« 2020. № 1 (151)

Народознавчі зошити. 2020. № 1 (151). С. 21—26

УДК 7.04(477):37.026″XVI-XVII”

К 59

DOI https://doi.org/10.15407/nz2020.01.021

ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ УКРАЇНСЬКОЇ КАНОНІЧНОЇ ІКОНОГРАФІЇ НА МЕЖІ ХVII—XVIII СТОЛІТЬ

КОЗІНЧУК Віталій

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-8518-5686

доктор філософії, доцент кафедри богослов’я,

Івано-Франківська Академія Івана Золотоустого,

провідний науковий співробітник

Музею мистецтв Прикарпаття,

докторант Прикарпатського національного

університету ім. Василя Стефаника,

член Національної спілки художників України,

вул. Шевченка, 57, 76000, Івано-Франківськ, Україна,

Контакти: e-mail: br_vitalik@bigmir.net

Анотація. Дослідження українських ікон барокового стилю на сьогоднішній день є актуальним. Метою наукової розвідки є дослідження педагогічних аспектів в українській іконографії стилю бароко на межі XVII—XVIII ст. Об’єктом дослідження обрано український канонічний бароковий іконопис культового мистецтва, а предметом — відображення в культових творах мистецтва дидактично-педагогічних властивостей. Методологічну основу праці становлять принципи об’єктивності, історизму сакрального мистецтва. Методологія дослідження полягає в залучені основоположних принципів системного мистецтвознавчого аналізу. У статті використані методологічні принципи вітчизняних та іноземних мистецтвознавців (В. Овсійчука, Д. Степовика, В. Жаборюка, П. Висоцкої та ін.). Для формування джерельної бази проведено аналіз основних мистецтвознавчих досліджень, що охоплюють конкретне поле зацікавлення та огляд автором барокових творів мистецтва у фондових збірках Музею мистецтв Прикарпаття та інших закладах музейного типу. Основою роботи є власні спостереження автора з посиланням на авторитетні джерела.

Ключові слова: ікона, мистецтво, педагогіка, дидактика, культура, стиль, канон, ренесанс, бароко, іконопис.

Надійшла 3.01.2020

Список використаних джерел

  1. Жаборюк А.А. Бароко: доба, людина, стиль, художній світ. Одеса: Астропринт, 2015. 204 с.
  2. Овсійчук В. Майстри українського барокко. Київ: Наукова думка, 1991. 400 с.
  3. Высоцкая Н.Ф. Іканапіс Беларусі XV—XVIII стаго­ддзяў. Минск: Минск; Беларусь, 1995. 234 с.
  4. Жолтовський П. Малюнки Києво-Лаврської іконописної майстерні: Альбом-каталог. Київ: Наукова думка, 1982. 287 с.
  5. Степовик Д.В. Нова українська ікона XX і початку XXI століть: Традиційна іконографія та нова стилістика. Львів: Місіонер, 2013. 288 с.
  6. Шпак О. Українська народна гравюра XVIII—XIX сто­літь. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2006. 224с.

читати публікацію»

Наші автори
Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ — першої половини ХХ ст.
На основі польового матеріалу, наявної літератури, фондових зібрань етнографічних, історико-культурних та крає­знавчих музеїв області автор комплексно аналізує народний одяг великобичківських гуцулів. Докладно описує жіночі та чоловічі комплекси вбрання досліджуваного регіону. При їх характеристиці основна увага звертається на деталі крою окремих компонентів вбрання, подається рисунок крою жіночої сорочки.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »