« 2025. № 1 (181)

Народознавчі зошити.  2025. № 1 (181).  С. 133—144

УДК [738.011.26-033.6:39](477.87=511.141)”17/19″(09)

DOI https://doi.org/10.15407/

ТРАДИЦІЙНЕ НАРОДНЕ ГОНЧАРСТВО В УГОРСЬКИХ ПОСЕЛЕННЯХ ЗАКАРПАТТЯ

КЕЙС Борнобаш

  • ORCID ID: http://orcid.org/0000-0002-8417-8441
  • доктор філософії, доцент,
  • Закарпатський угорський інститут ім. Ференца Ракоці ІІ,
  • кафедра історії і суспільних дисциплін,
  • пл. Кошута 6, 90202, Берегове, Україна,
  • Контакти: e-mail: kesz.barnabas@kmf.org.ua

КЕЙС Маргарита

  • ORCID ID: http://orcid.org/0000-0001-9738-2858
  • докторка філософії, доцентка, кафедра філології,
  • Закарпатський угорський інститут ім. Ференца Ракоці ІІ,
  • кафедра історії і суспільних дисциплін,
  • пл. Кошута 6, 90202, Берегове, Україна,
  • Контакти: e-mail: kesz.margit@kmf.org.ua

Анотація. Мета дослідження — визначення локальних особливостей народної кераміки Закарпаття та паралелей чи відмінностей в інших районах та етносах. Об’єктом дослідження є народні промисли, а предметом — керамічні вироби угорських гончарів Закарпаття XVIII—XX ст. Методологічною основою дослідження, окрім принципу історизму, є апробовані методи етнографії, такі як ретроспективний, типологічний, комплексний аналіз, чи, наприклад, елементи історичної реконструкції. Територіально дослідження охоплює південно-західну частину нинішнього Закарпаття, передусім угорські та змішані села історичного комітату Угоча. Крім опрацювання музейних/архівних матеріалів та етнографічної літератури, вихідним матеріалом для дослідження були новітні дослідження, місцеві спостереження авторів, фотодокументи, інтерв’ю з інформантами.

Ключові слова: угорці Закарпаття, центри гончарної майстерності, ремісничі цехи, народна кераміка, гончарство, глиняний посуд, церковні клейноди, народне декоративне мистецтво.

Надійшла 28.01.2025

Список використаних джерел

  • 1.         Kelemen Gy. A tiszamenti háziipar. In: Fábián S. (szerk.): Szatmár, Ugocsa, Bereg k. e. e. vármegyék monográfiája. Budapest: A magyar városok monográfiája kiadóhivatala, 1939. S. 462—467.
  • 2.         Viski K. Díszítőművészet. In: A magyarság tárgyi néprajza. A magyarság néprajzának második kötete. Második kiadás. Budapest: Királyi Magyar Egyetemi Nyomda, 1941. S. 274—395.
  • 3.         Kresz  M. Magyar fazekasművészet. Budapest: Corvina-Forum, 1991. 337 s.
  • 4.         Szulovszky J. A magyar kézművesipar története. Budapest: Magyar Kereskedelmi és Iparkamara, 2005. 487 s.
  • 5.         Szulovszky J. Kézművesség, ipar. In: Magyar néprajz I.2. Budapest: Akadémiai Kiadó, 2009. S. 543—566.
  • 6.         Katona I. A magyar kerámia és porcelán. Budapest: Képzőművészeti Alap Kiadóvállalata, 1978. 266 s.
  • 7.         D. Rácz M. Cserépedények. In: Ratkó L. (szerk.): Szabolcs-Szatmár-Bereg megye népművészete. Nyíregyháza: Jósa András Múzeum, 2014. S. 392—419.
  • 8.         Hofer T., Fél E. Magyar népművészet. Budapest: Corvina könyvkiadó, 1993. 444 s.
  • 9.         Csupor I. Csuporné Angyal Zs. Fazekaskönyv. Budapest: Planétás Kiadó, 1998. 187 s.
  • 10.       Csupor I. A Dunántúl, a Felföld és a Felső-Tisza-vidék népi kerámiaművészete. In: Vörösváry F. (szerk.): A Kárpát-medence kerámiaművészete V, Budapest: Novella Könyviadó, 2013. 303 s.
  • 11.       Csupor I. Népi kerámia a Rozsnyai-gyűjteményben. Létavértes; Debrecen: Vértesi Református Egyházközség, 2022. 496 s.
  • 12.       Domanovszky Gy. Magyar népi kerámia. Budapest: Corvina Kiadó, 1973. 105 s.
  • 13.       Domanovszky Gy., Varga M. Mai magyar népi iparmű vészet. Budapest: Képzőművészeti Kiadó, 1983. 269 s.
  • 14.       Kós K. A Mezőség néprajza I—II. Marosvásárhely: Mentor Kiadó, 2000. 438 s.
  • 15.       P. Szalay E. A mátészalkai református egyház úrasztali tárgyai. In: Ujváry Z. (szerk.): Régió és kultúra. Tanulmányok Szatmár néprajzából Gunda Béla tiszteletére. Debrecen: Debreceni Egyetem Néprajzi Tanszék, 1991. S. 333—342.
  • 16.       P. Szalay E. Adatok a Felső-Tiszavidék fazekasságához. In: Ujváry Z. (szerk.): Ünnepi kötet Szabó László tiszteletére. Debrecen: Debreceni Egyetem Néprajzi Tanszék, 1999. S. 337—350.
  • 17.       P. Szalay E. Magyar népi kerámia a Déri Múzeumban II. Debrecen: Ethnica Kiadás, 2003. 215 s.
  • 18.       P. Szalay E. Úrasztali borosedények a Kárpátaljai Református Egyházkerület gyülekezeteiben. In: Geszti Zs. és mások (szerk.): Kultúrakutatás Kárpátalján. Néprajzi, kulturális antropológiai konferencia tanulmánykötete. Budapest: Jankó János Néprajzi Egyesület; Ungvár: Kárpátaljai Magyar Kulturális Szövetség, 2005. S. 144—152.
  • 19.       P. Szalay E. «…Mindennémű edényeket, akár…cserép legyenek… elfogadjuk…» XVIII—XX. századi cserépedények a felvidéki, kárpátaljai, tiszáninneni és tiszántúli református egyházközségekben. Magyar Református Egyház Javainak Tára. A magyar református gyülekezetek tem plomai, felszerelési tárgyai, könyv- és iratanyaga XLV. Budapest: Magyar Református Egyház Gyűj te ményi Tanácsa, 2019. 142 s.
  • 20.       Kész B. Egy letűnt kézműipar nyomában. A fazekasmesterség emlékeinek kutatása az ugocsai magyar falvakban. In: P. Szászfalvi M. és Kavecsánszki M. (szerk.): Pietas et Scientia. Tanulmányok P. Szalay Emőke tiszteletére. Studia Folkloristica et Ethnographica 76. Debrecen: Debreceni Egyetem Néprajzi Tanszék; Tiszántúli Református Egyházkerület, MTA-DE Néprajzi Kutatócsoport, 2019. S. 139—150.
  • 21.       Kész B. Motívumok és jelképek az ugocsai magyarság 19—20. századi népi díszítőművészetében. In: Jakab A. Zs., Peti L. (szerk.): Aranymadár. Tanulmányok Tánczos Vilmos tiszteletére. Kolozsvár: Kriza János Néprajzi Társaság; BBTE Magyar Néprajz és Antropológia Intézet, Erdélyi Múzeum-Egyesület, 2019. S. 305—320.
  • 22.       Kész B. A salánki népi kerámia rekonstruálása. In: Együtt A Magyar Írószövetség Kárpátaljai Írócsoportjá­nak folyóirata 2024/2. S. 80—99.
Наші автори
Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »