« 2019. № 2 (146)

Народознавчі зошити. 2019. № 2 (146). С. 495—502

DOI https://doi.org/10.15407/nz2019.02.495

НЕІСНУЮЧІ ЦЕРКВИ ЯК УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРНА СПАДШИНА У САКРАЛЬНОМУ ЛАНДШАФТІ ГМІНИ КРАМПНА

КОЗАК Ганна

магістр, асистент

кафедри охорони навколишнього середовища та ландшафту

Люблінського католицького університету імені Іоана Павла ІІ

20-708, Люблін, вул. Константинув, 1H,

Контакти: hannakozak@kul.lublin.pl,

Тел. 0814454531

 

КОЗАК Ігор

ORCID ID: http://orcid.org/0000-0002-4163-5534

доктор біологічних наук,

професор кафедри ландшафтної екології

Люблінського католицького університету імені Иоана Павла ІІ

20-708, Люблін, вул.  Константинув, 1H,

Контакти: modeliho@kul.lublin.pl

Тел. 0814454531

Анотація. Стаття присвячена неіснуючим 13-ти українським церквам гміни Крампна Підкарпатського воєводства у Польщі. Корінне українське населення цих територій було виселене. Дослідження церков як артефактів народної культури українців є вкрай важливим та актуальним, принаймні з огляду на те, що вони є рефлексією духовних, естетичних, архітектурних уявлень та стереотипів уже неіснуючих етнографічних та соціальних спільнот. Об’єктом дослідження є неіснуючі українські церкви гміни Крампна, а предметом — їх архітектурні та соціокультурні особливості, чинники їх формування та взаємозв’язок із культурним та природним оточуючим середовищем. Під «неіснуючими» автори розуміють не лише фізично знищені храми, а й ті з них, що перейшли у підпорядкуння римокатолицької церкви, а також ті, які існують лише фізично. Під останнім мається на увазі те, що храм не був знищений фізично, проте на даний момент не функціонує та перестав виконувати роль сакрального центру громади.

Подана історія та архітектурні риси церков у контексті поселень гміни. Метою статті, є демонстрація того, що усі церкви є ідентичними із широким архітектурним різноманіттям і символами української національної церкви і представляють український характер гміни Крампна. Для цього автори застосували типологічний загальноісторичний метод, методи картографування, а із вузькодисциплінарних — метод польового етнографічного дослідження, зокрема метод фотофіксації. Автори також провели широкий аналіз наявної літератури, що окреслює коло питань народної сакральної архітектури, передовсім, з метою реконструкції «неіснуючих» (тут, у контексті «фізично зруйнованих») українських церков. При цьому дослідження токрається також церков, зруйнованих до 1945—1947 рр.

Автори доходять висновку, що після 1945—1947 років церкви перестали виконувати релігійну роль, а сакральний ландшафт втратив своє значення. У статті показана специфіка українського дерев’яного та кам’яного церковного зодчества. Неіснуючі цeркви були проаналізовані у гміні Крампна разом із навколишнім ландшафтом. У статті наголошено на шляхах подальших наукових досліджень із проблематики та важливості відтворення знищених церков із застосуванням тривимірних технологій.

Ключові слова: сакральний ландшафт, українська церква, гміна Крампна.

Надійшла 15.02.2019

Список використаних джерел

  1. Вечерський B. Українські деревяні храми. Київ: Наш час, 2008. 270 с.
  2. Драган М. Українські деревляні церкви. Генеза і розвій форм. Ч. 1, 2. Львів, 1937.
  3. Таранущенко С. Монументальна дерев’яна архітектура Лівобережної України. Київ, 1976. 333 с.
  4. Щербаківський В. Дерев’яні церкви в Україні та їх типи. Львів, 1906.
  5. Blaїejowsky D. Historical Љematism of the Eparchy of Peremyњl’. Lviv: Kameniar, 1995. 1008 s.
  6. Iwanusiw O. Church in Ruins: The demise of Ukrainian churches in the eparchy of Peremyshl. 1987. 354 с.
  7. Saіadiak A. Pami№tki i zabytki kultury ukraiсskiej w Polsce. Warszawa, 1993. 511 s.
  8. Apokryf Ruski 2010. Режим доступу: http//www.apokryfruski.org/.
  9. Слободян В. Каталог існуючих деревяних церков України і українських етнічних земель. Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». 1996. № 4. С. 74—159.
  10. Kozak H., StкpieсA., Kozak I. Three-dimension mode­ling in reconstruction of old woodem church in Ukraine. Kultura i Historia. 2012. № 21.
  11. KubijovyиV. Ethnic groups of the South-Western Ukraine (Halyиyna-Galicia) 1.1.1939. Mǜnchen: Logos, 1983. 217 с.
  12. Грушевський М. Жерела до історії України-Руси. Т. ІІІ. Львів, 1900. 272 с.
  13. Кубійович В. Людність з українською мовою в Галичині. Карта. Енциклопедія українознавства. Львів: НТШ, 1993. 349 с.
  14. Місило Є. Грекокатолицька церква у Польщі (1944— 1947). Варшавські українознавчі записки. 1989. С. 207—220.
  15. Mapire. First Military Survey 1763. URL: http://mapire.eu/en/map/firstsurvey/.

читати публікацію»

Наші автори
Особистісно-духовний розвиток засобами образотворчого мистецтва
У статті розглядається проблема втілення образу матері у творах образотворчого мистецтва з точки зору впливу на різні напрями особистісно-духовного розвитку людини. Зокрема, образ матері представлено у міфологічному, сакральному, мистецькому аспектах через репрезентацію відповідних творів образотворчого мистецтва (іконопис, живопис, скульптура). Зміст статті може успішно використовуватися студентами і викладачами різноманітних навчальних закладів у підготовці та проведенні занять з образотворчого мистецтва, а також у факультативній та позаурочній роботі.
Читати »

Особливості формування ідентифікаційного простору України наприкінці ХХ — на поч. ХХІ ст.: конфесійний аспект
У статті розглядаються особливості формування ідентифікаційного простору України кін. ХХ — поч. XXI ст., зокрема аналізуються перспективи участі Церкви у становленні української громадянської нації в умовах поліконфесійного суспільства. Автор намагається поєднати макроі мікропідходи, приділяючи особливу увагу аналізу повсякденного життєвого досвіду сучасних українців із широким використанням авторських емпіричних досліджень.
Читати »

Хто ж записав «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї Волинської губернії»?
На основі аналізу наукового доробку і творчого шляху Василя Доманицького доводиться: дослідник ніколи не відвідував Рівненський повіт Волинської губернії, отже й не збирав етнографічні та фольклорні матеріали на його території. «Народнїй калєндар у Ровенськім повітї…» та інші етнографічні праці, що стосуються традиційно-побутової культури населення цього краю, вчений підготував на основі народознавчих джерел, які в середині XIX ст. зібрав Василь Абрамович — священик села Яполоті, нині Костопільського району Рівненської області.
Читати »