« 2025. № 6 (186)

Народознавчі зошити. 2025. № 6 (186). С. 1446—1455

УДК 355-057.36:2-526.8(477)

DOI https://doi.org/10.15407/nz2025.06.1446

ОБЕРЕГИ ТА ВІРУВАННЯ В СЕРЕДОВИЩІ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО ВІЙСЬКА

ГАВРИЛЕНКО Вікторія

Анотація. Досліджується використання оберегів та побутування вірувань серед сучасних українських військовослужбовців. Актуальність статті обумовлена історичними подіями, оскільки повномасштабна війна призвела до розширення українського війська, в якому утворилося специфічне середовище. В умовах війни особливого значення набула культура використання оберегів, сформувалася неписана звичаєвість, що передається військовими із уст в уста та може об’єднувати спільноту. Зважаючи на актуальність теми, метою статті стало окреслення всього арсеналу оберегів та вірувань, що побутують у сучасному українському війську. Для реалізації дослідження були використані методи інтерв’ювання, наукового аналізу, аналітичної інтерпретації. Шляхом інтерв’ювання респондентів уперше зібрано повну інформацію про різноманітні типи апотропеїв та забобони, що стосуються військовослужбовців. Основна увага приділена типології оберегів. Визначено, що захисні вірування, які не стосуються професійних вмінь і навичок, включають у себе використання молитов та апотропеїв, слідування заборонам та негласним правилам, що не мають раціонального обґрунтування, проте несуть символічний зміст. Результатом аналізу отриманих даних стала класифікація великого різноманіття військових оберегів на кілька груп: релігійні предмети, червоно-зелені браслети, дитячі малюнки та вироби, зображення на тілі й спорядженні тощо. Як показує дослідження, у середовищі сучасного українського війська сформувалася культура користування специфічними оберегами. Обов’язковою складовою у взаємодії воїнства є обмін забобонами та віруваннями, які, попри скептицизм, приймаються як частина військового побуту та є об’єднуючим чинником.

Ключові слова: оберіг, військові, ритуал, прикмети, звичаї.

Надійшла 4.11.2025

Список використаних джерел

  • 1. За результатами інтерв’ю з військовослужбовцями Збройних сил України. Архів авторки.
  • 2. Ніколи так не кажіть: Павло Вишебаба озвучив по-гані прикмети й забобони серед військових. URL: https://uainfo.org/blognews/1697638228-nikoli-tak-ne-kazhit-pavlo-vishebaba-ozvuchiv-pogani-prikmeti.html.
  • 3. Суспільне Дніпро. Загиблий син приходив уві сні, по-ки не віднесли талісман на кладовище. URL: https://www.facebook.com/reel/1487283281928774.
  • 4. Красіков М. Проводи в армію в українській традиції другої половини ХХ століття (за польовими мате-ріалами). Zaporizhzhia Historical Review. 2022. Vol. 6 (58). С. 254—269. URL: https://pdfs.semanticscholar.org/f5b3/9b3b51fd988cec54e2f80668b2abd726454e.pdf.

читати публікацію»

Наші автори
Демоніум бойків: категорії «нечистих» покійників
Особливості традиційних демонологічних уявлень бойків про так званих нечистих («безпірних») мерців; на основі польових матеріалів та етнологічної літератури виділяється низка їх категорій; аналізуються особливі прикмети, риси поведінки та функції цих персонажів народної демонології.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »