« 2026. № 4 (190)

Народознавчі зошити. 2026. № 4 (190).  С. 1277—1285

УДК 070(477.8):[821.161.2-4:910.4(450)]”19″

DOI https://doi.org/10.15407/

Received: 06.07.2026

Accepted: 29.07.2026

Published: ??.??.2026

ПОДОРОЖНІ НАРИСИ ПРО ІТАЛІЮ: МІЖВОЄННА ДОБА Й УКРАЇНСЬКИЙ ПОЛІТИЧНИЙ КОНТЕКСТ

ҐАБОР Василь

  • ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-5482-4529
  • кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник,
  • Науково-дослідний інститут пресознавства;
  • Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника,
  • вул. Стефаника, 2, 79000, Львів, Україна,
  • Контакти: e-mail: vsgabor@gmail.com

Анотація. Мета статті — проаналізувати подорожні нариси про Італію в західноукраїнській пресі міжвоєнної доби, що стали підставою для осмислення національно-політичного контексту, а саме: державної політики італійського уряду щодо паломництва й туризму; критичного ставлення до культу Муссоліні та фашистського устрою країни; чинника поліцейського нагляду за туристами; тогочасних національних (театральних і вуличних) традицій і свят, образів (постатей) італійців й італійок із різних регіонів країни та їх мовних особливостей. Для аналізу публікацій використано описовий, системний, аналітичний та типологічний (компаративний) методи, що дало змогу дійти наступних висновків: подорожні нариси відомих письменників, журналістів, художників, релігійних і політичних діячів — Михайла Островерхи, Святослава Гординського, Степана Коваліва, Зореслава, Гавриїла Костельника, Івана Куровця, Романа Купчинського, Миколи Троцького та ін., що публікувалися на сторінках часописів «Вістник», «Діло», «Назустріч», «Неділя», «Новий Час» та «Українське Слово», ознайомлювали читачів з особливостями розвитку туристичної сфери в Італії міжвоєнної доби, національними традиціями, мистецькими та архітектурними пам’ятками, вуличними святкуваннями й загалом укладом життя тогочасних італійців. Автори захоплювалися національно-культурним відродженням Італії, однак критично ставилися до культу Муссоліні й запровадженого ним фашистського устрою, відображали характерні особливості, зокрема мовні, різних регіонів країни та її мешканців.

Ключові слова: західноукраїнська преса, подорожній нарис, Італія, культ Муссоліні, фашизм, туристична індустрія, італійські національні традиції.

Список використаних джерел

  • 1. Белькова С.В. Модифікації подорожнього нарису в українських газетних ЗМІ. Наукові записки Інституту журналістики. Київ, 2014. Т. 54. С147—150.
  • 2. Ковальова Т.В. Розвиток жанру подорожнього нарису в українській журнальній періодиці 20—30-х рр. XX ст.: автореф. дис. … канд. наук із соц. комунікацій: 27.00.04. Дніпропетровськ, 2014. 19 с.
  • 3. Полєжаєв Ю.Г. Тревел-журналістика як об’єкт наукової рефлексії: здобутки, проблеми та перспективи. Психолінгвістика. 2014. Вип. 16. С322—331.
  • 4. Бовсунівська Т. Теорія літературних жанрів. Київ: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2009. 519 с.
  • 5. Здоровега В. Теорія і методика журналістської твор­чості: підручник. 2-ге вид., перероб. і доповн. Львів, 2004. С. 142—157.
  • 6. Розінкевич Н.В. Жанрова специфіка творів мандрівної літератури. Закарпатські філологічні студії. Уж­город, 2019. Вип. 7 (2). С. 144—149.
  • 7. Ковалів С. По Італії. Мета. 1936. Ч. 21. 24 трав.
  • 8. Гординський С. Подорож до похилої вежі. Назустріч. 1936. Ч. 18. 15 верес.
  • 9. Купчинський Р. (Галактіон Чіпка). Вражіння з дороги. Неділя. 1929. Ч. 35. 1 верес.
  • 10. Куровець І. З подорожі до Італії. Діло. 1927. Ч. 31. 10 лют.; Ч. 32. 11 лют.; Ч. 34. 15 лют.
  • 11. Костельник Г. Зі Львова до Риму. Діло. 1925. Ч. 237. 23 жовт.
  • 12. [М-м]. Лист з Медіоляну. Про фашистів, Лєонарда да Вінчі та про 2 М. Новий Час. 1929. Ч. 114. 14 жовт.
  • 13. Посацький М. Між пальмами Сицилії. II. Палермо здалека. Діло. 1928. Ч. 235. 20 жовт.
  • 14. Троцький М. (Данько М.).Під непереможним чаром Італії(Кілька вражень). Діло. Львів, 1938. Ч. 233. 20 жовт.
  • 15. Островерха М. Прохачі. З вуличних образків міста Мілана. Діло. 1929. Ч. 218. 2 жовт.
  • 16. Островерха М. Вуличками та переулками Риму. Назустріч. 1936. Ч. 12. 15 черв.
  • 17. Островерха М. «Джіоконда» голотіч. Діло. 1938. Ч. 154. 17 лип.
  • 18. Левинський С. Листи з Неаполя. Кілька настроїв. Діло. 1924. Ч. 177. 12 серп.
  • 19. М-м. Лист з Венеції. Голуби й сонце… і казамати. Новий Час. 1929. Ч. 85. 2 серп.
  • 20. Островерха М.Венеція. Нариси з профілю. Діло. 1928. Ч. 157. 18 лип.
  • 21. Островерха М. Гайда! знов у світ! Діло. 1935. Ч. 63. 10 берез.
  • 22. Островерха М. Над море! Діло. 1938. Ч. 189. 28 серп.
  • 23. Островерха М. На Апія Антіка. Діло. 1935. Ч. 108. 24 квіт.
  • 24. Островерха М. Місто Ренесансу. Вістник. 1939. Т. 3. Кн. 7/8. Лип.-серп. С. 492.
  • 25. Островерха М.Венеція. Нариси з профілю. Діло. 1928. Ч. 157. 18 лип.
  • 26. Зореслав.Венеція. Українське Слово. 1934. Ч. 44. 29 листоп.
  • 27. Островерха М. Сієна — русяве місто. Назустріч. 1936. Ч. 8. 15 квіт.
Наші автори
Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »