« 2025. № 6 (186)

Народознавчі зошити. 2025. № 6 (186). С. 1434—1445

УДК 94:[303.6:005.921.1-022.324:930.25]:355.4(470+571-651.1:477)”202”

DOI https://doi.org/10.15407/

ВІД УСНОГО СВІДЧЕННЯ ДО АРХІВНОГО ДОКУМЕНТА: ПРАКТИКИ АРХІВУВАННЯ В УСНІЙ ІСТОРІЇ

БОДНАР Галина

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-7972-8111
  • кандидатка історичних наук, доцентка,
  • Львівський національний університет імені Івана Франка,
  • кафедра новітньої історії України імені Михайла Грушевського,
  • вул. Університетська, 1, 79000, м. Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: halyna.bod@gmail.com

Анотація. Після повномасштабного російського вторгнення в Україну в 2022 р. спостерігається істотне зростання інтересу до практик запису усних свідчень, що виявляється як у зростанні залученості академічних дослідників, так і в активному долученні широкого кола нових у методі людей. Після кількох років інтенсивного збору свідчень дедалі гостріше постає питання: що буде з цими записами далі? Актуальним залишається поширення знань про методологічні підходи та етичні стандарти усної історії й адаптація їх до умов триваючої війни. Водночас виникають не менш важливі питання архівування: як зробити так, щоб зібрані свідчення не загубилися у приватних чи громадських колекціях, а були належним чином опрацьовані, систематизовані та збережені як частина національної документальної спадщини. Метою статті є висвітлення ключових аспектів процесу архівування усних свідчень на основі вироблених практик та особистого досвіду авторки в реалізації проєктів з усної історії. Важливо послідовно розглянути весь шлях — від моменту запису інтерв’ю до його збереження в архіві. Варто описати типові ситуації та проблеми, що можуть виникнути, і показати, як їх вирішувати, щоб зробити процес архівування зрозумілим і доступним для всіх, особливо для людей поза академічним середовищем. Методологія дослідження спирається на загальнонаукові підходи, зокрема на синтез і системний аналіз. При вивченні принципів організації і характеристик цифрового архіву застосовувалися описовий і проблемно-хронологічний підходи, а також методи структурного й функціонального аналізу.

Ключові слова: усна історія, архівування, архів усної історії, усне свідчення, інтерв’ю, цифровізація, російсько-українська війна.

Надійшла 20.10.2025

Список використаних джерел

  • 1. Filipkowski P. Historia mówiona jako historia faktyczna albo jak «odantropologizować» opowieści o przeszłości? Rocznik Antropologii Historii. 2015. № 8 (Antropologia i historia). S. 91—108.
  • 2. Кісь О. Усна історія: становлення, проблематика, методологічні засади. Україна модерна. Львів; Київ, 2007. № 11 (Усна історія). С. 7—21.
  • 3. Грінченко Г. Усна історія — теорія, метод, джерело. Невигадане. Усні історії остарбайтерів. Авт.-упо-ряд., ред., вступ ст. Г. Грінченко. Харків: Видавничий Дім «Райдер», 2004. С. 10—32.
  • 4. Archiving Oral History. Oral History Assotiation. Octo-ber 2019. URL: https://oralhistory.org/archives-prin-ciples-and-best-practices-overview/ (дата зверненння: 17.10.2025).
  • 5. Archiving and providing access to your oral history. Oral History Society. URL: https://www.ohs.org.uk/advice/archiving/ (дата зверненння: 22.10.2025).
  • 6. Ханенко-Фрізен Н. Свідчення війни: від усної історії до національної документальної спадщини. Україна модерна. 02.05.2024. URL: https://uamoderna.com/notes/svidchennya-vijny-vid-usnoyi-istoriyi-do-naczio-nalnoyi-dokumentalnoyi-spadshhyny/ (дата звернення: 11.09.2025).
  • 7. Пуківський Ю. Формування та перспективи онлайн-архіву усноісторичних і візуальних джерел «Жива історія». Архіви України. Науково-практичний журнал. 2023. Вип. 2. № 335 (квітень-червень). С. 68—77. URL: https://doi.org/10.47315/archives2023.-335.068
  • 8. Отріщенко Н. Колекції інтерв’ю Центру міської історії. Принципи організації та можливості використання у громадських проектах. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2017. Вип. 66 (Українська фольклористика). С. 245—255. URL: http://dx.doi.org/10.30970/vpl.2017.66.7537
  • 9. Kapała А. Zbieramy opowieści. Historia mówiona w praktyce archiwum społecznego. Podręcznik dla archiwistów społecznych. Pod redakcją Małgorzaty Pankowskiej-Dowgiało. Warszawa: Centrum Archiwistyki Społecznej, 2023. S. 40—57.
  • 10. Як зберегти пам’ять? Посібник з громадського архівування. За редакцією Аліни Добошевської; упорядники Галина Боднар, Ярина Лазар, Тетяна Привалко. Київ; Львів, 2025. 164 с. [в друці].
  • 11. Introduction to Oral History. Baylor University Institute for Oral History. 2016. 21 p. URL: https://www.baylor.edu/content/services/document.php/43912.pdf
  • 12. Majdecka E. Otwarty System Archiwizacji i portal zbioryspoleczne.pl. Podręcznik dla archiwistów społecznych. Pod redakcją Małgorzaty Pankowskiej-Dowgiało. Warszawa: Centrum Archiwistyki Społecznej, 2023. S. 80—91.
  • 13. Neuenschwander J.A. A Guide to Oral History and the Law. Second edition. Oxford University Press, 2014. 149 p.
  • 14. Yow V.R. Recording Oral History: A Guide for the Humanities and Social Sciences. Second edition. Altamira Press, 2005. 416 p.
  • 15. Грінченко Г. Усна історія: Методичні рекомендації з організації дослідження. Для студентів і аспірантів. Харків: Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, 2007. 28 с.
  • 16. Style Guide: A Quick Reference for Editing Oral Me-mo-irs. Baylor University Institute for Oral History. 2007. 20 p. URL: http://oralhistoryseminar.pbworks.com/w/file/fetch/51791015/Baylor%20Transcripte%20Sty-le%20Manual.pdf
  • 17. Portelli А. The Peculiarities of Oral History. History Workshop. 1981. № 12 (Autumn 1981). P. 96—107. URL: https://www.academia.edu/65652398/The_Pe-cu-liarities_of_Oral_History
Наші автори
Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »