження є безпосередня історико-мис­тецька пам’ятка — «Богородиця Велика Панагія», предметом — походження ікони, її ідея загальнодержавного заступництва та проблема атрибуції.

Методологічною основою дослідження є принцип історизму у поєднанні з семантично-образною інтерпретацією ідейної програми твору, структурно-типологічним методом та методом мистецтвознавчого аналізу.

Ключові слова: Велика Панагія, Всесвята, Знамення, Еммануїл, заступництво, сакральна традиція.

Надійшла 8.07.2024

Список використаних джерел

  • 1. Овсійчук В.А. Українське малярство Х—ХVIII століть. Проблеми кольору. Львів: Інститут народознавства НАН України, 1996. 470 с.
  • 2. Комарницький А. Формування Софійної і Богородичної свідомості у Київській централізованій державі за перших християнських князів. Народознавчі зошити. № 2 (176). 2024. С. 456—461.
  • 3. Комарницький А., Зятик Б. Святині Княжої України. Львів: Свічадо, 2019. 208 с.
  • 4. Логвин Г.Н. Київська Русь: монументальне мистецтво, іконопис, книжкова мініатюра. Історія української культури: в 5 т. Київ: Наукова думка, 2001. Т. 1. С. 884—920.
  • 5. Антонова В., Мнева Н. Каталог древнерусской иконописи. Опыт историко-художественной классификации. Т. 1. ХІ — начало ХVІ века. Москва, 1963.
  • 6. Крвавич Д.П., Овсійчук В., Черепанова О. Українське мистецтво: навч. посібник. Львів: Світ, 2004. Ч. 2. 235 с.: іл.
  • 7. Іларіон Київський. Слово про закон і благодать. URL: Litopys.org.ua/oldukr/ilarion.htm
  • 8. Верещагина Н. Христианские культы и реликвии древнего Киева (конец Х — первая треть ХІІІ в.). Монография. Одесса, 2019. 628 с.: ил.
  • 9. Александрович В. Покров Богородиці: Українська середньовічна іконографія. Львів: Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. 463 с.: іл.
  • 10. Комарницький А.С. Ікона «Богоматір Велика Панагія» — унікальне свідчення духовно-культурних цінностей княжої Руси-України. Патріархат. Число 1 (489). 2022. С. 35—39.
  • 11. Комарницький А.С. На шляху до новаторства: ікона Богоматері Великої Панагії та київська традиція мозаїчних зображень Оранти. Софія Київська: Візантія. Русь. Україна. Вип. V. Київ, 2016. С. 282—301.
  • 12. Косів Р. Українська іконографія Богородиці. Львів: ЛНАМ, 2021. 112 с.
  • 13. Патерик Києво-Печерський. Київ: Academia, 1998. 346 с.
  • 14. Українська ікона ХІ—XVІІІ ст. Авт.-упоряд. Л. Міляєва, за участю М. Гелитович. Київ, 2007. 525 с.

читати публікацію»

Наші автори
Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »