Архів
Передплата
Ви можете передплатити часопис "Народознавчі зошити" на сайті передплатного агенства "Укрінформнаука".

« 2019. № 6 (150)

Народознавчі зошити. 2019. № 6 (150). С. 1606—1619

УДК [75.046.3.071.1:27-526.62](438+477.83)”15″

DOI https://doi.org/10.15407/nz2019.06.1606

СПРОБА АТРИБУЦІЇ РЯДУ ПАМ’ЯТОК ІКОНОПИСУ ПЕРЕМИСЬКОГО КОЛА БЕЗІМЕННОМУ МАЙСТРОВІ ДРУГОЇ ЧВЕРТІ XVI СТОЛІТТЯ, ЗНАНОМУ ЯК АВТОР ІКОН З ЖОГАТИНА

МАРКОВИЧ Кость

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-6915-2481

доцент Львівської національної академії мистецтв,

кафедра сакрального мистецтва,

Заслужений художник України,

вул. Кубійовича, 38, 79011, м. Львів, Україна

Контакти: е-mail: markostko@gmail.com

 Анотація. Предметом дослідження є збережена спадщина безіменного майстра західноукраїнського іконопису першої половини ХVІ ст., знаного як автор ікон з Жогатина (Надсяння, Польща). У Національному музеї у Львові зберігаються чотири пам’ятки з іконостасного комплекту церкви Архангела Михаїла в Жогатині — намісна ікона Христа-вчителя, ікона Нерукотворного Образу з клеймами та дві празникові — Різдво Богородиці й Стрітення. Є також репродукції двох інших ікон цього ж празникового ряду — Зішестя в ад та Успіння, місце збереження яких тепер невідоме. Усі шість творів виконані одним автором — на це вказує подібності у виконанні ликів та елементів архітектурного стафажу. Для датування групи ікон з Жогатина важливим чинником став дендрохронологічний аналіз основи ікони Христа-вчителя, проведений у 2006 р. польськими науковцями в процесі її реставрації та розчищення від запису олійними фарбами, внаслідок чого був визначений вік деревини — 1527 рік. Це дало змогу дослідниці ікон М. Гелитович точніше окреслити час створення ікон з Жогатина — 1530 рр. Метою нашого дослідження є розширення доробку цього майстра, атрибуція кількох поодиноких ікон з інших місцевостей. І підсумок: майстра ікон з Жогатина можна вважати автором 13 іконописних творів. Географія його творів не виходить за межі Перемиської єпархії. Відповідно, його можна вважати майстром перемиського кола другої чверті ХVІ ст.

Ключові слова: майстер іконопису, ХVІ ст., перемиське коло майстрів, автор ікон з Жогатина, празникові ікони, датування.

Надійшла 2.12.2019

Список використаних джерел

  1. Сидор О. Ікони майстрів Олексія та Дмитрія в колекції Національного музею У Львові. Літопис НМЛ. №1(6). 2000. С. 89—152.
  2. Скоп Л. Майстер мініатюр Пересопницького Євангелія — Федуско, маляр зі Самбора. Дрогобич: Коло, 2011. 79с.
  3. Biskupski R. Wybrane warsztaty malarstwa ikonowego szkoіy halickiej XV i XVI wieku. Folia Historie Artium, tom XVIII. Krakуw, 1982. S.26—42.
  4. Патріарх Димитрій (Ярема). Іконопис Західної України ХІІ—Хст. Львів: Друкарські куншти, 2005. 508с.
  5. Патріарх Димитрій (Ярема). Іконопис Західної України ХVI — поч. ХVІІ ст. Львів: Друкарські куншти, 2017. 596 с.
  6. Скоп. Л. Маляр ікони Богородиця-Одигітрія з Мражниці. Львів: Логос, 2004. 254с.
  7. Гелитович М. Майстер ікон 1530-х років з церкви Архангела Михаїла в Жогатині. Вісник Львівського університету. Серія Мистецтво. Bип. 16. 2015. С. 191—196.
  8. ГелитовичМ. Майстер ікон 2-пол. ХVI ст. церкви Різдва Богородиці у с.Лісковате на Західній Бойківщині. Студії мистецтвознавчі. Київ, 2018. № 4 (64). С. 15—27.
  9. Маркович К. Іконописна творчість лемківського майстра сер. ХVI ст., автора ікони Богородиці з Похвалою з Угерець. Апологет. № 1—4 (16—19). Львів, 2009. С. 79—86).
  10. Маркович К. Доповнення до іконописного доробку майстра сер. ХVI ст., автора ікони Богородиці з Похвалою з Угерець. Апологет. № 1—4 (20—23). Львів, 2010. С. 131—136.
  11. ГелитовичМ. «Спас Пантократор» з Жогатина: проблеми атрибуції. Літопис НМЛ. № 5 (10). 2007. С. 102—106.
  12. Логвин Г., Міляєва Л., Свєнціцька В. Український середньовічний живопис. Київ: Мистецтво, 1976. 246 с.
  13. Іванусів О. Церква в руїні. Канада: Вид. Св. Софії, 1987. 351 с.
  14. Kіosiсska J. Ikony. Muzeum Harodowy w Krakowie: katalogi zbiorуw, tom I. Krakуw, 1973. 314 s.
  15. Gumiсska B. Galeria sztuki prawoslawnej Rzeczpospolitej Polski (pzewodnik). Krakуw, 2008. 128 s.
  16. МіляєваЛ. (за участю Гелитович М.). Українська ікона XIXVIII ст. Київ: Державні зібрання України, 2007. 528с.
  17. Tkacz S. Ikony sіowackie. Warszawa; Bratysіawa, 1984. 208 s.
  18. Kruk М.Р. Zachodnioruskie ikony Matki Boskiej z Dzieci№tkem w wieku XV—XVI. Krakьw, 2000. 272 s.
  19. Winnicka K. Ikony z XVI wieku w Muzeum Historycznym w Sanoku. Katalog zbiorow. Tom II. Sanok, 2013. 140 s.
  20. Гелитович М. Богородиця-Одигітрія з Дитям та Похвалою. Львів: Свічадо, 2005. 168 с.
  21. Giemza J. Ikony ХV—ХVІ wieku w zbiorach Muzeum-Zamku w Јaсcucie. Zachodnioukrainska sztuka cerkiewna. Cz. II. Јaсcut-Kotaс, 2004. S. 17—28: il. 17.
  22. Гелитович М. Святитель Миколай з житієм. Львів: Свічадо, 2008. 152с.
  23. ЛогвинГ. Живопис ХІV—XVI століть. Історія ук­раїнського мистецтва. Т.2. Київ, 1967. 470 с.

читати публікацію»

Наші автори
Польові дослідження російських і білоруських етнологів та етнолінгвістів на теренах Полісся України у 1945—1980-х рр.
На великому літературному матеріалі комплексно охарактеризовано польові дослідження території Полісся України, проведені в 1945—1980-х рр. співробітниками російських і білоруських етнологічних осередків, а також московськими етнолінгвістами та представниками інших народознавчих центрів Росії, України та Білорусі у рамках реалізації програми «Полесского этнолингвистического атла­са». Особлива увага звернена на їхню географію, методику проведення, тематику та наукові результати.
Читати »

Феміністська парадигма в культурній та соціальній антропології: західний досвід
У статті представлено докладний критичний огляд класичних праць в ділянці феміністської антропології; авторка висвітлює процес становлення та розвитку феміністської методології в культурній та соціальній антропології Західної Європи та США. Авторка послідовно висвітлює та порівнює ідеї, погляди та аргументи провідних дослідників, аналізує сутність наукових дискусій навколо ключових тем феміністського аналізу культури (про причини та механізми субординації та маргіналізації жінок), простежує еволюцію основних понять та теоретичних підходів феміністської антропології протягом 1970—1990-х років. Стаття дозволяє зрозуміти витоки сучасних гендерних студій в етнографічних дослідженнях.
Читати »

Головний командир УПА Роман Шухевич у фольклорній прозі Яворівщини
Із великого масиву повстанського героїчного епосу, що його автор записав на Яворівщині, виділено й проаналізовано тематичну групу мотивів про Головного командира УПА Романа Шухевича. Переважна більшість цих творів виникла й стала активно побутувати вже в часи відновленої у 1991 р. української державності, оскільки тепер з’явилися сприятливі для цього умови. Майже усі зафіксовані у цій місцевості народні оповідання про Р. Шухевича виводяться із поетичного вимислу, що засвідчує вагоме суспільно-політичне й художньо-естетичне значення цієї особи. Сам генерал постає в образі опоетизованого й уславленого національного героя — ідеалізованого борця за самостійну Україну, улюбленця широких народних мас.
Читати »