« 2019. № 2 (146)

Народознавчі зошити. 2019. № 2 (146). С. 492—494

УДК 39:94](=161.2:71)”20″
DOI https://doi.org/10.15407/nz2019.02.492

УКРАЇНСТВО СУЧАСНОЇ КАНАДИ: ДО ПИТАННЯ ТИПОЛОГІЇ ІСТОРИЧНОЇ ТА КУЛЬТУРНОЇ ПАМ’ЯТІ

ЯЦІВ Роман

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-1509-5367

кандидат мистецтвознавства, професор,

проректор з наукової роботи,

Львівська національна академія мистецтв,

вул. Кубійовича, 38, 79011, м. Львів, Україна

Контакти: e-mail: jaciv@ukr.net

Анотація. Проблема, яка розглядається, є дотичною до статті Патриції Тжешчинської «Українці з Польщі в Канаді: між українською і польською діаспорою». Відзначаючи актуальність проведеної авторкою студії, можна звернути увагу на деяку звуженість наукового дискурсу в питаннях історичної і культурної пам’яті. Використана дослідницею методологія соціокультурної антропології (інтерв’ювання та «включеного спостереження») дає змогу отримати фрагментарний (а не цілісний) репрезентативний зріз самоідентифікації канадських українців, які в різних еміграційних хвилях полишили Польщу і сьогодні проживають в українських спільнотах Канади. Відповідно до цього й набір прикладів, а вже згодом й аналітика з висновками, не можуть охопити широкого джерельного тла, а в ньому різних чинників, які тією чи іншою мірою впливали на суспільну свідомість носіїв етнічної ідентичності.

Наші спостереження покликані дещо доповнити прогалини, яких не вдалося уникнути Патриції Тжешчинській в спробі відстежити «силові поля» пам’яті, яка зберігається в родинах українців, що переїхали до Канади з Польщі. Нагода побувати у Торонто навесні 2017 р. з приводу відкриття авторської виставки малярства сприяла можливості спілкуватися з окремими родинами, історія яких теж є дотичною до цієї групи еміграції. Відповідно, в цих родинних середовищах історична та культурна пам’ять має дещо відмінні ціннісно-смислові конфігурації, що дозволяє їм більш виразно артикулювати свої генетичні етнонаціональні корені.

Ключові слова: Канада, українська діаспора, українці з Польщі, історична і культурна пам’ять, етнічна і національна самоідентифікація, культурна свідомість, культурні інституції.

Надійшла 19.03.2019

читати публікацію»

Наші автори
Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »