« 2025. № 1 (181)

Народознавчі зошити.  2025. № 1 (181).  С. 110—118

УДК [7.072.2/.3.03.046.3:27-526.62](477)”09/17″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2025.01.110

ЗНАЧЕННЯ ПРАЦЬ В.А. ОВСІЙЧУКА  У ФОРМУВАННІ НАЦІОНАЛЬНИХ ПОГЛЯДІВ НА ГЕНЕЗУ САКРАЛЬНОЇ ТРАДИЦІЇ РУСИ-УКРАЇНИ

КОМАРНИЦЬКИЙ Андрій

  • кандидат мистецтвознавства,
  • співголова іконописної майстерні «Аліпій»,член НТШ,
  • майдан св. Папи Івана Павла ІІ, 1, 79070, Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: eny_andriy@ukr.net

Анотація. Статтю присвячено науковій діяльності професора Володимира Овсійчука у сфері сакральної традиції України княжої доби, з виділенням дослідницького матеріалу, присвяченого домонгольському іконопису. Праці видатного українського вченого Володимира Овсійчука з плином часу не втрачають своєї актуальності. В. Овсійчук особливу увагу звернув на дослідження сакрального мистецтва України і, зокрема, — княжої доби. Він — один із перших вчених в українській науці, хто кардинально переосмислив генезу києво-української сакральної традиції, рішуче відкинувши радянсько-російські імперські стереотипи.

Мета публікації — привернути увагу української наукової спільноти до надзвичайно важливого наукового внеску професора Володимира Овсійчука, зокрема у вивченні й дослідженнях сакрального мистецтва України княжої доби.

Методологічною основою дослідження є феноменологічний принцип у поєднанні з структурно-типологічним методом, методом мистецтвознавчого аналізу та інтерпретації. Завдання статті у процесі аналізу праці В. Овсійчука «Українське малярство Х—ХVІІІ ст: Проблеми кольору»  — висвітлити наукові досягнення вченого у сфері сакральної традиції України княжої доби, фокусуючись на домонгольському іконописі. Також, виходячи з результатів вченого, дослідимо генезу київської сакральної традиції через аналіз київської школи іконопису.

Ключові слова: домонгольський іконопис, княжа доба, генеза сакральної традиції, київська школа, деколонізація, національна традиція.

Надійшла 27.01.2025

Список використаних джерел

  • 1.         Павлюк С.П. Історико-генетична та культурна несумісність українців з московитами. Народознавчі зошити. № 1 (169). 2023. С. 3—13.
  • 2.         «Бог не покинув Україну». В УКУ презентували книгу-розмову блаженнішого Святослава з польським журналістом. URL: https://ucu.edu.ua/news/bog-ne-pokynuv-ukrayinu-v-uku-prezentuvaly-knygu-rozmovu-blazhennishogo-svyatoslava-z-polskym-zhurnalistom/
  • 3.         Овсійчук В.А. Українське малярство Х—ХVIII ст. Проблеми кольору. Львів: Ін-т народознавства НАН України, 1996. 480 с.
  • 4.         Корсунське Благовіщення. Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%83%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%91%D0%BB%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F.

читати публікацію»

Наші автори
Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »